Скандал у Болгарії: українських біженців виселяють із готелів

В останні дні травня – перші дні червня болгарський інформаційний простір був заповнений новинами про українських біженців. Після трьох місяців проживання у приморських готелях їх почали переселяти вглиб країни. Процес «великого переселення» відбувався явно не за планом болгарської влади і мав досить великий емоційний супровід.

Основними причинами були як організаційні прорахунки болгарської влади, так і небажання частини українських біженців переселятися. У підсумку, процес вдалось організувати, однак гіркий присмак залишився.

Чому біженців поселили у дорогих готелях

За інформацією болгарської влади, після 24 лютого у країну прибуло майже 300 тис. українців, понад 110 тис. з яких отримали від болгарської держави тимчасовий захист і притулок. Велика частина українських біженців була розміщена у готелях на болгарських чорноморських курортах. Для забезпечення їхнього перебування там, уряд організував програму з підтримки готелів, що передбачала компенсацію у розмірі 40 левів (біля 20 євро) на день за кожного розміщеного біженця. Станом на 31 травня за цією програмою проживало трохи більше 56 тис. українців. При цьому гроші на це (загалом 148 млн. євро) були виділені не з бюджету Болгарії, а з фондів Євросоюзу.

Ще на початку травня болгарський уряд повідомив, що ця програма завершуватиметься у кінці місяця, після чого українські біженці будуть переселені на державні бази у середині країни. Однак, як розповіла «Главкому» співробітниця оперативного штабу, відповідального за координацію заходів щодо українців, які перебувають під тимчасовим захистом у Болгарії, Олена Шопова, на момент цієї заяви, у влади ще не було повністю готових варіантів для переселення.

«Ще на початку березня було ухвалено рішення розселити біженців на урядові бази. Коли почалась безпосередня робота над цим питанням, виявилось, що зі 33 тис. місць на відомчих базах придатними до використання є лише 3,5 тис. Врешті якось нам вдалось знайшли 5 тис. Але потім відомства влаштували саботаж. Ні МВС, ні Міноборони не дали жодної бази. Ми з ними боролись з березня до травня», – розказала Шопова.

Крім того, за словами представниці оперативного штабу, у роботі з біженцями не з кращого боку проявили себе і міжнародні організації: Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ЮНІСЕФ, Болгарський червоний хрест. Також у штабі зазначали, що значна частина українських біженців приїжджала вже з бронюванням болгарських готелів.

«Вони одразу з кордону всіх везли на море. І це не дивно. Сім’я з трьох осіб – це вже 120 левів, множимо на 30 днів і виходить досить непогана сума. У певний момент у Варні появився бізнес: брокерам платили комісійні за те, щоби вони приганяли у готелі українських біженців. Тобто готелям на березі Чорного моря забезпечили фінансування у час, коли у них був мертвий сезон», – повідомила «Главкому» голова об’єднання українських організацій Болгарії «Мати Україна» Олена Коцева.

«Близько 60 тис. біженців було розселено у готелях і під кінець програми вони почали з них виїжджати. Але, як потім виявилось, українські і болгарські туроператори, разом з готелями, організували тури і чимала маса біженців виявилася просто туристами. І коли ми до них приїхали з переселенням (у дещо гірші умови - «Главком») виявилося, що ніхто переїжджати не збирається», – розповіла Олена Шопова.

Влада пропонує переїхати, біженці відмовляються

Коли виявилось, що з місцями на державних базах проблеми, уряд вирішив, що українські біженці і далі житимуть у приватних готелях. Але готелям тепер компенсуватимуть 15 левів за добу, замість попередніх 40. Багато готелів розміщувати біженців на таких умовах відмовилися. Тому влада продовжила пошук місць на державних базах, але не в курортних зонах.

Коли підійшов час і потрібно було організувати «велике переселення», стало очевидно, що з ним будуть проблеми. Перші два дні, 29 і 30 травня, явка українців у пункти збору та відправки на нові локації була значно нижчою від кількості тих, хто раніше зголосився на переїзд. Організовані владою для переселення потяги та автобуси їздили майже порожніми.

