Василь Горбаль: У мене абсолютно спокійні відносини з Хорошковським

Василь Горбаль: У мене абсолютно спокійні відносини з Хорошковським

Призначення глави Київської міської організації Партії регіонів, народного депутата Василя Горбаля головою Львівської ОДА чимало його соратників і опонентів називали і називають політичним засланням. Більше того: засланням, яке цілком може призвести до закінчення його політичної кар’єри.

Призначення глави Київської міської організації Партії регіонів, народного депутата Василя Горбаля головою Львівської ОДА чимало його соратників і опонентів називали і називають політичним засланням. Більше того: засланням, яке цілком може призвести до закінчення його політичної кар’єри.

І справді, сьогодні Горбаль, мабуть, має чи не найбільше клопотів з усіх представників губернаторського корпусу. За чутками, він так і не зміг знайти спільної мови з представниками верхівки місцевої Партії регіонів на чолі з Петром Писарчуком. Днями Горбалю висловила недовіру Львівська обласна рада, і хоч це не призвело до відставки губернатора, настрою йому це явно не додало. Електоральні показники регіоналів у переддень виборів до місцевих рад у області теж залишають бажати кращого, а нові й нові кроки центральної влади, що дратують львів’ян, не дають підстав сподіватися на те, що ця ситуація ближчим часом кардинально зміниться.

Зрештою, поки що у Василя Михайловича залишається шлях для відступу зі Львова: він разом з вінницьким губернатором Миколою Джигою залишаються єдиними головами ОДА, котрих ще не позбавила депутатських повноважень Верховна Рада. Однак поки що Горбаль стверджує: він віддає Львову старі борги і тікати звідси нікуди не збирається…

-- Роботи над національним проектом «Олімпійська надія-2022» вже ведеться

Ви стали першим губернатором з «призову» Януковича, якому місцева облрада висловила недовіру. Озираючись назад і згадуючи роботу в парламенті, ви можете відверто признатися, де комфортніше працювати – у Верховній Раді чи в облдержадміністрації?

Я би ставив питання інакше: посада голови облдержадміністрації не комфортніша, а цікавіша. Цікавіша з точки зору і професійного росту, і досвіду, і всього решти. Це безперечно.

Відомо, що за підсумками голосування про висловлення вам недовіри ви говорили з Віктором Януковичем. Що він вам сказав?

Я розповів йому певні деталі щодо цього голосування, як усе пройшло. От, власне, і все.

То Президент вас якось підтримав?

Ви ж знаєте, що питання про висловлення недовіри виникло не на цій сесії. Воно поставало вже тричі. Одного разу воно було в порядку денному, другий раз за відсутністю голосів воно не було включене в порядок денний, цього разу воно потрапило до нього фактично напередодні, і всі вихідні депутати вирішували, знімати чи не знімати його з порядку денного. Були чисельні депутатські дзвінки, навіть візити до мене в приймальню: мовляв, вибачте, ми по-інакшому не могли, у нас вибори...

Вся ця історія була надзвичайно цинічною, лицемірною, і я до неї ставлюся абсолютно спокійно.

А Янукович?

Звичайно, Главі держави це неприємно. В першу чергу, бо висловлення мені недовіри – це чергова спроба дестабілізувати ситуацію в окремому регіоні. Жодної іншої мети, окрім цієї, тут немає. Про це саме свідчать заяви окремих політиків: той же Тягнибок сказав, що навіть якби сюди був призначений янгол, йому все одно висловлювали б недовіру.

Окрім того, тут грав і чинник змагання серед псевдопатріотичних сил. Я називаю їх так, тому що добре знаю, чим займаються окремі представники деяких так званих патріотичних сил у реальному житті. Їхня діяльність подекуди нагадує політичний рекет. Багато підприємців розповідали мені, що представники певних опозиційних політичних сил прямо їм погрожували: мовляв, не дамо працювати, якщо з того чи іншого проекту чи підприємства їм не буде виділено фінансову допомогу. Такі речі, звичайно, не сприяють налагодженню інвестиційного клімату в області, не прикрашають Львівщину.

