Сергій Квіт: Державі треба дбати про іншу роботу для вчителів

Про одіозних ректорів, що створили в своїх закладах «удільні князівства», та оборудки у Міносвіти часів Табачника у другій частині інтерв’ю «Главкома» з міністром Сергієм Квітом.

Першу частину читайте тут: «На основі всіх технікумів, коледжів і ПТУ в кожній області буде створено лише один навчальний заклад»

Скільки вищих навчальних закладів було позбавлено ліцензії - за час вашого перебування на посаді міністра?

Близько двадцяти. З різними мотиваціями. Що це означає? Іноді, якийсь ВНЗ приєднали до іншого, іноді просто закрили, іноді створили таку ситуацію, що самі заклади виступають ініціаторами закриття. Особливо це стосується філій. Двадцять – це включно з філіями. Але філії фактично – це також ВНЗ, вони є юридичними особами, проводять свій власний набір, організовують навчальний процес.

До кінця навчального року ми хочемо, щоб ця цифра сягала не менше 100, а то і 120.

За якими критеріями виші позбавляють або не позбавляють ліцензії?

МОН одержав дозвіл від Кабміну на проведення перевірок у таких вишах. Є перелік ВНЗ і філій, до яких маємо багато питань. І, оскільки є мораторій на перевірки, нам треба було отримати цей дозвіл. Позбавити ліцензії без перевірки процедурно неможливо. Крапку можна поставити лише після перевірки. Які це виші? В основному, це виші дуже невеликі за розміром і неякісні.

От, якщо університет має 60 студентів, я їх прошу пояснити, як можна економічно виживати, маючи таку кількість студентського складу? Це ж не курси підвищення кваліфікації, це ВНЗ. Треба забезпечити викладання різних спеціальностей за певними навчальними програмами, найняти викладачів, необхідно мати певну кількість докторів і кандидатів наук, як зазначено під час ліцензування. При 60 студентах, всім зрозуміло, це неможливо. У переважній більшості випадків, коли ми ставимо такі питання, відповіді просто немає. Як то кажуть, не пройшло і не треба. Попрацювали, свої гроші в абітурієнтів та їхніх батьків видурили - і досить. В переважній більшості випадків у таких ВНЗ взагалі не відбувається навчального процесу.

На яких умовах буде відбуватися переведення студентів з тих вишів, які будуть позбавлені ліцензії, до інших навчальних закладів?

З досвіду минулих років переведення студентів з тих вишів, які позбавляються ліцензії, здійснюється за участю МОН та на ті напрями підготовки за спеціальностями, на яких навчався студент у тому ВНЗ, що втратив ліцензію. Студентам при переведенні в інший заклад інколи необхідно здати академрізницю, щоб навчатися на тому курсі, з якого вони перейшли на навчання у інший ВНЗ.

Як рухається скандальна історія з позбавленням ліцензій підрозділів приватного Київського університету культури Михайла Поплавського (КУК був позбавлений ліцензії Міністерством освіти 25 листопада минулого року, та вже в грудні окружний адміністративний суд Києва призупинив це рішення, - «Главком»)?

Частково вони закриваються самі, частково вже перевіряються Державною інспекцією навчальних закладів. Неякісні ВНЗ Україні не потрібні. Це стосується не лише КУКу.

Пізніше запрацює Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, і воно вже буде висувати вимоги до ліцензування та акредитації. Це не буде справа міністерства. Згідно із законом, це абсолютно незалежний орган. Там навіть немає жодного представника від міністерства.

Окрім «співочого ректора» Поплавського, який наразі є народним депутатом, ми маємо ще певну кількість одіозно відомих ректорів, які сидять на своїх місцях по кілька десятків років і вже встигли вибудувати там «удільні князівства». Найяскравіший приклад – це, здається, Дмитро Мельничук, який очолював Національний університет біоресурсів та природокористування в Україні 30 років. Про його родинно-кланову схему в цьому навчальному закладі можна було дізнатись навіть із офіційного сайту ВНЗ. Мельничук був усунутий з посади. Але ж він такий не один. Як вирішується ця проблема?

Так, Мельничука ми вже посунули, з Божою поміччю. Там, до речі, була дуже непроста історія.

Ви про що саме?

Була досить складна ситуація. Людина, яка працює 30 років на одному місці, чим обростає? Родичами, земляками. Все це було. Частково родинні зв’язки простежувалися на сайті університету. А були й такі, що не простежувалися. Він 30 років керував університетом і хотів ще 5 років керувати ним без конкурсу. Лише за останній рік Мельничук розбазарив, чи намагався це зробити, не менше як 140 гектарів університетської землі. Я сказав, що цього не буде. В результаті я призначив в.о. ректора, колишнього міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. Чому його? Він має ділові якості, знає цей університет, він його закінчував.