Як результат, уряд скасував свій план і за два дні до кінцевого терміну оголосив про новий. Він полягав у тому, що біженців відправлять до буферних центрів у Сарафово та Елхово після чого розподілятимуть по державних базах.

Після оголошення цього нового плану з буферними центрами, напруга почала різко наростати. Емоційні висловлювання і звинувачення полилися як з боку болгарської влади, так і з боку українських біженців.

Ввечері 30 травня віце-прем’єр-міністр Каліна Константінова, яка очолює оперативний штаб, заявила, що уряд призупиняє план переселення українських біженців у середину країни. Як причину вона вказала, що українці, які отримали тимчасовий захист у Болгарії, не повідомили польові групи на місцях про свої наміри щодо проживання та не скористалися можливостями безкоштовного транспортування до нових місць для безкоштовного проживання.

«Після того, як ми не отримали від вас достовірної та своєчасної інформації, після того, як ви до останнього не повідомили про свої наміри, після другої доби як автобуси не наповнюються та поїзди з порожніми вагонами відправляються зі станцій, оголошую: ми припиняємо інтеграційний план розселення біженців у глибині країни, за допомогою якого ми прагнули задовольнити потреби людей, і всі ті, хто перебувають у готелях і кажуть, що їм нікуди йти, будуть тимчасово розміщені у буферних центрах Сарафово та Елхово», – заявила Константінова. – Наше співчуття залишається великим і безмежним, але наша здатність запропонувати набагато більше, ніж намет та контейнер, була саботована… Зрештою, захист – це те, чого шукають, а не пропонують. Захист – це право, а не обов'язок. Розвиток ситуації з цього моменту перебуває у руках української громади Болгарії».

Наступного дня надійшла реакція й від прем’єр-міністра Болгарії Кіріла Петкова. «Протягом трьох місяців ми надавали безпрецедентну підтримку у деяких із найкращих готелів Болгарії… Болгарська держава не може продовжувати нескінченно підтримувати таке розкішне перебування у Болгарії. Ми входимо у реальність, ближчу до тієї, яка очікується для біженців», – сказав він.

Самі ж біженці зазначали, що влада не створила робочого механізму, за яким мала би їх інформувати про свої рішення і вони до останнього не знали, куди їх переселятимуть. Вони заповнювали урядове опитування, однак після того не отримували жодної інформації про те куди і коли їх будуть переселяти.

«Справа у тому, що якби влада сказала людям, що ось остання дата і є такі варіанти: ви можете поїхати на державні бази – там такі-то умови, або у той-то готель – там такі-то умови, або ви можете ще декілька днів залишитись у готелі, але маєте за нього заплатити, то такої проблеми би не було. Натомість все чомусь було вкрито таємницею», – вважає голова організації «Мати Україна» Олена Коцева.

Чому болгарська влада до останнього тримала у таємниці місця, куди переселятимуться біженці? Відповідь на це питання спробувала дати заступник міністра туризму Ірена Георгієва. За її словами, влада не розголошувала, на яких державних базах планує розмістити українців, з міркувань безпеки, а також щоби дати людям однакові шанси знайти там місце. Влада нібито побоювалась, що біженці на машинах можуть самостійно поїхати до цих місць, якщо їх заявлять, і через це не залишиться місця тим, хто цього більше потребує.

За словами Олени Шопової, причина полягала в іншому. «Людям до останнього не говорили, куди їх відвезуть, оскільки були й політичні проблеми, а також блокування на рівні відомств», – зазначає вона. При цьому Шопова визнала, що серед біженців були й ті, хто просто хотів залишитися жити біля моря.

«Ми почали обдзвонювати людей, щоби запропонувати їм варіанти для переселення. Особисто я зробила понад 200 дзвінків. І у відповідь нерідко чула: якщо не на морі, то ми нікуди не поїдемо», – додала вона.

