Хрестовий похід проти аптек. Гра без переможців?

Дослідження ситуації на українському фармацевтичному ринку, який був виведений зі стану рівноваги жорсткими правилами державного регулювання, свідчать: одержані результати є діаметрально протилежними поставленим цілям. 

Офіційна мета Міністерства охорони здоров’я була амбітною: знизити ціни на 100 популярних лікарських засобів на 30 %, заборонивши маркетингові договори між виробниками й аптеками, а також запровадивши обмеження торговельних націнок. 

Але минуло вже шість місяців, тож можна підбити фінансові підсумки: чи виграв від цього пацієнт, чи отримала держава очікувану віддачу від тих гравців, на чию користь було перерозподілено ринок?

Кому вигідно?

Аналіз структури цін на медикаменти чітко показує, хто став головним бенефіціаром весняного переформатування фармринку. За даними Proxima Research, після обмеження націнок і заборони маркетингу частка виробника в кінцевій ціні ліків зросла приблизно до 72%. На дистриб'юторів припадає лише близько 5,9%, а на аптеки — 22,6 %.

У результаті аптечний ринок у грошовому вираженні зріс (на понад 20% за перші п’ять місяців 2025 року), але в натуральному (кількість проданих упаковок) зафіксовано зниження. Отже, реальний приріст ринку забезпечений виключно збільшенням середніх цін, а не збільшенням споживання чи обіцяним здешевленням.

Виходить, що виробники мали б бути задоволеними: вони заробляють більше, але й мають з чого платити значно вищі податки, віддячивши державі за перерозподіл ринку на свою користь.

Податкова загадка

Втім, коли справа доходить до виконання обов'язків перед державою, виникає безліч питань, особливо до компанії, яка була одним з ініціаторів жорсткого регулювання – ПАТ «Дарниця».

За перші шість місяців 2025 року «Дарниця» сплатила до бюджету 298,9 млн грн податків і зборів, тоді як за перший квартал 2024 року цей показник становив 326,4 млн грн. У своєму програмному інтерв’ю «Економічній правді» член ради директорів «Дарниці» та дружина власника цієї фармкомпанії Катерина Загорій чітко заявила, що витрати на маркетингові договори з аптеками становлять «22-23% від ціни будь-якого лікарського препарату». Тепер видатків на маркетинг немає, і вочевидь ті 1,3 млрд грн, які «Дарниця» раніше витрачала на такі цілі, мали б стати її прибутком. За ставки податку на прибуток 18% держава має одержати з цих зекономлених фармгігантом коштів 234 млн грн. Навіть якщо взяти до уваги простої в першому півріччі (три тижні у березні та червні) падіння на 50% обсягу продажів (яке проте супроводжувалося зменшенням витрат на заробітну плату звільнених працівників), все одно податкові платежі мали зрости порівняно з 2024 роком. Принаймні, приблизно на 60 млн грн.

Це наводить на досить однозначні висновки. Особливо, якщо згадати раніше проведене ЗМІ порівняння податкової дисципліни «Дарниці» з іншим флагманом галузі – компанією «Фармак». За 2024 рік «Фармак» сплатив 1,2 млрд грн податків при виручці 10,78 млрд грн. Його податкове навантаження становило 11,1%. «Дарниця» за той же період сплатила тільки 590 млн грн при виручці 6,9 млрд грн. Її податкове навантаження – лише 8,5 %.

Чому за співставного масштабу бізнес-операцій «Фармак» платить більше податків, аніж «Дарниця»? Запитання про гроші поки що залишається без відповіді. Можливо, її дуже скоро дадуть податківці, що зараз прийшли до компанії з перевірками. Або ж якщо не вони, то прокуратура чи антикорупційні органи, які тримають на контролі проведення таких перевірок. 

Прикре самогубство

Нові обмеження не змогли розвʼязати проблему вартості ліків для пацієнтів, що, зрештою, визнав навіть МОЗ. Навпаки: ціни на ліки, які не увійшли до «ТОП-100» списку МОЗ, в середньому зросли на 10-20 грн, а деякі – на більш як 100 грн, і це вже після заборони маркетингових угод.

Виходить, держава пішла на жорсткі кроки, спровоковані лобістами, а у відповідь отримала не здешевлення ліків, а зниження їхньої доступності для пацієнтів. І до того ж не побачила очікуваної фінансової віддачі у вигляді податків від фармвиробників.

