1 лютого 2020 року Велика Британія вийшла з Євросоюзу
Цей процес розтягнувся на кілька років, але таки дійшов до свого завершення: 1 лютого 2020 року Велика Британія вийшла з Євросоюзу. Brexit, за який мінімальною більшістю проголосували громадяни Сполученого Королівства, стає реальністю.
Більш, ніж три роки поспіль точилися переговори: британці намагалися «вибити» для себе в Європи найвигідніші умови. Протягом цього часу в Лондоні змінилися два уряди, причому обидва рази Brexit ставав основною причиною відставки прем’єр-міністрів. Процес вдалось завершити Борису Джонсону, колишньому лондонському меру, який тепер очолює уряд. Велика Британія таки виходить із Євросоюзу, але не на таких вигідних умовах.
Що чекає тепер на британців та європейців? Що зміниться для них з лютого?
«Жорсткий брексіт» все ще можливий
Насправді, попри те, що напередодні Євросоюз ратифікував угоду з Великою Британією про її вихід зі складу ЄС, так званий «жорсткий варіант» – Brexit з повним розривом зв’язків – все ще залишається можливим. Тому про деталі майбутніх правил митного та прикордонного контролю доведеться ще домовлятися. Якось так вийшло, що на 600 сторінках угоди про розлучення для них не знайшлося місця. Натомість сторони домовилися про «перехідний період», який продовжиться до 31 грудня 2020 року й протягом якого діятимуть старі правила, а тим часом триватимуть переговори про нові. Тобто, принаймні в тому, що стосується митниці й перетину кордонів, Британія залишається «нібито» членом ЄС.
Що ж змінюється?
З 1 лютого кордон поміж Європою та Великою Британією стає зовнішнім кордоном Євросоюзу – як морський (протока Ла-Манш між Британськими островами та Францією), так і сухопутний (кордон між Ірландією та британською Північною Ірландією). Це означає, що там мав бути запроваджений стандартний прикордонний режим. Але цього не станеться до 31 грудня – працюватиме перехідний період. Та все ж тим, хто подорожуватиме в тих краях, все одно потрібно буде при перетині показувати свої закордонні паспорти – нагадаємо, що Велика Британія ніколи не була членом Шенгенської угоди.
Ті ж громадяни країн ЄС, які постійно проживають в Сполученому Королівстві, поки що зберігатимуть своє право на проживання, роботу без додаткового дозволу та доступ до медичної й соціальної системи, якщо оформлять собі так званий Settled Status - тобто, статус постійного мешканця. Щоправда, відтепер вступає в дію нове правило: громадяни країн Євросоюзу, які постійно проживають у Великій Британії, можуть втратити статус постійного мешканця, якщо перебуватимуть за межами британської території більше, ніж 5 років поспіль, або, якщо скоять карний злочин.
Таке ж правило діятиме для британців, які живуть в країнах ЄС, але тут спостерігається одна цікава тенденція: піддані британської корони, які проживають в європейських країнах й не думають повертатися на Батьківщину, в більшості надають перевагу зміні громадянства. Ще на початку 2019 року німецькі ЗМІ повідомили про підвищену активність «німецьких британців», які тисячами стали подавати заяви на отримання німецького громадянства. Зокрема, ще рік тому телеканал ARD повідомив, що громадянами ФРН побажали стати 7500 британців, а рекорд у цій «гонитві за європейськими паспортами» утримує Ірландія: отримати ірландське громадянство схотіли 180 тисяч британських підданих.
Банки побігли?