Більше того, ця передвиборча напруга, конкуренція між політичними силами призводить до збурення населення. Цього допустити не можна, тим більше з огляду на те, що у нас є кілька тліючих міжконфесійних конфліктів, і дуже не хотілося б, щоб вони розгорілися після цих виборів – бо я вже бачу, як у ході кампанії використовується церковна тематика.

Ближчим часом я маю на меті зустрітись з ієрархами усіх християнських церков, щоб вони переговорили з тими політиками, які є вірянами тієї чи іншої конфесії, стосовно неприпустимості використання тематики міжконфесійних взаємин у ході виборчої кампанії. Сподіваюсь, що це якось вплине на тональність їхніх заяв, і не повторюватиметься, наприклад, ситуація, коли керівництво фракції партії «Свобода» в одному з телеефірів озвучило інформацію про те, що нібито в Брюховичах під Львовом готується резиденція для патріарха Кірілла. Такі речі ніяк інакше, ніж провокаційними, назвати не можна.

Тим не менше, настрої в залі облради вашого регіону відомі, і виключати, що вам висловлять недовіру ще раз, не можна. За результатами розмови з Януковичем ви отримали від нього якісь гарантії того, що він залишить вас на посаді у разі, якщо облрада проголосує проти вас ще раз?

Я не обговорював з ним ці питання. А, окрім того, хочу звернути увагу на те, що Львівська обласна прокуратура уже опротестувала рішення облради про висловлення недовіри губернатору. І прокуратура Львівщини чітко визначила, що, ухвалюючи це рішення облрада вийшла за межі своїх повноважень, порушивши і Конституцію, і закон про місцеве самоврядування. Тому, як на мене, наразі набагато важливішими є робочі питання, над якими потрібно працювати, і які я в тому числі обговорював з керівництвом уряду.

Це, наприклад, початок роботи над національним проектом «Олімпійська надія-2022». Як би скептично дехто до нього не ставився, вже реально почалася робота з розробки його концепції з тим, щоб ми встигли закласти ті чи інші об’єкти вже в бюджет на наступний рік.

Ми з Борисом Вікторовичем Колесніковим говорили про те, що Національне агентство з Євро-2012 після проведення Чемпіонату Європи просто трансформується і займатиметься національними проектами, одним з яких якраз і стане проект-2022. Тут йдеться не лише про розбудову інфраструктури для зимових видів спорту, а й про багато інших речей: це, наприклад, і розвиток лісів, і розвиток місцевої інфраструктури. У будь-якому разі, Львівщина від цього тільки виграє.

Тобто я так розумію, що політична складова ваших відносин з облрадою для Президента відходить на другий план?

Звичайно. Я повторю: це питання не виникло раптово, воно стояло з дня мого призначення. На Львівщині крім підйому економіки області, необхідно працювати і на зміцнення авторитету влади, відновлення вертикалі влади. Адже в області раніше траплялися ситуації, коли, наприклад, голова обласної державної адміністрації і голова районної держадміністрації взагалі не спілкувались між собою через якісь особисті конфлікти. А одна сільська голова взагалі сказала мені, що вже чотири роки не спілкувалась з головою своєї районної державної адміністрації.

Тобто тут я стикнувся з багатьма абсурдними речами, які з точки зору менеджменту взагалі здаються неможливими. Перший і досить тривалий час у мене пішов виключно на їхнє залагодження. При цьому, звичайно, робилися якісь кадрові помилки, не без цього. Але потроху будемо і ці речі виправляти.

З огляду на те, що Львівщина є певною чутливою точкою на карті України, ставлення до губернатора тут з політичної точки зору неоднозначне, чи є у вас в центрі, в Києві якась людина, представник найвищої влади, якій ви могли б у будь-який час дня і ночі, зателефонувати і порадитись чи попросити якоїсь підтримки-допомоги-сприяння? Наскільки сильний і дієвий у вас контакт з Києвом?

Запевняю, що вночі я не дзвоню ні до кого. Таких гострих питань, щоб когось треба було турбувати вночі, на разі нема. Але те, що я можу достатньо оперативно додзвонитися до будь-кого з керівництва держави – то це справді так.

І до Президента?

І до Президента також. Не знаю, як це відбувалося раніше, але у мене після спілкування з попередником склалося враження, що такого дієвого контакту з Києвом у нього не було.

