На матчі Україна – Португалія у День захисника Вітчизни в Києві забороняли стяг УПА (відео)

Ця історія визріла майже випадково. Біля входу на національний спортивний комплекс «Олімпійський» у Києві, де вчора, 14 жовтня відбувався відбірний матч чемпіонату Європи з футболу Україна – Португалія, стюарди категорично заборонили хлопцеві заходити на територію стадіону з червоно-чорною стрічкою і таких же кольорів шевроном. Оскільки на відкритий конфлікт незнайомий вболівальник іти не хотів, тему довелося роздмухати штучно.

Звісно, прямуючи в ложу преси, з собою стяга Української повстанської армії не захопив. Довелося його придбати. Правда, на розкладках червоно-чорних кольорів не було. Ніде. Лише запитавши про полотнище одну з продавчинь, отримав ствердну відповідь і придбав стяга за 80 гривень «з-під столу».

Ґонорово пов’язавши прапора на плечі, в компанії адвоката і оператора вирушив до того ж входу на стадіон зі сторони Палацу спорту.

«Что ето такоє?» - недолугість поставленого стюардом питання шокувала. На питання, чи знає він, яке сьогодні, 14 жовтня, свято, молодик теж відповісти не зміг. Лише сказав, що входити з таким прапором заборонили ФФУ/УАФ та УЄФА.

Пізніше ті ж слова, мов мантру, повторював більш високопоставлений працівник служби охорони. Аргументи юриста, що не ратифіковані Верховною ради вказівки громадських організацій на території України не діють, чоловік вперто іґнорував.   

Аж поки до турнікета не підійшов один з керівників служби забезпечення правопорядку на матчі. Він попрохав розгорнути стяг і коли переконався, що він чистий, видав (дослівно): «Якщо флаг чистий, якщо там немає фотографії Бендери, то він не заборонений».

Що ж, перепрошую шановне панство, яке забезпечувало охорону поєдинку за участю збірної України, що у День захисника Вітчизни не вдягнув футболки зі зображенням одного із символів боротьби за українську незалежність Степана Бандери. Це додало б дискусії інших барв.

Зрештою, нагода подискутувати на цю тему перед одним із наступних матчів за участю збірної, мабуть, ще з’явиться...

Іван Вербицький, «Главком»