Тому відомий економічний експерт Олексій Кущ попереджає: «Встановлення необґрунтованих обмежень може призвести до дестабілізації ринку, збитковості аптечних мереж і, як наслідок, скорочення виробництва, втрати робочих місць та зменшення податкових надходжень до бюджету. Це особливо небезпечно в умовах війни, коли економіка країни потребує стабільності та прозорих правил гри». Його підтримує  і керівник Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, який зазначає, що маркетингові послуги, дозволені в країнах Євросоюзу та США, є частиною нормального функціонування ринку. «Вони є важливим механізмом компенсації операційних витрат для аптечних закладів. Відповідні договори з постачальниками забезпечують наявність товару в аптеках та його доступність для населення, а також дозволяють аптекам отримувати дохід, з якого вони сплачують податки. Повна заборона або обмеження цих послуг, разом з обмеженням націнок, призвела до фінансової нестабільності та закриття аптечних закладів, особливо за межами великих міст», – наголошує  експерт.

У пошуках монополії

Та ідеологи «цінових репресій» з «Дарниці» з цим не згодні і натомість погрожують аптекам Антимонопольним комітетом. Катерина Загорій, дружина власника «Дарниці» Гліба Загорія, яка представляє його інтереси у Раді директорів, попри очевидний провал своїх починань і навіть зупинки виробництва, готова до ескалації: «Ми тут надовго. Одягли необхідну «форму», узяли в руки все, що треба, і починаємо воювати з тією ситуацією, яка є».

Але насправді ж ситуація така, що всюди у світі фармацевтична галузь належить до числа фрагментованих, тобто таких, де операторів ринку багато і жоден не концентрує в руках монопольної влади. «В Україні історично сформувалася гібридна модель аптечного ринку, що поєднує функціонування аптечних мереж різного масштабу та індивідуальних аптек різних форм власності. Основні переваги такої моделі у тому, що вона забезпечує: широку доступність до лікарських засобів та інших товарів аптечного асортименту; уніфіковані високі стандарти якості та сервісу; наявність фінансових та технологічних ресурсів для впровадження інновацій; формування конкурентних цін і програм лояльності для споживачів; доступ до спеціалізованих препаратів та освітніх ініціатив; ефективне та оперативне впровадження державних програм і соціальних проектів», – розповідає Ірина Суворова, директор ГС «Аптечна професійна асоціація України».

Якщо відповідно до світової практики антимонопольного регулювання оцінити рівень концентрації аптечного бізнесу за допомогою коефіцієнта Герфіндаля-Гіршмана (HHI), то його значення у 2025 р. становить 990. Тож за міжнародною класифікацією він все ще є низькоконцентрованим, хоча близьким до помірної концентрації (значення менше 1000). 

У таких умовах довести звинувачення у спробах здійснювати монопольний вплив на ринкові процеси можна, лише застосувавши дуже потужний адміністративний ресурс. 

Чи є він у «Дарниці»? Як кажуть джерела в МОЗ, у чиновників немає бажання заходити на новий виток спіралі конфлікту, бо це вже небезпечно з точки зору соціальних ефектів. Хоча «батьки реформи» не полишають надії. У тому ж інтерв’ю Катерина Загорій прямо каже, що «для вирішення проблеми в короткостроковому періоді без дій уряду не обійтися», загрожуючи виконаними на замовлення і за гроші «Дарниці» маркетинговими дослідженнями.

Тож чи захоче знову влада втрутитися в ринкові процеси й одержати чергове підвищення цін із закриттям аптек на виході? Експерти вважають, що радше ні. Потурання «хрестовому походу» проти аптек шкідливе для іміджу владних інституцій. По-перше, мало хто хоче виглядати маріонеткою олігархічного капіталу. По-друге, на боці аптек і пацієнтів набагато більше виборців, аніж на боці української Big Pharma. 

І, нарешті, не всі фармвиробники готові підтримати претензії «Дарниці». У розмовах не під запис, вони не погоджуються підтримувати амбіції Катерини Загорій на одноосібне представлення інтересів галузі. Багато хто воліє вирішити спірні питання у бізнесовій площині, без втручання держави.

Інна Михайлівська, для «Главкома»