Олег Устенко: Ми програли бій щодо «боргу Януковича», але поразки у війні немає

    • Прес-конференція
    • Учасники: Олег Устенко
    • Розсилка
    Фото з відкритих джерел - Олег Устенко: Ми програли бій щодо «боргу Януковича», але поразки у війні немає
    Фото з відкритих джерел

    29 березня, Високий суд Лондона схвалив прискорений розгляд позову Росії до України про євробонди на $3 млрд. Про це йдеться в рішенні суду. Суддя відкинув усі аргументи української сторони, в тому числі зняв з РФ звинувачення в політичному тиску на Україну. У той же час суддя задовольнив прохання України про подання апеляції до Апеляційного суду та надав Україні загальний дозвіл на апеляційне оскарження з усіх питань. Виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко вважає, що Росія не дарма обрала Вищий суд Лондона для позову, а не Лондонський арбітраж. Бо переслідує мету не реального отримання коштів, а розголосу та піару на справі «боргу Януковича».

    Наскільки ризикованою є ситуація для України тепер?

    Ступінь ризику після рішення Високого Суду в Лондоні різко збільшився в плані можливостей України витримувати фінансову стабільність. Не забувайте, що фінансова потреба на цей рік складала ще до введення блокади на сході України 5 млрд доларів. Дуже сумнівним є те, що країна зможе частину з цих коштів  отримати у вигляді прямих іноземних інвестицій. Чим більше прямих іноземних інвестицій , тим менше кредитного ресурсу нам потрібно. Але даремно очікувати великий наплив іноземних інвестицій на фоні того, що країна знаходиться на п’ять сходинок нижче так з званого інвестиційного рівня. І начебто і влада говорить з приводу реформ, і начебто якісь реформи кволо йдуть, але знаходження України  на такому низькому рівні інвестиційного рівня свідчить про те, що якість бізнес-клімату не дуже гарна з одного боку, а з іншого є очевидні проблеми можливостей притоку інвестицій в країну. Значить розрахунок йде на зовнішній ресурс позики.

    А тепер ось така глобальна картинка. Перше - рішення Високого суду Лондона з приводу того, що буде відбуватися процедура прискореного розгляду справи. Друге – заява старшого брата колишнього прем’єр-міністра Тоні Блера Уільям Блер, який виступає суддею по цій справі «боргу Януковича», що всі політичні аргументи, наведені Україною – анексія Криму, підтримка сепаратистських рухів Росією на сході – не будуть взяті судом до уваги.

    Для України все може закінчитися тим, що ці гроші все одно доведеться повертати. 3 млрд доларів, які були випущені у вигляді одного європейського бонда в грудні 2013 року були випущені через Ірландську біржу і розміщені під 5% річних. У грудні 2013 року , якби Україна вийшла на зовнішні ринки запозичень, то вона сплатила б близько 12% річних. Тому різниця в 7% - це так звані преміальні, які отримала попередня влада до Революції. Ці 7% преміальних не обговорені в договорі, але є річ, яка дозволяє українській владі говорити про так званий «хабар» Януковичу, що була якась домовленість на словах, чому Україна отримує ці гроші під 5%, а не під 12% як було на той час на зовнішніх ринках запозичень. Ті 3 млрд доларів були випущені одним папером. І це є дивним для фінансового ринку, бо зазвичай це роблять у номіналах десять мільйонів.

    Ттут треба уважно простежувати лінію РФ, котра з точки зору звичайних фінансів і звичайної економіки, видається абсолютно не логічною. У той момент часу випускається цей євробонд, є пункт, в якому говориться, що РФ має право вимагати до оплати євро бонд України на 3 млрд доларів до строку оплати, може також вимагати оплату раніше, якщо Україна перейде відмітку об’єму боргу до ВВП в 60%. На той час, коли було це розміщення, мені здавалося це абсолютним нонсенсом, і навіть наявність цього пункту в договорі. Бо на той момент об’єм українського боргу до ВВП знаходився в межах 45-50% ВВП. Ніхто не міг передбачити в київському офісі, що економічна ситуація так погіршиться, і об’єм боргу виросте майже на 20%. А от в Російському офісі все прорахували. Фактично у лютому 2015 року, коли була опублікована статистика за 2014 рік, було видно, що ми перетнули цю відмітку у 60% до ВВП. І вже тоді Росія в принципі мала право вимагати до оплати цей євробонд. Але вона цього не зробила. І це ще один нелогічний крок, якщо думати з точки зору фінансів. Росія вичікувала. А Україна розслабилася в той час, і не підозрювала тодішній міністр фінансів Яресько, що сценарій розвитку подій буде жорсткий.

    Я завжди був переконаний, що цей «борг Януковича» ще тоді треба було закрити, коли ще у нас були гроші, і ми убезпечилися б.

    Скільки взагалі на той час у нас було зовнішніх боргів?