Існує багато питань, для вирішення яких достатньо якоїсь формальної переписки, але є й такі речі, які потрібно супроводжувати і вирішувати швидше, оперативніше. Я, на щастя, можу набрати, наприклад, будь-кого з міністрів і вирішити конкретну проблему прямо по телефону, супроводити те чи інше питання, щоб його вирішення центральна влада вважала пріоритетнішим. Більше того, часом мені здається, що навіть з огляду на цю ситуацію в обласній раді, ті чи інші державні керівники самі визначають проблеми Львівської області пріоритетними для вирішення.

А от якщо продовжувати тему опіки Львівщиною в Києві, то днями чимало суспільного резонансу набув обшук, проведений Службою безпеки України у «Тюрмі на Лонцького». У вас взагалі не складається таке враження, що вас підставляють?

Я спілкувався на цю тему і з керівником місцевого управління Служби безпеки, і з представниками громадських організацій, які пікетували у зв’язку з цими подіями, – адже ветеранський рух у нас тут теж дуже непростий... Для багатьох з них було новиною, що керівник музею був співробітником Служби безпеки, і цей факт помітно змінив акценти в оцінці ними цих подій. Тобто навіть у цьому середовищі є різні оцінки того, що відбулось.

-- У фінансового блоку уряду ще не було часу для розмови про стратегію розвитку рекапіталізованих банків

Просто, зокрема, у зв’язку з діяльністю СБУ у Львові хотілося б попросити вас прокоментувати чутки про ваші напружені стосунки з Хорошковським. Окремі ЗМІ навіть писали про те, що ви побоюєтесь складати депутатський мандат через можливість порушення проти вас кримінальної справи, «враховуючи те, в якому стані державі дістався націоналізований «Укргазбанк»…

Щоб нарешті завершити всі балачки з приводу «Укргазбанку», я нагадаю, що свого часу його керівництво було чи не єдиним в Україні, яке усвідомлювало наближення кризи. Якщо ви проаналізуєте стратегію розвитку «Укргазбанку», документи, які готували правління і рада «Укргазбанку», то побачите, що ми шукали для банку стратегічного інвестора. Єдине, що ми недооцінили, – це те, що ця криза для України буде настільки гострою. У нашому випадку додався і політичний фактор, і певні непрофесійні дії керівництва держави…

Відповідно, я і мої партнери абсолютно свідомо заявили про добровільну рекапіталізацію «Укргазбанку». Тобто це був не примусовий варіант, у нас не було мораторію на повернення вкладів і всього іншого – ми йшли на рекапіталізацію абсолютно свідомо. Щоправда, згодом, коли почалася виборча кампанія, і наш діалог з державою перейшов з категорій економіки на політику, коли почалися відповідні заяви колишнього прем’єра Тимошенко, виявилося, що обрана формула рекапіталізації шкодить і банку, і самому процесу рекапіталізації…

Нагадаю, що «Укргазбанк» уже понад півтора роки перебуває під державною опікою. Тому, напевно, сьогодні доцільніше говорити про оцінки діяльності нинішнього менеджменту, а не колишнього. Тобто якісь інерційні процеси з огляду на те, що певні люди робили власні оцінки діяльності «Укргазбанку» через призму заяв екс-прем’єрки, звичайно, є. Але не більше.

Стосовно моїх відносин з Валерієм Івановичем – то вони абсолютно спокійні. Свого часу ми часто зустрічалися на різних заходах, тобто чогось такого, що, скажімо так, могло б бути приводом для відсутності людських контактів, у нас немає.

Уряд не виключає, що уже ближчим часом «Укргазбанк» буде приватизовано. У березні Сергій Тігіпко не виключав, що це станеться ще до кінця поточного року. 31 серпня було оголошено про те, що 25% його акцій будуть виставлені на продаж. Як ви оцінюєте ці наміри?

По-перше, ще під час рекапіталізації – тобто тон тут задав ще уряд Тимошенко – не було складено стратегію розвитку цих банків. Її не було складено і згодом. Тобто як тоді, так і зараз незрозуміло, що ж потім буде з цими банками.

