Свято ухилянтів. Коли все вирішується за крок до тюрми

Четвертий рік в Україні триває загальна мобілізація до війська. За оцінками президента Володимира Зеленського і головнокомандувача Олександра Сирського, щомісячна потреба у поповненні ЗСУ свіжими рекрутами складає близько 30 тис. осіб.

Водночас статистика, якою оперує Державна судова адміністрація, свідчить про певні проблеми із залученням мобілізаційного резерву. В Україні за відмову воювати передбачена кримінальна відповідальність (стаття 336 Кримінального кодексу) – від трьох до п’яти років в’язниці. Попри суворість покарання кількість справ про ухилення від мобілізації, які перекочували до судів, різко зросла.

На запит «Главкома» Державна судова адміністрація повідомила: у 2022 році на розгляді судів було 444 кримінальні справи за статтею 336, 2023 року – 2021 справа, 2024 року – 2694 справи. Відповідно зростала і кількість вироків: якщо у 2022 році Феміда засудила 186 військовозобов’язаних, то у 2023 році цей показник сягнув 930. А ось вже 2024 рік реальне покарання за ухилення від мобілізації отримали 618 осіб. При цьому «Главком» помітив цікаву тенденцію. Як виявилося, суди все частіше звільняють від кримінальної відповідальності ухилянтів – людей, які відмовилися від «бойових» повісток на фронт. Наприклад, у 2022 році Феміда закрила справи стосовно 19 осіб за статтею 336 Кримінального кодексу. А торік уже 138 військовозобов’язаних уникнули ув’язнення.

«Чарівною паличкою» для порушників закону є стаття 48 Кримінального кодексу «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки». Що ж це за така «зміна обстановки», аналізував «Главком» на основі даних судового реєстру.

Переосмислили поведінку і тепер воюють

44-річний підприємець із Ромнів Сумської області Петро С. отримав тавро «ухилянта» наступного дня, коли без поважних причин не прибув на відправку до військової частини. Це було у жовтні 2024 року. Місцева поліція завела на нього кримінальне провадження і оголосила у розшук. Перед тим чоловік без проблем пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), яка визнала придатним до служби.  

У матеріалах справи є згадка про те, що раніше Петро мав судимість; його навіть було знято з військового обліку... Як з’ясував суд, це не було перешкодою для мобілізації тому що, «на момент вручення мобілізаційного розпорядження він підлягав поновленню на військовий облік».

У середині березня 2025 року суд звільнив підприємця від кримінальної відповідальності «у зв’язку зі зміною обстановки»: Петро мобілізувався до Збройних сил.

За два з половиною роки керівник фермерського господарства «Житниця» з Хмельницької області, офіцер запасу (звання «молодший лейтенант») Олег В. «заробив» два вироки за ухилення від мобілізації (один із них апеляція скасувала, покарання, яке залишилося чинним – три роки тюрми). ВЛК визнала обвинуваченого  обмежено придатним до військової служби і непридатним у десантно-штурмових військах, морській піхоті; службі на плавскладах і спецспорудах. До того ж співробітники ТЦК роз’яснили фермеру, що він служитиме на посадах у тилових частинах.

На початку березня 2025-го, коли справа зайшла в апеляційний суд, агробізнесмен вирішив мобілізуватися. Цей факт став підставою для скасування вироку.

«На переконання колегії суддів, та обставина, що Олег В., який обвинувачується в умисному ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, набув статусу військового службовця під час мобілізації, проходить військову службу, свідчить про те, що внаслідок зміни обстановки він перестав бути суспільно небезпечною особою. Отже, доцільність застосування до особи заходів кримінально-правового впливу відсутня», – сказано в ухвалі апеляційного суду.

Також пішли воювати інші колишні ухилянти:

• тракторист з Вінниччини Василь Т. – апеляція скасувала вирок (три роки позбавлення волі);
• тракторист з Миколаївської області Олександр К. – на момент закриття справи за «зміною обстановки» був поранений (діагноз «вибухова травма»);
• стоматолог із Житомирщини Андрій В. – служить у медичній роті;
• мешканець Львівщини Михайло К. – апеляція скасувала вирок; обвинувачений, який у суді зізнався, що боїться загинути, переборов страх і зараз воює;
• мешканець Полтавщини Євгеній Г. – став оператором розвідувальної роти;
• мешканець Львівщини Євген Б. – через «Резерв +» добровільно зареєструвався на посаду планшетиста Повітряних сил. У суді прокурор виступила проти застосування статті «зміна обстановки», оскільки злочин було вчинено восени 2023-го, а мобілізувався обвинувачений лише 2025 року. Однак Феміда не взяла до уваги цих аргументів і звільнила рекрута від кримінальної відповідальності;
• юрист агрофірми з Хмельниччини Валерій В. – добровільно вступив до лав ЗСУ після того, як «переосмислив свою поведінку та повністю визнав свою вину». 

