Хто після Бубки? Кадрова інтрига у Національному олімпійському комітеті

А тим часом на рівному місці виникла ще одна позавоєнна інтрига. Через два тижні відбудеться звітно-виборча конференція Національного олімпійського комітету.

Як відомо, діючий президент НОК Сергій Бубка, який заявив, що більше не балотуватиметься на цю посаду, покинув країну 25-го лютого. Чим підтвердив тезу, що великий спортсмен не обов’язково буває великою людиною.

Так от. На місце Бубки нині претендує діючий міністр молоді і спорту Гутцайт і народний депутат від «Слуги народу» Жан Беленюк. Першого підтримує Бубка, другого – кілька федерацій.

Позиція керівника НОК є достатьо впливовою в спортивному співтоваристві. Бо це ще й додаткова опція для тиску на росіян (чого Бубка завжди уникав, можливо, враховуючи те, що його найближчі родичі (мама та брат) досі живуть у Донецьку). Саме тому треба вболівати за того, хто з цією опцією справлятиметься якнайкраще. Бо блокування російського спорту – це теж фронт, на якому потрібно переходити в наступ (враховуючи той фактор, що росіяни час від часу все ж намагаються пролазити на міжнародні турніри).

Тому чекаю публічних програм кандидатів, як вони бачать цей процес надалі.

Особисто на даний момент симпатизую більше Беленюку, який вже заявив, що йде на вибори голови НОК, кидаючи «серйозний виклик системі» Бубки.

До речі, останній, як кажуть мої джерела, дуже хоче обійняти позицію голови Міжнародного олімпійського комітету (така спроба вже була 2013-го року). Дуже сподіваюсь, що і ця спроба Бубки посісти посаду в МОК провалиться. Бо вести бізнес в ОРДЛО, постійно захищати росіян (виступав проти заборони їм брати участь в Олімпійських іграх), нести ідеологію колишніх «регіоналів» Януковича в маси – це не про патріотизм, Україну і спорт, це про геть зовсім інше світосприйняття.