І для мене стало сигналом, що там все робиться правильно, коли туди почали повертатися авторитетні вчені, яких порозганяв Мельничук.

У нас є також інші одіозні ректори.

Хто?

Наприклад, Петро Мельник в Податковій академії.

Але він зараз не ректор.

Після ухвалення Верховною радою спеціального закону про те, хто не може бути ректором (ВР прийняла законопроект №2599-1 «Про встановлення обмежень при обранні на посаду керівника ВНЗ чи виконуючого обов’язки». Керувати, в тому числі, тепер не можуть особи, що голосували за так звані «закони 16 січня». Таким чином, Рада заборонила Михайлу Поплавському, Сергію Ківалову, Петру Мельнику та Григорію Калєтніку бути ректорами, - «Главком»), Мельник до університету вже не повернеться.

Мельник спочатку написав заяву про звільнення…

Він стверджував у розмові з «Главкомом», що не дуже пам’ятає, чи підписував її.

Він каже, що він її підписував в якомусь несамовитому стані. Тобто не міг контролювати себе. Я вам скажу, що це смішно, але це також дуже серйозно. Це говорить про якість наших судів. Суд ніби підтвердив, ніби він був у якомусь напівпритомному стані (експертиза показала, що за наявними зразками встановити, хто саме підписував заяву, неможливо, - «Главком»). Це тривожний сигнал. Таку людину, як Мельник, не можна і близько підпускати до студентів.

З ким іще з ректорів ви ведете боротьбу?

Так не можна ставити питання. Адже я не повинен в ручному режимі щось вирішувати. От закон «Про вищу освіту» виписаний таким чином, щоб убезпечити колектив університету від свавілля міністра. У нас передбачені так звані прямі вибори ректорів. Всі викладачі, що працюють на повну ставку, мають право брати участь в виборах. Раніше це були делегати загальних зборів. Делегатів підбирали, з ними працювали, вони відповідно голосували. Тепер, які настрої в колективі, то так вони і проголосують. Бо голосують усі. Студенти і співробітники – за квотами. Моє завдання: переконати університетську публіку, що можна вибрати хорошу прогресивну людину – і це залежить тільки від самого колективу.

-- «По Табачнику ми все передали в Генеральну прокуратуру»

Питання землі – завжди були проблемою в галузевих вишах. Всі вони тепер підпорядковуються Міносвіти. Є дані, скільки гектарів було незаконно роздано в часи минулої влади?

Поки що важко сказати. От до нас передали аграрні виші. Аграрні виші мають багато землі. І там можлива така тема. Земля - це предмет їхньої діяльності. Їм потрібно мати поля, лабораторії, корівники і свинарники.

У Податкової академії, про яку ми згадували, теж є земля.

Цією темою я поки що не володію.

Кажуть, що найбільше землі і власності, що належали вишам й Академії наук, було приватизовано за часів вашого попередника. А зараз вона належить якимось сумнівним фірмочкам. Скільки і чого саме було приватизовано? І що з того було повернуто?

Спеціально я не рахував – навіть не уявляю, як це можна порахувати.

Але коли ми виявляємо якийсь непорядок, ми одразу все передаємо в Генеральну прокуратуру. По Табачнику ще минулого року ми все передали в Генеральну прокуратуру та СБУ, спілкуємося із слідчими.

Що саме? Проти нього немає жодної справи. В чому його можна звинуватити?

З того, що ми передавали, там головним чином фігурували три речі.

Перша – це різні схеми готівкові: когось призначати на посаду, якусь дисертацію захистити, ліцензію видати – це все дуже важко довести.

Друге – це підручники. Довести можна, але важко. Це вже не готівка, підручники йшли через рахунки Інституту інноваційних технологій і змісту освіти. Інститут перебуває у процесі реорганізації.

Третє. Було приватизовано два міністерські будинки. Ці документи навіть були вилучені з МОН Генеральною прокуратурою. А приватизація будинку по вулиці Сагайдачного, наскільки мені відомо, вже була оскаржена в суді.

До речі, Табачник вам справи передавав?

Ні.

Взагалі, багато людей зі старої команди сьогодні залишається у відомстві?

Склад керівництва Міністерства повністю оновлено.

Розкажіть, як проходить люстрація у відомстві. Скільки було звільнено працівників міністерства згідно закону «Про очищення влади»?

