Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Україна – Литва: вікно на Євро-2020 з думками про Роналду

    • Олександр Васильєв
    • Розсилка
    Героєм поєдинку став Руслан Малиновський - Україна – Литва: вікно на Євро-2020 з думками про Роналду
    Героєм поєдинку став Руслан Малиновський
    ФФУ

    Однією ногою ми вже на чемпіонаті Європи. Щоб бути там обома, треба просто не програти Португалії. Або не програти Сербії 0:6

    Чемпіонат Європи-2020 став ще ближчим для збірної України. Команда Шевченка в Харкові без особливих проблем здолала збірну Литви. Гості намагалися протиставити нашим хлопцям щось на кшталт підвищеної мотивації, (бо нічого іншого не було), проте цього добра і в українців виявилося з надлишком. Від зарядженості Ярмоленка й партнерів можна було висікати іскри. Все інше – справа техніки. 



    Уперше в нинішньому відбірному турнірі наша команда могла дозволити собі не думати про другий матч «спарки», а повністю сконцентруватися на першому поєдинку. Так, гра з Португалією важлива, цей суперник – чинний чемпіон континенту і все таке, проте кого це буде цікавити, якщо раптом, доведи Боже, команда Шевченка втратить бали з Литвою? Тому жодної Португалії – всі думки лише про Литву.

    Чому? Бо у разі перемоги над цією скоромною командою, якій, проте, втрачати нічого, а відтак вона може собі дозволити «припаркувати автобус» у своїй карній зоні, збірну України від виходу напряму на чемпіонат Європи-2020 відділятиме лише формальність. Тобто, грубо кажучи, у наступному поєдинку – проти Роналду та компанії – нас влаштує будь-який результат, а в останній грі турніру – проти сербів – українці можуть собі дозволити навіть програти 0:5 (але не більше). Хто хоч трішки в темі, розуміє, що з нинішнім достоту високим рівнем гри збірної України вона не може так зганьбитися в Белграді. Відтак, повторюся, перемога над Литвою виходила на перший план.


    2019_ukr-lit
    Ці хлопці уникнули сюрпризів

    Ось де іронія долі: ключовим поєдинком в стратегічному сенсі для нашої національної команди став не матч проти чемпіонів Європи чи зустріч проти міцних і амбітних сербів, а саме гра проти посереднього й рядового супротивника. Головною нашою проблемою в цьому матчі була проблема вибору. Причому вибору такого, про який зазвичай кажуть «приємний головний біль». Наразі Андрій Шевченко може собі дозволити виставити практично два рівноцінних склади. І ось тут було важливо, щоб наш тренер зробив саме правильний вибір.

    Враховуючи, що зараз у нашій збірній гравців атакувального штибу набагато більше, аніж місць у стартовій одинадцятці, було зрозуміло, що місця всім не вистачить. За межами стартового складу опинилися Циганков, Буяльський і Коноплянка. Що, зрештою, можна було спрогнозувати. А ось відсутність Яремчука і Миколенка відверто здивувала. Замість цих парубків, котрі вважаються основними виконавцями нашої збірної, Шевченко задіяв Мораєша й Соболя. Все-таки наш тренерський штаб тримав у голові матч проти Португалії, через що вирішив поберегти деяких гравців.

    Вищезгадана теза підтвердилася на початку другого тайму. Як тільки рахунок став 2:0 на користь нашої національної команди, було замінено ключових футболістів нашої національної дружини – Марлоса, Ярмоленка й Степаненка. Що б не говорив у підсумку Шевченко, а цими замінами він наглядно продемонстрував, що у понеділковому поєдинку його команда буде реально змагатися за прийнятний результат.

    Але то буде в понеділок. Зараз можемо констатувати, що збірна Литви особливих проблем нашій команді не створила. З одного боку, було видно, що гості збираються дати бій, що дуже хочуть зачепитися бодай за примарний шанс на нічию. Проте Україна, як команда значно майстерніша й іменитіша, такого шансу опонентові не дала.

    Власне, перемогти у Харкові збірній України Литву могла завадити лише збірна України. Суперник у нашої команди був посереднім. І це – в ліпшому випадку. Такого «винести за дужки» - завдання «без зірочки». Поспіх та метушня – ось що могло дійсно стати для наших перешкодою для перемоги. І довгенько бажання якомога швидше відкрити рахунок грало з українцями злий жарт. А коли вони почали зловживати індивідуальною грою, всілякими фінтами й «п’ятками», захотілося наполегливо «порекомендувати», щоб грали простіше. Простіше й надійніше. Власне, щось таке кричав своїм підопічним і Шевченко.


    2019_ukr-lit1
    Спільна радість

    У підсумку Литву перший раз вдалося взяти на «понт» завдяки елементарній «стіночці». Малиновський «обстукався» з партнером і сильно пробив. У другому таймі Ярмоленко не менш фахово «підставився» й заробив небезпечний штрафний удар, який не менш майстерно виконав усе той же Малиновський. У проміжках між двома геройствами атакуючого півоборонця «Аталанти» майже стовідсоткову нагоду забити втратив Ярмоленко, який поцілив у поперечку. А трішки пізніше – ще один наш англійський легіонер Зінченко, якому не вдалося влучити в площину воріт із кількох метрів. Проте й дубля Малиновського виявилося досить, аби перемогти Литву. Балтійська команда не створила для нашої ні особливих проблем, ні навіть неособливих. Українці в сенсі профпридатності виявилися на голову вищими за свого суперника. Що й довели як своєю грою, так і результатом. 

    Проте, ця перемога, яку візуально складно назвати ексклюзивною чи видовищною, насправді має ключове значення для збірної України. Після цієї звитяги вихід на чемпіонат Європи у нас майже в кишені. Залишилося дотриматися формальностей. Тобто, українцям треба неабияк постаратися, щоб опинитися за бортом континентального форуму.

    Віримо, що цього не станеться. А перетворити формальність на реальність можна вже в найближчий понеділок, у поєдинку, який відбудеться у Києві проти команди Роналду.

    Ось тепер, коли завдання-мінімум виконане, можна нарешті по-справжньому зосередитися на Португалії.

    Олександр Васильєв, для «Главкома»


    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