Луценко обіцяв, що попрацює в Генпрокуратурі рік. І ось цей рік добігає кінця…
У середині квітня спливає річний імунітет Кабміну Володимира Гройсмана. Навколо цієї дати вже почалися кулуарні торги та ігри. «Батьківщина» ще у лютому намагалася зареєструвати постанову про відставку прем’єра, але голова Верховної Ради Андрій Парубій заблокував процес. На думку спікера, єдиний шлях звільнити прем’єра – це висловити недовіру уряду, а для запуску цієї процедури необхідні підписи мінімум 150 депутатів. Де їх наразі взяти – незрозуміло, навіть якщо до «Батьківщини» приєднається Опозиційний блок, який грізно вимагає відставки уряду та розпуску Верховної Ради через справу голови ДФС Романа Насірова. Інші маленькі фракції – «Самопоміч», радикали та депутатські групи – крові Гройсмана всерйоз не хочуть, тож «молодого реформатора з Вінниці» фактично може бути звільнено тільки за згоди його патрона.
І Гройсман таки може стати жертвою бажання Порошенка продемонструвати видимість змін. До президента накопичилась купа претензій як усередині, так і ззовні країни, і скинути цей негатив на певний час можна, затіявши кадрову чистку. Найлегший шлях для цього – вказати і покарати винних у пробуксовці реформ. При цьому уряд можна буде як знести повністю, так і провести точкові кадрові зміни. Хоча у Блоці Порошенка досі висловлювали повну підтримку нинішньому прем’єру, певні сигнали, що все може бути не так просто, вже пішли. Володимир Борисович викликає неабияке роздратування Банкової тим, що на ключові потоки намагається розсадити своїх людей плюс «спіймав зірку» та плекає надії на власний політичний проект і політичне майбутнє. До того ж Гройсман поки що пручається намаганням зробити його очільником президентської «Солідарності», яка після відставки Володимира Кличка залишається обезголовленою. Тож час, коли спливає імунітет, – саме той момент, коли можна привести прем’єра до тями.
Впливовий нардеп від Блоку Порошенка Олександр Грановський в інтерв’ю «24 каналу», коментуючи майбутнє кабінету Гройсмана, заявив таке: «Сьогоднішня Верховна Рада – досить складний і навіть у чомусь розбалансований механізм. Проте будь-яке питання, і навіть дуже непросте, в цій Раді сьогодні вирішується за допомогою звичайних людських і ділових комунікацій. Якщо Володимир Гройсман знайде час і бажання зустрічатися з депутатами і переконувати їх, то, думаю, він зможе досягти потрібного результату». Натяк більш ніж прозорий: «не будеш домовлятися – ситуація вийде з-під контролю». І це при тому, що самі депутати відзначають більш ефективну комунікацію Гройсмана з парламентською залою у порівнянні з його попередником. Однак нині навіть провладні депутати з парламенту натякають главі уряду: задля збереження на посаді йому доведеться спуститись зі своїх «реформаторських висот» на землю і вирішувати питання зі «складним механізмом», який несподівано може дати збій.
Універсальний солдат
Тим часом в Адміністрації президента обговорюється кілька варіантів заміни нинішнього голови уряду. Сценарії виробляють стратеги Банкової, і який з них обере президент достеменно не відомо нікому. Основний – Гройсман залишиться на посаді, але йому жорстко вкажуть на його місце і змусять до деяких перестановок серед міністрів. Запасний – посаду глави уряду може обійняти нинішній генпрокурор Юрій Луценко. Чутки про це гуляють кулуарами вже давно. У Луценка є незаперечний плюс – відданість президенту, настільки, що під його генпрокурорство навіть підлатали законодавство, яке вимагало наявності юридичної освіти. Але якщо в Генпрокуратурі Луценко виглядає більш-менш переконливо, враховуючи його досвід керування МВС, то представити Юрія Віталійовича на чолі уряду досить складно. Казати про велику ефективність Луценка-генпрокурора, який так хизувався своєю несистемністю, зарано, але політичних опонентів президента ГПУ вправно лякає: чого варті натяки Луценка щодо відкриття справ на львівського мера Андрія Садового та віце-спікера Оксану Сироїд.
Очолити уряд нібито дуже бажає сам Луценко, а Порошенко досить прихильно ставиться до цієї ідеї. Деякі люди Юрія Віталійовича вже потрапили до Кабміну. Так, нещодавно заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій було призначено його давнього соратника ще по «Народній самообороні» Юрія Гримчака. При цьому новим генпрокурором тривалий час може бути хтось з приставкою «в.о.».
Одним з кроків до проведення Луценка в прем’єрське крісло багато хто вважає намагання екс-генпрокурора Віктора Шокіна повернути собі посаду через суд. Тоді Луценко з Генпрокуратури «за вимушених обставин» може десантуватись у Кабмін. Але поки що такий варіант виглядає надто фантастичним – навіть якщо Шокін виграє всі суди та апеляції, в листопаді він досягне граничного віку для цієї посади – 65 років. Як не дуже правдоподібною виглядає версія, що нібито Порошенко, зважаючи на власні особистісні якості, вирішив не йти на другий строк і готує Луценка до ролі свого наступника. Втім, усі останні події та чутки, що курсують навколо них, дають Гройсману зайві приводи для нервування.