    Всього  до реструктуризації, яку провела Яресько, в Україні на руках було 18 млрд доларів боргу. З них 15 млрд – це приватні запозичення, 3 млрд – «борг Януковича». У той час ми захотіли в березні 2015 продовжити співпрацю з МВФ. Бо макроекономічна ситуація різко почала погіршуватися, а також різко знижувалися золотовалютні резерви. Нагадаю, що у лютому 2014 році об’єм золотовалютних резервів був на рівні 15, 5 млрд доларів, лютий 2015 – 5,5 млрд доларів. Сьогодні запаси поновилися, бо були транші від МВФ та інших міжнародних інституцій.

    Але коли Україна  в той момент часу пропонувала реструктуризацію євробонду росіянам, ми повинні були розуміти, що в принципі ці бонди коштують грошей за їхнє обслуговування. І те, що було спершу запропоновано приватним кредиторам, не могло бути запропоновано російським власникам. І росіяни власне й так не хотіли сідати за стіл переговорів, коли йшла мова про реструктуризацію нашого боргу. І тут  росіяни діяли нелогічно. Адже під час реструктуризації їм пропонували ставку 8%, а не під 5% , як вони нам позичали. Нормальний фінансист звичайно піде на таку реструктуризацію, хто ж буде відмовлятися від грошей і заробітку! Тобто росіяни відмовилися від можливості замість 150 млн доларів в рік отримувати майже 250 млн доларів за цей борг. Так, звісно, за умовами реструктуризації 20% відрізалося від тіла бонда, але за ті 2,6 млрд  доларів російських грошей  все одно можна було отримувати більше, аніж те, що вони отримують зараз. А ось ті 400 млн доларів, які ми їм зрізали, отримали б в ході 2021-2040 року. Пригадуєте під  час реструктуризації ми випустили так звані деривативи, які дають можливість цим кредиторам, котрі пішли на списання боргів на 20%, отримувати майбутньому від нашого ВВП, там є пропорція, якщо наша економіка росте більше за 4%, платитимемо  одну суму, якщо менше за 4%, то меншу суму, але ми все одно будемо платити. У росіян була можливість прив’язатися до нашої економіки до 2040 року! Вони цього теж не зробили!

    Я не збагну, в якому статусі  «борг Януковича»?

    МВФ на той час, на мою думку, вивів Україну з-під удару, оголосивши, що ті російські гроші є суверенним боргом, а не комерційним. Було дві основні ознаки. Перша ознака – преміальні. Нагадаю, що нам позичили під 5%, а не під 12% як було на ринку, і ця ситуація свідчить, що були певні міждержавні стосунки. Друга ознака – гроші були взяті з квазісуверенного фонду. Так, це були не бюджетні кошти, а з Фонду добробуту. Це квазідержавний фонд. І росіяни в суді аргументують саме тим, що кошти взяті начебто не з державного фонду.

    Чому саме Вищий суд Лондона обрали Росіяни для своїх позовів?

    Ці гроші у вигляді бондів розміщувався через Ірландську біржу. В договорі є запис, де вказано, що всі суперечки вирішуються згідно з англійським правом.

    Нагадаю, що 30 грудня 2015 року мала відбутися виплата зо кредитом в 3 млрд доларів. Україна не проплатила, тому опинилася офіційно по цьому боргу в стані дефолту. Тому Росія отримала право в 2016 році подати позов в один з двох судів – Вищий суд Лондона та Лондонський арбітраж. 

    Практично всі суперечки такого штибу повинні вирішуватися в Лондонському арбітражі. Це доцільно. Адже Лондонський арбітраж дає гравцю, котрий вимагає повернення коштів, кілька переваг. Перше,  швидкість процесу, тобто Лондонський арбітраж у порівнянні з Вищим судом Лондона – високошвидкісне відділення чистини судової системи . Друге - не публічність, а от Вищий суд Лондона тільки публічний. Третє - за рішенням Лондонського арбітражу, якщо він приймає сторону Росії, наприклад, то гроші списати з боржника, України,  набагато легше. А у випадку Високого суду Лондона гроші списати з позичальника набагато складніше.

    Якщо думати з точки зору чистої економіки, то Росія повинна була податися в Лондонський арбітраж. Але Росія подає свої документи до Вищого суду Лондона. З цього можна зробити висновок : Росії потрібна публічність у цій справі з «боргом Януковича», її не хвилює реальна можливість отримання коштів, Росія хоче вирішувати більш глобальні неекономічного характеру питання.

    Чому Високий суд Лондона відкинув аргументи України?