Чим закінчилося «велике переселення»

Напруга навколо переселення українських біженців сягла кульмінації, коли частину з них все-таки відвезли на буферні центри в Елхово (Ямболська область) та Сарафово (поблизу Бургаса), перший розрахований на 1768 місць, а другий – на 200. До ранку 1 червня більший центр був заповнений вже приблизно на третину, однак ті, кого туди привезли, були вкрай незадоволені запропонованими умовами. За словами біженців, у приміщеннях контейнерного типу не було кондиціонерів, холодильників та гарячої води.

Заспокоїти їх до Елхово приїхала голова Державного агентства у справах біженців Маріанна Тошева. Вона пояснила, що біженці залишатимуться в Елхово не більше 72 годин, після чого будуть перенаправлені в інші місця. При цьому у коментарі місцевим ЗМІ вона зізналась, що умови в Елхово дійсно не підходять для маленьких дітей, оскільки в металевих контейнерах немає кондиціонерів, а температура всередині влітку може бути дуже високою.

База у Сарафово, куди заселили українських біженців

Тому після напруженої ситуації в Елхово і емоційних сюжетів про неї у болгарських ЗМІ, цей буферний центр пропрацював всього 48 годин, після чого був закритий. 634 особи які у ньому перебували, були переміщені у Габрово, Софію а також на курорти Пампорово, Павел Баня та Банско.

Ситуація у буферному центрі у Сарафово була дещо кращою і великих нарікань на тамтешні умови з боку біженців не було. Частину розмістили у готельному комплексі, розрахованому на 120 місць, решту планували розселити у спеціально підготовленому наметовому містечку, обладнаному кондиціонерами.

Паралельно влада активізувала організацію місць для розміщення біженців на державних базах всередині країни. І ситуація почала вирішуватись. «Почали відкриватися більше баз, людей почали селити у деякі бази, де поки не було харчування і якими там на перших порах займатиметься Болгарський червоний хрест», – зазначила Олена Шопова.

Станом на 4 червня, у Державному агентстві у справах біженців заявили, що «велике переселення закінчилось». «Наразі у відомчих базах перебувають трохи більше 22 тис. українських біженців. Невелика їх частина залишилась у готелях біля моря (1-2 зірки, – «Главком»), які погодились на 15 левів з харчуванням і 10 левів – без. Їх, можливо, 7-8 тис. людей», – повідомила голова Агентства Маріана Тошева.

За словами чиновниці, другий етап прийому і розселення українських біженців триватиме до 31 серпня. «Це ще три місяці. Ідея полягає у тому, що зараз людей розмістили набагато меншими групами у різних частинах країни з тим, щоби місцева влада могла активніше залучатися до процесу їх інтеграції», – сказала Тошева.

Також, вона повідомила, що протягом останнього часу у Болгарію щодня приїжджає 2400-2800 українців, а виїжджає – 2500-5000 осіб.

Перспективи для біженців у Болгарії

За словами Олени Шопової, для всіх українських біженців у Болгарії місцевою владою підготовлено інтеграційну програму. «Люди з тимчасовим захистом мають право працювати. Для місцевих роботодавців існує програма: через агентство зайнятості вони наймають людину і наступні три місяці отримують відшкодування мінімальної зарплати цієї людини, а також сплачених соціальних платежів. Плюс через роботодавців люди протягом трьох місяців можуть отримувати 400 левів (біля 200 євро) для оренди житла. Підготовлено програму відкриття денних дитячих центрів. Дітей можна віддавати у дитячі садки. У великих містах, хіба що за винятком Софії, у них є достатньо вільних місць. Тобто людям надається можливість адаптуватися. І вся вищевказана інформація є на урядовому порталі», – запевнила Шопова.

Відповідаючи на запитання, чому ж з початку переселення українських біженців вилилося у таку проблему, представниця оперативного штабу зазначила, що це було пов’язано і з неналежною роботою уряду і з поведінкою самих біженців.

«Уряд дотягнув до останнього моменту. А частина з біженців була не зовсім біженцями, – пояснила Шопова. – Але впоралися. Хоча із проблемами, однак змогли переселити людей».

Ігор Федик, для «Главкома»