Для європейських підприємств, які мають зв’язки з Британією, протягом цього року теж нічого не зміниться – до 31 грудня Сполучене Королівство залишиться членом митного союзу ЄС. Протягом цього часу Велика Британія сподівається укласти з Євросоюзом нову торговельну угоду, метою якої, за словами Бориса Джонсона, є уникнення будь-яких митниць та обмежень. Але Брюссель готовий на безмитну торгівлю без будь-яких обмежень лише в тому випадку, якщо британці зобов’яжуться дотримуватися європейських екологічних та трудових стандартів, а також погодяться дотримуватися європейських стандартів у державній підтримці тих чи інших підприємств. Британцям, в свою чергу, ці вимоги не до вподоби, тому що саме ці європейські правила значною мірою і підштовхнули їх покинути Євросоюз.
А от із банками та іншими фінансовими інституціями справи для Лондона складаються кепсько. Досі британська фінансова система вважалася найпотужнішою в Європі й абсолютна більшість міжнародних банківських та страхових інституцій тримала свої європейські штаб-квартири саме в Лондоні. Тепер працювати в Європі з Британських островів стає неможливо й багато банків уже зібралися переїздити. За право відкрити в себе нові центральні європейські офіси міжнародних банківських та страхових установ конкурують Відень та Франкфурт-на-Майні – «батьківщина» Центрального європейського банку.
Із виходом британців Євросоюз втрачає одну з семи своїх держав-донорів, ключового наповнювача бюджету, а з ним – 15% загальноєвропейського ВВП та 66 млн жителів. Французька газета Le Monde з сумом процитувала слова канцлерки Німеччини Анґели Меркель про те, що «відтепер Британія стане конкурентом біля наших дверей». Втім, слід зазначити, що й Британія, за прогнозами, втратить від Brexit кавалок свого ВВП.
Почому фунт євро?
Одним із найболючіших питань Brexit як було, так і залишається питання повноформатного кордону між Ірландією – країною-членом ЄС, та її посестрою, британською Північною Ірландією. Доки Велика Британія залишалася в Євросоюзі, ірландська територія була нібито єдиним цілим – тепер все може змінитись. Протягом 2020 року, доки діятиме перехідний період, ніякого митного контролю чи прикордонних перевірок не буде, але за це Північна Ірландія зобов’язалася дотримуватися європейських стандартів у виробництві товарів та трудовому законодавстві. Це, в свою чергу, не подобається британському урядові, який вважає, що таким чином створюється своєрідний «чорний хід» з ЄС до Сполученого королівства. Тому офіційний Лондон вважає: якщо ці перехідні правила мають діяти – слід запроваджувати митні перепони вже між Північною Ірландією та рештою Британії. Таким чином, окрім усього іншого, британська влада намагається превентивно відвернути можливий повторний спалах конфлікту – не слід забувати, що в Північній Ірландії довгий час точилася справжня громадянська війна між католиками та протестантами, яку було офіційно завершено лише в 1998 році. До кінця 90-х років минулого століття кордон між двома Ірландіями захищався солдатами та сторожовими вежами.
Навряд чи хтось, окрім фахівців, згадує сьогодні в подробицях той пам’ятний день у липні 2016 року, коли стали відомими результати референдуму про Brexit. Протягом одного дня фунт стерлінгів обвалився до долара США на 11% (з $1,5 до $1,3), а до євро – на 8% (з 1,31 до 1,2 євро). Протягом останнії трьох з половиною років були й інші різкі падіння, було й деяке зміцнення, але досі курс британської валюти не піднімався до старих позначок. Перемога Бориса Джонсона й консерваторів на останніх парламентських виборах допомогла фунтові стабілізуватися, але він послабшав. Загалом же, фахівці вважають, що сам факт Brexit вже «перетравлено» світовими ринками, тому великих потрясінь чекати не доводиться.
Курс євро також, скоріш за все, залишиться стабільним, принаймні, протягом «перехідного періоду», який, нагадаємо, триватиме до кінця 2020 року та може бути подовжений максимум на два роки. Тут слід зазначити, що британський прем’єр Борис Джонсон вважає, що подовжувати цей перехідний період не доведеться: він запроваджується лише для того, щоб опрацювати та підписати нову торговельну угоду між ЄС та Великою Британією. Джонсон сподівається, що вона буде підписана протягом 2020 року. Експерти, щоправда, вважають, що для розробки подібної угоди 11 місяців – занадто мало. Досить згадати хоча б угоду СЕТА, яку було укладено між Євросоюзом та Канадою – її розробка та підписання тривали сім років поспіль.
