Майдан допоміг визначитися церквам, по яку сторону барикад вони знаходяться - релігієзнавці
Майдан став величезним ідентифікатором - він допоміг визначитися церквам по яку сторону барикад вони знаходяться. Він став також дуже сильним медіатором та комунікатором. Такі думки висловили Людмила Филипович завідувачка відділом історії релігії та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, головним редакторка книги «Майдан і Церква: хроніка подій та експертна оцінка» (2014-2015 рр.), та Оксана Горкуша, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».
На думку релігієзнавців, майдан зіграв велику роль у релігійному житті країни, як сформувалися відносини між різними релігійними громадами. Головне те, що та толерантність та релігійність, яка існувала до Майдану були підтверджені цими подіями і Майдан став каталізатором і через нього всі відносини набули чистого вигляду.
Людмила Филипович проаналізувала наслідки та здобутки Майдану для релігійних організацій.
«Православ’я дуже чітко висловилося до розбудови української держави, національної безпеки, стала зрозумілою позиція кожної церкви. Нарешті від слів, від лозунгів перейшли до справи. І такі форс-мажорні обставини дають можливість проявитися всім тим принципам, які заявляються, а тут в реальності могли їх показати. Скільки завгодно можна говорити про любов до ближнього, а на Майдані ми бачили реально цей прояв. Реальність показала, що думають і як діють віруючі. Чи вони відсиджуються, чи вони стають активними акторами нашого життя», - продовжує Филипович.
Вона також зазначила своє здивування як науковця, що спостерігав за подіями.
«М були здивовані, що під час Майдану відбулося розмежування не міжконфесійне, а в середині конфесій. І саме розмежування в середині конфесій стало більш трагедійним для певних релігійних організацій особливо в умовах анексії Криму, збройної агресії з боку Росії. Не сприйняття агресії війною, ставлення до голодомору як до Божої кари, до української мови як до неканонічної, якою можна вести службу і багато чого ще аж від здачі і до оренди нашої історії від часів хрещення – це больові точки. Відбувся внутрішньо -конфесійний розлам у греко-католиків, в римо-католиків, у мусульман. Сьогодні ми спостерігаємо народження проукраїнського ісламу. Факт перекладу Корану на українську мову багато про що говорить», - розповідає Филипович.
У той же час Майдан і протягом останніх п’яти років це підтвердилося, що не всі питання релігійно-суспільних і державно-духовних відносин вирішено. «Майдан їх виявив і виніс на світло. Із загально-суспільних можна сказати, що процес духовної ідентифікації ще не завершився. Яскравим прикладом цього є те, що тільки 31% знає, що таке автокефалізація православної церкви, що таке Томос. Хоча 54% за останніми опитуваннями підтримують незалежність української церкви. Разом з тим 20% українців виступають категорично проти», - такі думки навела релігієзнавиця.
[Оксана Горкуша, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. Світлина: Главком/Станіслав Груздєв]
Оксана Горкуша додає, що громадянська спільнота потребує цінностей, на які треба спиратися. «Щоб ми не повернулися до минулих часів, нам потрібно плекати сучасні цінності. Релігійні громади продемонстрували, що вони здатні, можуть і роблять це. Але більшість проблем сучасності України від невігластва. Але важко організовувати просвітництво, яке не цінує освіту на такому рівні, на якому варто було б цінувати. Ще нещодавно предмет релігієзнавство викладалося як повноцінний курс у вишах, а зараз його немає, і важко пояснити людям, що таке Томос, якщо вони не чули базового курсу з релігієзнавства. І взагалі не розуміють, що таке церква. Для більшості наших громадян церква – це приміщення, а не громада. У такому випадку легко сіяти міфи та маніпулювати», - підсумувала Горкуша.
Переглянути запис прес-конференції
Коментарі — 0