Днями мер Львова Андрій Садовий, напружені відносини якого з президентом та прем’єром досягли апогею, заявив, що йому теж відомі плани Адміністрації президента про проведення восени дострокових парламентських і президентських виборів. Звісно, такий варіант може розглядатись на Банковій серед інших – наприклад, якщо Україна отримає-таки влітку безвізовий режим з Євросоюзом, до чого все йде, а про всі інші проблеми громадяни у сезон відпусток забудуть. Порошенко розраховуватиме на цьому тлі або подовжити свою президентську каденцію й отримати зайву легітимізацію, або усадити в президентське крісло того ж Луценка. Але в такому сценарії аж надто багато припущень і ризиків.
«Господарника» на «яструба»
Другий варіант, який розглядається на заміну Гройсману, – секретар РНБО Олександр Турчинов. Колишній соратник Тимошенко, хоч і є представником «Народного фронту», давно зблизився з Порошенком. Прізвище Турчинова як компромісного прем’єра обговорювалося ще до відставки Арсенія Яценюка, та поки що Олександр Валентинович показує країні-агресору, де раки зимують, у нинішньому, більш гармонійному для нього, мілітарі-образі.
Кандидатуру Турчинова можуть підтримати радикали, з якими тривають перманентні перемовини щодо їхнього вступу до коаліції. За такого розкладу Олегу Ляшку нібито відходить посада спікера, кілька міністерств та деякі інші кадрові бонуси. Входження ляшківців до коаліції може також стати позитивним сигналом до міжнародних фінансових інституцій, що в Україні є дієздатна більшість, яка може ефективно «освоювати» кредитні кошти.
Турчинов на відміну від миролюбного Гройсмана – яскравий «яструб». Ідею, щоб держава очолила блокаду окупованих територій, яку прийняли в штики західні партнери, запропонував і лобіював саме він. Якщо Порошенко робитиме ставку на войовничу риторику, Турчинов-прем’єр буде виглядати якраз на місці. До того ж нинішній секретар РНБО, на відміну від Луценка, не має великих політичних амбіцій, що дуже важливо для надто чутливого до таких речей президента. «Якщо Порошенко обиратиме між Луценком і Турчиновим, думаю, він зробить вибір на користь останнього», – впевнений політолог Віталій Бала.
Політтехнолог Андрій Золотарьов вважає, що новий прем’єр буде ще більш тимчасовим, ніж Гройсман: «За всіх претензій до нього, якусь стабільність він утримав і був плодом компромісу. Чи знайдеться така компромісна фігура зараз – у мене великі сумніви».
Наразі все ж таки найбільш вірогідним виглядає, що Гройсман після деяких струсів повітря та торгів залишиться в кріслі. Віталій Бала не бачить поки що значних передумов для відставки прем’єра: «За моїми спостереженнями, на сьогодні немає критичного для влади рішення щодо відставки Гройсмана. Бо велике питання, чи буде підтриманий його наступник у парламенті. Ще нема критичної температури, щоб намагатися спустити пар».
Зіграти на руку чинному прем’єрові, хоч як це дивно, може нинішня парламентська криза. Депутати від президентської фракції, традиційно відбиваючись від нападок щодо фейковості коаліції (арифметика з її чисельністю ніяк не може видати 226 голосів), стверджують, що коаліція потрібна була тільки для обрання прем’єра і на той момент вона налічувала 226 голосів. Якщо обирати нового прем’єра – треба збирати нову коаліцію. Блок Порошенка та «Народний фронт» сумарно мають зараз 222 депутати, тож або треба знову долучати до своїх лав депутатів «поштучно», як при обранні Гройсмана, або об’єднуватись із кимось з колишніх коаліційних партнерів. Відносини «Батьківщини» та «Самопомочі» з владою зараз нижче ватерлінії, тож найбільш імовірний розрахунок на радикалів, але у Ляшка, як зазначалося, свої забаганки.
«Главком» уже писав про відкриті конфлікти Гройсмана с деякими міністрами і керівниками відомств, тож Кабмін може бути істотно переформатовано і без зміни прем’єра. Змінять кількох міністрів, тематичні профілі деяких віце-прем’єрів, але основа уряду залишиться працювати. Слід зазначити, що питання зміни уряду фактично не може розглядатися раніше травня. Хоча його імунітет спливає 14 квітня – це останній день пленарного тижня, коли, до речі, уряд традиційно звітує перед депутатами, а наступного разу парламентарі зберуться аж за місяць, уже після травневих свят, – 16 травня.
Поки ж що ближчою є річниця прем’єрства Гройсмана, то більше і так не помічений у зайвій скромності прем’єр посилює свій піар і в прискореному темпі «показує всім, як керувати країною». Наступні тижні фактично стануть його новою виборчою кампанією.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0