По-друге, розробка цієї стратегії – це вимога Міжнародного валютного фонду. Приймаючи рішення йти на рекапіталізацію, я вивчав подібний досвід багатьох країн, і в окремих випадках держава могла, скажімо, зайти в той чи інший банк, залишити там менеджмент, якщо до нього не було претензій, і за певний час просто з цього банку вийти. Певна стратегія поведінки має бути і в українського уряду. Тим більше, що ситуація в «Укргазбанку» і у решті двох націоналізованих банках є зовсім різною…

Я розумію, що у нас ці підходи зараз лише напрацьовуються. І мені здається, що розуміння, коли – в цьому році чи в наступному – державний пакет акцій банку буде продано, ще немає. Насправді цей процес дуже непростий. Я знаю це, тому що свого часу ми шукали стратегічного інвестора, і це вимагало і відповідної підготовки, і залучення професійних авторитетних фінансових радників…

Шлях через продаж часткового пакету мені видається хибним. Хтось називає його тестуванням ринку. Але про яке тестування ринку йде мова? Це – пошук портфельного інвестора. А я нагадаю: досить багато українських банків увійшло в кризу саме через те, що, знайшовши портфельного інвестора, вони отримали проблеми з пошуком стратегічного інвестора – саме через позицію портфельних інвесторів. Згадайте, саме цим шляхом йшов свого часу банк «Родовід»: був знайдений портфельний інвестор, і, наскільки я розумію, це дещо завадило перемовинам, які велися зі стратегічними інвесторами. Тому мені здається, що це – хибний шлях.

Тим не менше, у вас є міноритарний пакет акцій «Укргазбанку»…

Знову ж таки, у єдиного з трьох рекапіталізованих банків.

У будь-якому разі, ви маєте намір нарощувати цей пакет?

Я прийму це рішення тільки після того, як зрозумію, якою є стратегія розвитку «Укргазбанку». Наскільки я розумію, на разі пріоритетними для фінансового блоку уряду були інші завдання: покращення фінансової дисципліни, підготовка бюджету, підготовка нового Бюджетного кодексу, Податкового кодексу. У мене складається враження, що у фінансового блоку уряду ще просто не було часу для розмови про стратегію розвитку рекапіталізованих державних банків.

-- Багато людей звертається як до мене, так і до Петра Писарчука стосовно балотування в обласну раду через списки Партії регіонів

Оцінюючи свої стосунки зі Львівською облрадою ви сказали, що більшого конструктиву очікуєте від обласної ради нового скликання...

Звичайно.

Але чим вона буде якісно відрізнятися від цієї? Адже соціологія каже, що найбільше голосів у ній має шанс набрати «Свобода», настроєна стосовно вас найнепримиренніше. Ви не думаєте, що у стосунках між вами буде ще більше деструктиву, і що нова облрада взагалі щодня підніматиме питання про висловлення вам недовіри?

Я думаю, що і зі «Свободою» ми можемо вести абсолютно публічний діалог з тих чи інших актуальних проблем розвитку Львівської області, абсолютно абстрагуючись від національної тематики, національних гасел.

Чим буде відрізнятися наступна облрада від цієї? Мені здається, що ці відмінності будуть характерними для цілої країни. У місцевих радах з’являться депутати-мажоритарники, які будуть змушені, більше того, приречені публічно, на сесіях обласної ради хоча б імітувати зацікавленість у розвитку тієї території, від якої їх обрали. Адже зараз у сесійній залі від депутатів облради навіть натяків на відповідальність за ту чи іншу територію не чути!

От чим відрізняється, наприклад, Львівська обласна рада від Верховної Ради? Якщо у Верховній Раді регламент визначає конкретний час для обміну заявами та зверненнями, то в облраді цей час може бути практично нескінченним. Якщо депутатам не вистачило для цього одного дня – оголошується перерва, і за тиждень повертаються до того самого, тим більше, що за цей час можуть з’явитися нові приводи, які потрібно терміново обговорити. Тобто облрада – це такий постійно діючий майданчик, на якому можна поговорити про все що завгодно, лише не про проблеми області.

Хто очолить список вашої політичної сили до Львівської обласної ради?

