Старт «Динамо» у Лізі Європи. До команди приєднався… Кличко
Гравці і керівництво віцечемпіона України напередодні гри із римським «Лаціо» зустрілися зі ЗМІ
У Києві відбулося урочисте представлення «Динамо» у новому європейському сезоні «Місія Ліги Європи: шлях, суперники, партнери «Динамо» в єврокубках».
На зустрічі з журналістами своїми планами поділилися футболісти команди Олександр Караваєв і Володимир Бражко, а також віцепрезидент клубу Дмитро Бріф.
Після пресконференції «Главкому» вдалося поспілкуватися з уродженцем Херсона, півзахисником динамівців Олександром Караваєвим.
Про рівень Ліги Європи і новий формат єврокубків
Олександр Караваєв:
Ліга Європи, звісно, поступається Лізі чемпіонів. Але у цьому турнірі чимало суперників рівня Ліги чемпіонів. Це буде сильний для нас виклик…
Я нічого не розумів (з жеребкування, регламенту Ліги Європи), не занурювався у це. Хочу дочекатися завершення сезону, а потім вже за результатами подивитися.
Тому що ми розуміємо старий формат, скільки потрібно було очок набрати, аби пройти далі. До того ж ти розумів, що з однією командою ти граєш двічі, вдома і на виїзді.
А зараз з усіма лише по одній грі. Це буде нібито одразу плей-оф. Буде дуже цікаво, бо для всієї цей формат несподіваний.
Володимир Бражко:
Я трохи був у шоці, не розумів до кінця жеребкування, як воно усе проходитиме. Буде більше матчів, більше цікавих, по-своєму складних.
Гратимемо у січні, що незвично для нас буде, бо завжди починали у лютому.
Я дуже задоволений, чим більше матчів, тим більше шансів проявити себе.
Зараз у нас дуже сильна команда, багато хлопців, які одне одного можуть замінити, класна конкуренція.
Про спілкування з Артемом Довбиком
Володимир Бражко:
Артем сказав, що пощастило у тому, що ми з «Ромою» граємо у Римі, бо у столиці Італії дуже класні фанати і атмосфера.
Я сказав Артемові: «Готуйся!». Він відповів мені цими ж словами (посміхається). Пожартували трошки. Ближче до матчу ще поспілкуємося (матч Ліги Європи «Рома» – «Динамо» заплановано на 24 жовтня 2024 року).
Амбасадор Володимир Кличко і Гамбург як домашній стадіон
Дмитро Бріф:
Це питання (про появу зіркового амбасадора) варто швидше пов’язати з підсиленням трансферів. Тому що ми підсилили усі ключові ролі. І одна з ключових ролей, які ми підсилили, це амбасадори. Володимир Кличко тепер наш новий амбасадор.
При обранні Гамбурга як домашньої арени керівництво клубу спілкувалося з Кличком. Володимир якраз переконував, що Гамбург прекрасне місце для проведення єврокубків, він порадив Гамбург. Тому він підтримує «Динамо» у цій промо-кампанії у комунікації з органами місцевої влади. Вони виконують шалену роботу, за що ми їм безмежно вдячні…
Про Херсон в окупації і щоденні ворожі обстріли міста
Олександр Караваєв:
У Херсоні не був жодного разу після початку повномасштабної війни. Мої батьки перебували у місті під час його окупації. Мій брат з дружиною і дитиною були в окупації. Народили в окупації другу дитину. Потім брат з родиною виїхали з міста, коли відбулася деокупація. А батьки залишилися. Виїхали з міста за тиждень до прориву дамби Каховської ГЕС. Найбільше затопило якраз той район, в якому я провів усе дитинство (Корабельний район, або «Острів», як його називають місцеві мешканці).
Тож батьки виїхали до брата і його родини у Польщу. Пам’ятаю 6 червня 2023 року (підрив дамби Каховської ГЕС), я прокидаюся зранку, а у телефоні 100 повідомлень від знайомих з Одеси, Миколаєва. Вони писали, пропонували допомогу мені, пропонували вивезти батьків.
Але ж так вийшло, що моїх рідних вже не було у місті у цей час. Так чи інакше, за три тижні батько повернувся до Херсона і допомагав на місці людям, які постраждали. Наступної зими батьки вирішили повернутися до Херсона і нині весь час у місті проживають. Звісно, разів 100 я їм казав виїхати куди завгодно, бо ж постійні обстріли. Але вони хочуть бути вдома.
Ваші батьки продовжують жити у найнебезпечнішому районі Херсона?
Так, вони продовжують жити на «Острові» у багатоповерхівці. Так, там небезпечно. Постійно з ними спілкуюся, то розповідають, що вибухи і постріли щоденно. Дуже мало часу проводять на вулиці, виходять з дому тільки коли, наприклад, потрібно у магазин.
Що вони кажуть на ваші аргументи виїхати?
Батько мені завжди казав, що у тебе є сім’я, за яку ти відповідальний, адже ти ухвалюєш рішення. У мене своє сім’я, у них своє. І це їхнє рішення. Вони не хочуть бути тягарем для мене. Як їхня дитина я завжди, звісно, буду їм вдячний за усе.
Чи залишилися однокласники, друзі у місті, що вони розповідають?
Ні, вони всі повиїжджали. У Херсоні залишилося багато літніх людей, деякі батьки моїх друзів залишилися.
Олександре, давайте згадаємо початок шляху «Динамо» у нинішніх єврокубках, матчі з белградським «Партизаном». Ви з Володимиром Бражком підкреслили принциповість протистояння із сербами для нашої команди через політичну позицію сербів. А чи хтось з їхніх гравців по-людськи висловив співчуття через війну в Україні, чи розпитував хтось про війну?
Ні. Ніякої ініціативи з їхнього боку не було. Коли ми з ними грали, то по них було видно, що вони згадують лише те, що колись їх обстрілювали (у 1999 році відбулася військова операція країн НАТО у Югославії). Тому вони на це (на війну в Україні) нормально дивляться. У них пропаганда. Це те саме, що дискутувати з мешканцями Росії, які нам розповідають, що ми самі себе обстрілюємо, що це ми хотіли на росіян напасти.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0