    Тому що суд читав контракт, і ніколи не буде розглядати політичну складову. Тим більше нагадаю, що свого часу Яресько в інтерв’ю світовим ЗМІ визнала цей борг. Тому ніяких ілюзій в мене особисто не було! Я ще на початку цього процесу стверджував, що не треба переоцінювати ситуацію. Розумієте, Високий суд Лондона так як і Лондонський арбітраж – це не Печерський і не Шевченківський суди міста Києва. У цих установах читатимуть контракт так, як він написаний. І крапка. Тому тепер можна з високою долею ймовірності сказати, що справа програна. 3 млрд доларів «боргу Януковича» треба буде все одно віддавати. Але в цій ситуації я бачу і плюси, і мінуси. Великий мінус пов'язаний з тим, що у нас просто сьогодні немає звідки взяти ці 3 млрд доларів. Нам самим десь взяти б 5 млрд доларів на нашу фінансову стабільність, а з чого платити ці 3 млрд, не зрозуміло. Так, можна було б взяти з золотовалютних резервів, вони формально на рівні 15,5 млрд доларів, але реально користуватися можемо тільки від 4 до 5 млрд доларів. Бо ті 10 млрд ми не можемо використувати, це наша страховка. Бо на нас висить купа боргів,  із цієї так званої «страховки» ми платимо. Об’єм нашого державного боргу до ВВП складає на сьогодні 81%. Вартість обслуговування цього боргу 5,5% ВВП, і це тільки виплата по відсоткам, тіло кредиту будемо платити пізніше!

    Наступний мінус – незрозумілість дій з програмою співпраці з МВФ. Бо ця програма розрахована на 40 млрд доларів. Ми не можемо і 500 доларів з неї витягти, щоб віддати борг, бо все розвалиться!

    А плюси полягають ось в чому.  Україна не повинна відмовлятися від виплати цього боргу. Але не зараз виплачувати. А тоді, коли буде можливість. Росія, на скільки я розумію, буде намагатися зробити все можливе, щоб змусити заплатити ці 3 млрд доларів. Бо це сильно вдарить по нашій економіці! Тобто нам треба тягнути в часі з цією виплатою. Інший плюс я вбачаю у тому, що справа розглядалася в пристойному суді. Не забувайте , що у нас судові спори йдуть і в і інших міжнародних судах. І, визнаючи рішення цього суду, Росія вже не зможе не прийняти рішення інших судів, де Україна може отримати перемогу.

    Тому ми програли цей бій, звичайно, у Вищому суді Лондона, але не  отримали поразки у війні.

    А як тоді складатимуться відносини з МВФ?

    Щодо МВФ. 3-го квітня все ж таки мають намір розглянути українське питання. І мене це тішить, бо в такий спосіб ми встигаємо отримати кошти до рішення Суду у Лондоні. Адже ми до сих пір відрізані від зовнішнього ринку запозичень. Якщо Україна і вийде, то треба бути готовим, що будемо позичати під 10% річних. Для мене МВФ – це не просто кредитор. Бо в реальності він нам дасть 1 млрд доларів, який ми тут же повернемо , але добре, що цей мільярд ми не візьмемо з нашого золотовалютного резерву. МВФ через видачу траншу так би мовити тисне на українську владу робити структурні реформи. А структурні реформи – це не тільки відкриття ринку землі та пенсії, а введення антикорупційного суду, це дерегуляція бізнесу, демонополізація економіки, це питання розвитку конкуренції і так далі.

    Чимало йде спекуляцій на питанні, що «борг Януквича» треба відстоювати як хабар. І нічого не платити…

    Так, це дійсно спекуляції політиків. Цей аргумент не пройде в суді. І всім спекулянтам це  треба усвідомити. Ще раз! Суд читатиме конкретний контракт! Між іншим, чим довше тягнемо з рішенням суду, тим більше будемо платити. Ми сьогодні щодня платимо за цей борг 700 тисяч доларів, тобто 20 млн грн. щодня. А по тим боргам, які ми реструктуризували раніше, ми сплачуємо 2,5 млн доларів, тобто 70 млн грн щодня. Отже, разом 90 млн грн. щодня ми платимо за обслуговування цих боргів, і це не тіло кредиту. За тіло будемо пізніше виплачувати. А ці шалені кошти можна було б витрачати на потреби країни! 70 млн грн. , що ми щодня платимо за російський борг, теж викликає занепокоєння. Я поясню чому. Ми під час реструктуризації всім нашим кредиторам пообіцяли 8% річних. І тепер Росія сформувала кейс, де вона каже, що по 5% вона нам порахує час обертання їхнього євро бонда, це 2014-2015 роки, а 2016,2017 уже під 8%.  І це чітка їхня логіка.

    То росіянам ми тепер змушені віддати більше коштів?

    Так. Позов йде на суму 3,7 млрд доларів. Звичайно. Живі гроші зараз не порозплачуються за обслуговування. Це все поки нараховується. І як тільки буде рішення суду. Нам представлять на оплату всю суму – і тіло, і нараховані відсотки.

    Якщо нам немає чим платити зараз за цим «боргом Януковича», а рішення суду  буде, то чи може Росія ініціювати арешт нашої нерухомості за кордоном?

    Такий сценарій міг би бути, якщо наша справа розглядалася б в Лондонському арбітражі. Але наша справа розглядається в Високому суді Лондона. Тому я і кажу немає логіки в діях росіян з точки зору фінансів та економіки. 

    Наталія Малиновська, прес-центр Главкома 

    Пропонуємо також переглянути запис прес-конференції 



    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