З цим буде визначатися конференція. Мені здається, що це зараз – типова відповідь усіх політичних сил. Проходять консультації. Я для себе також зважую, наскільки моє можливе лідерство у цьому списку є принциповим і доречним, з одного боку, для мене як для керівника області, а з іншого – для партійної організації. Зараз ми зважуємо всі плюси й мінуси того чи іншого рішення.

У зв’язку з цим прокоментуйте чутки про начебто напружені відносини з головою Львівської обласної організації Партії регіонів Петром Писарчуком. Він фактично не припиняв свою мерську кампанію ще з 2006 року, а ви, як повідомляє центральна і місцева преса, схиляєтесь до негласної підтримки чинного мера Андрія Садового, який, до слова, має значно більший, ніж у Писарчука, рейтинг…

З Петром Івановичем у нас конструктивні, робочі стосунки. Звичайно, хтось для себе змальовує ситуацію саме так з огляду на чутки про його наміри, плани чи розрахунки очолити область по завершенню виборчої кампанії. Але ще з дня мого представлення ми Петром Івановичем постійно – хіба що з перервами на ті проміжки часу, коли він перебував у відпустці, – спокійно спілкуємося, обговорюємо ті чи інші питання в абсолютно робочому режимі.

Стосовно ж Андрія Івановича Садового… Напевно, якщо раніше участь міського голови у всіх робочих нарадах, які проводило керівництво обласної державної адміністрації, була дивиною, то зараз це – система, це відбувається постійно. Тому, звичайно, засоби масової інформації, споглядаючи цей конструктив у відносинах, отримують грунт для поширення чуток про «кулуарну підтримку» Садового з боку голови облдержадміністрації.

Тим більше, ви знаєте, у нас – як у київській політиці, так і у львівській – чомусь повелося так, що якщо хтось про когось каже добре, значить вони – політичні союзники, а для того, щоб підтвердити свою опозиційність, потрібна лише гостра критика. Тобто у нас схвальні відгуки на адресу влади від опозиції неможливі в принципі, а критика з боку партнерів по коаліції сприймається як перехід в опозицію. Хоча це, як мені здається, абсолютно неправильно.

То якщо у вас з Садовим склалися такі конструктивні взаємовідносини, то, може, від добра добра не шукають? Можливо, вам і справді було б доцільніше по-дружньому попрохати Петра Івановича не висуватися в мери, принаймні, цього разу?

Мені здається, Петро Іванович вже висунувся в мери і розпочав кампанію. Більше того, він її і справді не припиняв. Він має таке бажання, тому жодним чином шкодити чи заважати йому я, звичайно, не буду.

А допомагати будете?

В тих межах, в яких це можливо.

Ви могли б спрогнозувати результат списку Партії регіонів на виборах до облради?

Не хотів би прогнозувати. Хотілося б побачити весь спектр політичних сил, які висунуться для участі у виборах, і оцінити якість презентованих ними списків...

Ви будете якось впливати на якість списків Партії регіонів?

Звичайно, ми з Петром Івановичем спілкуємося стосовно включення до нього тих чи інших кандидатур. Адже досить багато людей звертається як до мене, так і до нього стосовно пропозиції балотування в обласну раду саме через списки Партії регіонів. Це є.

Влітку львівські ЗМІ поширили текст листа-запрошення від ради Львівської обласної організації Партії регіонів, адресованого відомим, впливовим людям регіону, з пропозицією долучитися до роз\'яснення програми Віктора Януковича і, в перспективі, включення до списків вашої політсили. Тоді ви говорили, що пізніше озвучите імена тих відомих, впливових людей, які дали згоду на цю пропозицію…

Справді, тоді Петро Іванович Писарчук дав доручення стосовно розсилання таких листів апарату Львівської обласної організації Партії регіонів. Було розіслано, здається, близько 300 таких листів до різних керівників області: і до керівників державних підприємств, і до впливових керівників вузів, і до банкірів, – кого тільки не було в цьому списку. Скажу навіть, що у цьому списку був ректор університету імені Франка Іван Олександрович Вакарчук.