«Бронь» і відстрочка

Але трапляються випадки, коли військовозобов’язані, перебуваючи у статусі обвинувачених за ухилення від мобілізації, «змінили обстановку» так вдало, що не пішли на війну. Наприклад, працівник із геологічних робіт ТОВ «Надровидобування» (Волинська область) Анатолій З. у квітні 2024 року уникнув від служби, не з’явившись на пункт збору мобілізованих. А через рік, наприкінці березня 2025 року обвинувачений отримав «бронь». Відповідно, це дало підстави його адвокату клопотати перед судом про «зміну обстановки». У підсумку, Феміда не заперечувала.

Менеджера з логістики ТОВ «Термопласт М» (Львівська область) Владислава П. також судили за ухилення від мобілізації. Як виявилося, чоловік прибув у визначений день зборів на відправку у військо, але швидко звідти втік, нікому нічого не сказавши. Ця непередбачувана подія сталася у липні минулого року, а вже у травні цього року суд дізнався, що порушника «заброньовано» від мобілізації до кінця зими 2026 року.  Суд також пробачив ухилянту вчинений злочин.

Кримінальної відповідальності уник електромеханік «Укрзалізниці» Микола С. У суді залізничник пояснив: попри те, що його було визнано придатним до військової служби, відмовився від «бойової» повістки, бо «знав, що, як працівник залізниці, повинен бути заброньований». Чоловік таки отримав «бронь» через два місяці, як проти нього поліція відкрила кримінальну справу за ухилення від мобілізації.

Виграли суди й батьки-одинаки, обвинувачені в ухиленні від мобілізації. Спочатку Олександру С. з Хмельниччини (виховує 10-річного сина) суд призначив три роки позбавлення волі за ухилення від мобілізації. З’ясувалося, що чоловік не встиг зібрати документи, необхідні для підтвердження відстрочки батька-одинака. Під час апеляційного розгляду обвинувачений приніс рішення суду, яким матір його дитини позбавлено батьківських прав. Ця підстава дала змогу апеляції застосувати статтю «зміна обстановки» і скасувати вирок.

Іншого батька, який самостійно виховує малолітню доньку, Юрія Т. після застосування судом статті 48 Кримінального кодексу звільнено від кримінальної відповідальності. Проте прокурор подав апеляцію, але кінцевого рішення на момент написання статті поки немає.

«Якщо подивитися ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності у звʼязку зі зміною обстановки, то вони фактично зводяться до кількох варіантів. По-перше, це отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. По-друге, визнання державою недоцільності проходження особою військової служби під час мобілізації, наприклад, через погіршення стану здоровʼя. По-третє, проходження військової служби у лавах ЗСУ або інших військових формуваннях», – зауважила у бесіді з «Главкомом» військовий адвокат Дар’я Соларьова.

За її словами, якщо особа виявила бажання проходити військову службу замість того, щоб відбувати покарання, то обʼєктивно доцільніше звільнити її від кримінальної відповідальності і дати можливість реалізувати це бажання. Юристка констатує: такий підхід покращить ситуацію з мобілізацією. «Але це можливо лише у випадку, коли особа усвідомлює негативний характер ухилення від мобілізації та щиро бажає виправитись, а не через вибір «тюрма» або «окоп». В інакшому випадку у подальшому держава зіштовхнеться з тим, що велика кількість чоловіків матиме судимість. При чому не тільки  за ухилення від мобілізації, а й за СЗЧ, дезертирство», – застерегла правозахисниця.

Які ризики?

Щоправда, є нюанс. Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 48 Кримінального кодексу – це право, а не обов’язок суду. І про це щоразу Феміда наголошує, розглядаючи клопотання обвинувачених.

Ще важлива деталь. Усі обвинувачені, котрі звільняються від кримінальної відповідальності «за зміною обстановки», попереджаються судом: до них застосовуються нереабілітуючі підстави.

Ухилянти погоджуються на закриття кримінальних справ із нереабілітуючих підстав

витяг із судового реєстру

Як пояснила «Главкому» Дар’я Соларьова, кримінально-процесуальне законодавство розділяє підстави для закриття кримінального провадження на реабілітуючі  та нереабілітуючі. Простими словами, реабілітуючі підстави свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, як наслідок –   відновлення її доброго імені, честі, гідності та репутації. У свою чергу, нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею дій, які містить ознаки кримінального правопорушення, зокрема, і передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу. У цілому, звільнення від кримінальної відповідальності характеризується тим, що стосовно особи не ухвалюється обвинувальний вирок; не призначається покарання і, відповідно, особа не має судимості.

«Звільнення від кримінальної відповідальності «за зміною обстановки» не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такій ситуації встановлюється факт вчинення особою кримінального правопорушення, а тому підстави звільнення від кримінальної відповідальності, які передбачені розділом ІХ Кримінального кодексу, визнаються нереабілітуючими. Таким чином, якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності, за статтею 336 Кримінального кодексу на підставі ст.48 ККУ, тобто «у зв’язку із зміною обстановки», то вона не має судимості, але при цьому це нереабілітуюча підстава для закриття кримінального провадження», – наголосила військовий адвокат.

Віталій Тараненко, «Главком»