«Британський лінкор» у вільному плаванні
В тому ж, що стосується зовнішньої політики, британське керівництво вважає, що Brexit дозволить Лондону вести її відтепер самостійно, не озираючись постійно на європейські правила невтручання, терпіння та «глибокої занепокоєності». Лондон у багатьох зовнішньополітичних питаннях суперечив європейським дипломатам – досить згадати хоча б останнє загострення іранської кризи, коли британці, на відміну від європейців, рішуче підтримали США, а Борис Джонсон без жодних зволікань долучився до вимоги президента Дональда Трампа підписати нову угоду з Іраном щодо ядерної програми. Отже, Британія знову посилила так звану «англосаксонську вісь» і має намір щонайтісніше співробітничати з США.
Саме тому багато європейських коментаторів висловлюють сумнів у тому, що через Brexit вплив Великої Британії на світовій арені посилиться. Наприклад, німецька провідна Frankfurter Allgemeine Zeitung вважає: «Сполучене Королівство йде в своє майбутнє в XXI столітті самостійно – побачимо, чи зросте від того його глобальний вплив, як стверджують прихильники Brexit, а чи не станеться, скоріш, навпаки, тому що, загалом, воно не виступатиме більше в союзі 28-х країн з майже 500 млн жителів».
У бельгійського видання De Standaard, навпаки, мінорні настрої. «Постає навіть питання, - зазначає газета, - чи можна тепер взагалі говорити про «Європейський союз», якщо країна, яка сотні років поспіль в великому обсязі визначала ідентичність та культуру Старого континенту, більше не хоче до нього належати. Звичайно, цей вплив не щезне раптово (...), але ЄС без Великої Британії в багатьох галузях перетвориться на «збіднілий» союз».
Одне можна сказати точно: Україна від нової, самостійної зовнішньої політики Великої Британії, скоріш за все, має шанс виграти. Не тому, що Сполучене Королівство так вже серйозно зацікавлене в двосторонніх відносинах, ні. Вигода для України полягатиме, скоріш, у більш самостійній та жорсткішій позиції британської дипломатії щодо Росії. Та й загалом, від Brexit росіяни, принаймні, російські олігархи,– не очікують для себе нічого доброго. Скоріш, навпаки: російська преса, зокрема «КоммерсантЪ», пророкує, що російським багатіям у Британії може стати непереливки. «Вважаю, що це (Brexit – «Главком») сильно розв’яже руки владі в протидії «токсичним» особам, капіталам незрозумілого походження та корумпованим елітам з усього світу, які облюбували собі Лондон», - цитує видання слова керівного партнера московського офісу компанії KA Pen&Paper Антона Іменнова. На його думку, слід очікувати, що Лондон, за прикладом Вашингтону, складе тепер «чорний список» російських бізнесменів та політиків, які не зможуть в’їхати до Великої Британії, бо їх візи будуть анульовані, а нові – не видані. Їх активи будуть заморожені й їм відмовлять в будь-якому фінансовому обслуговуванні.
Наприкінці – цікавий факт. Здається, що саме слово Brexit теж відійде в історію. Принаймні, британський прем’єр Борис Джонсон офіційно заборонив державним чиновникам Сполученого королівства з 1 лютого використовувати цей термін, який, як вважається, запровадив у травні 2012 року голова дослідницького центру British Influence Пітер Вілдінг. Джонсон не хоче, аби це слово звучало, аби дати зрозуміти європейським партнерам: йдеться вже не про вихід Великої Британії зі складу ЄС, а про новий формат відносин.
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0