Вважати цей хід помилковим? Те, що про нього люди говорять, от навіть зараз ми з вами – хоча минуло стільки часу, – це вже добре. Йдеться про те, що Партія регіонів запропонувала відомим людям долучитися у такий достатньо відкритий спосіб. Якби партія надрукувала цього листа в засобах масової інформації – було б, напевне, те саме…

Тим не менше, чи могли б ви назвати, хто саме з відомих у області, а, може, й у всій державі, людей дали позитивну відповідь на цей лист?

Тоді до Львівської обласної організації Партії регіонів приходило і телефонувало досить багато людей. Хтось – з подивом, адже його політична позиція є абсолютно полярна до нашої. Хтось – щоб зрозуміти, провокація це чи щось інше... Тобто інтерес до цього листа був, і багато людей справді спілкувалися і продовжують спілкуватися з керівництвом партійної організації стосовно перспектив нашої співпраці... Чим закінчаться ці розмови – буде зрозуміло за кінцевим результатом, після затвердження списку.

Прокоментуйте чутки про те, що кожному губернатору спустили певний «наряд по голосах», визначили планку, неподолання якої на виборах матиме наслідком їхню відставку з займаної посади.

Я думаю, що кожен голова обласної державної адміністрації сам для себе ставить цілі стосовно підвищення рейтингу довіри до влади, до провладної партії. Але при цьому перед кожним з них ставляться надзвичайно жорсткі вимоги щодо економічному стану в області. Ми бачимо, що керівництво уряду вже почало давати керівникам областей догани з цілої низки приводів: і щодо стану підготовки шкіл до 1 вересня, і щодо готовності до початку опалювального сезону і так далі.

Тобто наради зараз проходять максимально жорсткі. І, мені здається, підстав очікувати адміністративних рішень і кадрових ротацій за цим принципом є значно більше, ніж за політичним.

Чи слідкуєте ви за тим, як розгортаються події навколо двовладдя у Львівській організації партії «Батьківщина»?

У 2005 році, коли я очолив Київську міську організацію Партії регіонів, у Києві було 10 районів, а у нас було 11 районних організацій. В одному районі ми мали двох керівників районних партійних організацій, кожен з яких мав печатку, і кожен доводив власну легітимність. У тій ситуації часу до виборів було достатньо багато, але я розумів, що це питання треба вирішувати оперативно. І я вирішував його в абсолютно робочому режимі, не роблячи жодних політичних заяв.

Нинішня ситуація у львівській «Батьківщині», як я розумію, спричинена амбіціями певних людей стосовно, зокрема, впливу на формування списків, і, зрештою, непродуманою кадровою політикою, яку вела сама партія. От і все. Ця ситуація не є типовою для Львівської області, вона не була спричинена моєю появою на посаді голови облдержадміністрації, і, звичайно, вона має вирішуватися виключно у правовому форматі.

Від одного вашого товариша по партії в кулуарах парламенту почути досить неоднозначну оцінку на вашу адресу. Він сказав приблизно наступне: Горбаля «підсиділи» в Києві, запроторили десь на маргінес у Львів, зараз у нього заберуть депутатський мандат, а далі – через малі результати на виборах його знімуть з посади і приберуть з активної політики, у кращому разі давши посаду на кшталт заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони…

На жаль, в усіх політичних силах є політики, які читають пресу виключно за заголовками статей, в Інтернет виходять тільки нашвидкуруч з мобільного телефону або з роздруківок, які їм роблять помічники. Уявлення про світ вони складають виключно з чуток, а про ту чи іншу країну – з туристичних подорожей. Таких, на жаль, багато.

Ще раз повторю, для мене, як, думаю, і для кожного керівника області ця посада є цікавою як певний виклик самому собі. А з іншого боку, я справді тут народився, тут навчався. Я багато чим зобов’язаний своїм батькам і вчителям, які дали мені одну з найкращих освіт, з якою я став призером багатьох предметних олімпіад і, не будучи сином партфункціонерів, отримав рекомендацію обкому партії для вступу до Московського державного інституту міжнародних відносин. Тому мені здається, що навіть з цієї, людської точки зору я багато винен Львову і Львівській області зокрема.

А те, що багато політики у нас робиться на чутках, – що ж, це прикро для самої політики.

Фото надані прес-службою Василя Горбаля

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: