Сотні етнічних сербів у Косово протестували, аби уряд дозволив їм проголосувати на загальних виборах у сусідній Сербії 3 квітня
Ігри в принциповість по-балканськи
Під час війни в Україні, будь-який натяк на напругу в іншому регіоні Європи сприймається з неабиякою тривогою. Особливо, якщо цей регіон – Балкани, який нерідко називають її «пороховою бочкою». Нещодавно Сербія і Косово дали привід для такої тривоги. На щастя, поки що обійшлось обміном гострими заявами та демонстрацією принциповості в позиціях. Проте Белграду і Приштині вкотре вдалось полоскотати нерви провідними європейським столицям.
Сербія заявила, що угоди про нормалізацію відносин з Косово «більше не існує»
Відтоді як Косово на початку цього року заборонило проводити на своїй території сербський референдум, проведення там сербських парламентських і президентських виборів теж залишалось під великим питанням. Держави QUINT (Франція, Німеччина, Італія, Великобританія та США) наполягали на тому, щоб косовська влада дозволила провести Белграду вибори на своїй території. Їхня аргументація полягала в тому, що «політична стабільність» після виборів у Сербії може призвести до прориву у сербсько-косовському діалозі, адже тоді обидві сторони матимуть достатньо часу для переговорів, який не перериватиметься виборчими кампаніями. Крім того, Європі та Заходу в цілому в умовах війни Росії проти України зовсім не потрібний черговий виток нестабільності на Західних Балканах. Протягом останнього часу представники QUINT проводили постійні консультації з косовським прем’єр-міністром Альбіном Курті з тим, щоб вмовити його дозволити провести вибори і тим самим не напружувати й так непрості сербсько-косовські відносини. Однак Курті не сильно піддавався вмовлянням і натомість намагався в обмін на відкриття виборчих дільниць для сербів, виторгувати для себе додаткові безпекові гарантії. У кінцевому підсумку, він зажадав від Сербії укласти двосторонню угоду щодо виборів, яку сербський президент Вучич одразу ж відкинув, мотивуючи своє рішення тим, що «вона передбачала б визнання Сербією незалежності Косово». Зі свого боку косовський прем’єр відмовився надавати дозвіл на проведення виборів, пояснюючи це тим, що йому не надходило офіційного запиту про це від сербського уряду.
Також Альбін Курті зазначив, що раніше Чорногорія теж відмовилась відкривати три виборчі дільниці на півночі країни. Белград просив Подгоріцу про відкриття виборчих дільниць через досить велику кількість сербських громадян – переважно сербських біженців з Косово – які там проживають. Отримавши відмову, Белград накинувся на Подгоріцу зі шквалом критики. Цікаво, спрямована вона була в основному на президента Міло Джукановича та прем’єр-міністра Здравко Кривокапича, який залишає свою посаду,а не на ймовірного нового прем’єр-міністра Дрітана Абазовича, який, власне, й був ініціатором відмови.
Реакція Заходу на те, що Белграду і Приштині не вдалось дійти згоди, була різною. ЄС в традиційній манері висловив розчарування тим, що не вдалось досягнути консенсусу і закликав обидві сторони відмовитись від різкої риторики. Реакція QUINT була жорсткішою. Вони звинуватили косовську владу в тому, що вона не продемонструвала захист громадянських прав усім громадянам Косово і проігнорувала готовність Сербії знайти рішення для своїх виборців у Косово.
Зі свого боку, сербський президент Вучич швидко зорієнтувався в ситуації і вирішив використати її на свою користь. Для нього було важливим з одного боку показати своїм виборцям, що він не поступився інтересами Сербії в Косово, а з іншого – поставити косовську владу у незручне становище. Відтак він скликав засідання Ради національної безпеки, на яке запросив членів «Сербського списку» (сербської політичної партії в парламенті Косово), а також інших неполітичних представників косовських сербів (суддів, поліцейських тощо). На ньому він заявив, що попросив косовських сербів відкласти дебати на період після виборів, оскільки побоюється «воєнних зіткнень» у Косово у випадку, якщо вибори на його території таки будуть проведені. Пізніше він повідомив, що представники «Сербського списку» заявляли про готовність виходу з державних інституцій Косово. Також, за словами Вучича, його здивувало те, що навіть серби з півдня Косово теж захотіли вийти з косовських інституцій. Ну і з його боку вже традиційно пролунала заява про те, що на нього чиниться неабиякий тиск, однак він контролює ситуацію і не допустить її ескалації.
Наступного дня після цього засідання, інституції Косово розпочали процедуру відсторонення від роботи одного з сербських суддів, яка була присутня на засіданні. Реакція Вучича була миттєвою: він заявив, що «Брюссельської угоди більше не існує». У своїй запальній промові він не добирав слова і намагався якомога яскравіше показати свою неповагу до косовських інституцій, сербсько-косовського діалогу, а також неконструктивність Приштини в очах ЄС та QUINT. У той же час, не слід забувати, що у нього на носі вибори, а тому і засідання Ради національної безпеки, і гнівна реакція на відсторонення судді, може бути ні чим іншим, як частиною традиційного політичного шоу, спрямованого на консолідацію електорату перед виборами. Тут слід зазначити, що ще декілька тижнів тому Вучичем було прийнято рішення про те, що Белград не буде організовувати вибори на території Косово. Тиждень тому сербські інституції вже підготували для косовських сербів можливість взяти участь в голосуванні в прикордонних з Косово сербських муніципалітетах, для чого, напевне, буде організована їх централізована доставка.
У звичайних умовах – тобто за відсутності війни в Європі – Вучич, напевне, використав би «впертість» косовської влади для підняття ставок в діалозі з Приштиною. Однак, тепер, враховуючи тиск на Сербію з боку Заходу, пов’язаний з війною в Україні, він скоріш за все уникатиме цього, аби представити себе як головний фактор стабільності в балканському регіоні. Таким чином, сербський президент надсилає Заходу сигнал про те, що він зацікавлений у збереженні стабільності Балканах, навіть якщо це коштуватиме йому втрати частини голосів косовських сербів. У той же час, за допомогою розіграної ним політичної вистави, Вучич уникає будь-якої внутрішньої критики за відсутність рішучості в тому, щоб змусити Приштину забезпечити проведення виборів на косовській території.
Попри те, що прем’єр Косово Курті постійно намагається представити Вучича як маріонетку Кремля, яка дестабілізує регіон та нав’язує йому російську модель, Сербія наразі знаходиться в кращому становищі, ніж Косово, оскільки сербський президент демонстративно зайняв більш конструктивну позицію і забезпечив Заходу те, в чому він наразі найбільше зацікавлений у регіоні – стабільність. Натомість Курті має вигляд неконструктивного політика та партнера, порушника стабільності.
Що ж стосується перспективи переростання обопільних звинувачень Белграда і Приштини у протистояння на сербсько-косовському кордоні, то наразі вона невисока, оскільки будь-які подібні дії Вучича автоматично зроблять його пособником Путіна з усіма для нього наслідками. Крім того, він й так знаходиться під тиском Заходу за те, що продовжує відмовлятись від підтримки антиросійських санкцій. А тому посилення тиску є явно не в його інтересах. Косовська сторона навряд чи зацікавлена в чомусь подібному. Хіба що, у відносини Белграда і Приштини внесе свої корективи багатоходівка людини з бункера.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0