Відповідно до всіх законодавчих актів та постанов щодо очищення влади в Міністерстві освіти і науки України з 10 березня 2015 року за графіком розпочато перевірку керівників та працівників структурних підрозділів Міністерства, керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства. З метою забезпечення уніфікованого доступу до зазначеної інформації її розміщено на офіційному веб-порталі Міністерства на новий та старий сайти.

Було опрацьовано особові справи працівників Міністерства та за результатами опрацювання було звільнено з посади директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації Міністерства освіти і науки України Віктора Бондаренка.

-- «З тестами все гаразд»

Цього року перше ж тестування зовнішнього незалежного оцінювання перетворилося на скандал. Незадоволені випускники навіть виходили під стіни Міносвіти з вимогою анулювати результати деяких завдань – а саме тих, що стосувалися уривку сучасної української письменниці Галини Пагутяк. І абітурієнти, і авторка стверджують, що запропоновані варіанти відповідей - синонімічні, а правильні відповіді – абсурдні. Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук говорив, що питання складалися висококваліфікованими спеціалістами, і немає ніяких сумніві в їх якості. А ви що думаєте?

Мова йде про так звані когнітивні завдання, які наші абітурієнти переважно не подужали. Це означає, що вони не вміють, не звикли уважно і вдумливо читати тексти. Але ніхто не був дискримінований. Зрештою всім учасникам тестування було присуджено по 1 балу. Буде цікавий досвід на майбутнє.

З тестами все гаразд. Ми маємо справу з експертами.

Кожного року ми працюємо над вдосконаленням системи ЗНО та вступу. Цього року маємо багато змін. Одна із них, це коли абітурієнт заявляє про свої пріоритети, куди він хоче вступати. Далі Єдина державна електронна база з питань освіти сама буде видавати інформацію, куди саме цей студент може вступити на державне замовлення. Згідно з тими пріоритетами ВНЗ та спеціальностями, які він сам від початку визначить. Якщо він не відреагує на цю пропозицію, тобто не піде на державне замовлення, далі він може вести мову тільки про контракт. Вважаю, це буде дуже справедливо.

Цього року запроваджені тести для ЗНО двох різних рівнів складності. Наприклад, якщо ви вступаєте на спеціальність, що має відношення до інженерії, то ви складаєте один рівень математики - сильніший. Якщо ж математика не головна для вашої спеціальності, то у вас буде інший рівень складності, легший. Це також правильно.

Пробачте, а ви самі проходили цей тест?

Я скажу так, що викладачі не можуть складати тести, написані для випускника школи. Хіба тільки із своїх предметів. Це неможливо. У викладачів, старших людей, інакше працює голова. Це тести для людей, у яких свіжа пам’ять, молодий розум.

Головне в українській системі ЗНО, що вона ніколи не була корумпована. Навіть у країнах, які досягли більших успіхів, ніж ми, у реформуванні освіти, в Прибалтійських країнах, наприклад, були скандали з тестами. Наприклад, перед самим тестуванням з’являлися відповіді в Інтернеті. У нас цього ніколи не було. В тому числі, завдяки Ігорю Лікарчуку, його непростому характеру.

А як щодо того, що твір Галини Пагутяк був використаний без її згоди?

У цьому випадку автори тестів не були зобов’язані питати згоди автора.

-- «Початкова школа має бути тільки там, де дитина живе»

Як відповідно до адміністративно-територіальної реформи буде змінюватись кількість шкіл? В умовах укрупнення територіальних громад залишиться одна школа на кілька сіл? Але як кажуть: немає школи – немає села…

Принцип такий. Початкова школа має бути тільки там, де дитина живе.

Далі, не може бути школи, неспроможної давати нормальну освіту. Там, де вчителів більше, ніж учнів, або вчителів стільки, скільки ж учнів. Або навпаки, коли вчитель фізкультури, англійської мови та математики – та сама особа. Така освіта не може бути якісною. Якість – це головний критерій.

В такому випадку в районі потрібно створювати якісну школу, або кілька шкіл, а діти з інших сіл повинні доїжджати в ці школи. Тому треба говорити про якісні дороги і про належний транспорт. Це комплексна проблема.

Але ця проблема буде вирішуватися в довгостроковій перспективі.

Чому? Перша державна програма, яка буде відновлена (ми всі програми в минулому році закрили у зв’язку із війною), - це «Шкільний автобус».

Не можна, звісно, просто закривати школи. Мають бути зміни в цілій інфраструктурі. Те саме стосується закладів культури, лікарень. Лікарня має бути якісна, з належним обладнанням. І туди треба довозити людей. Знову ж таки, потрібен транспорт, дороги…

Можна говорити про те, що скорочення шкіл не буде, поки не буде змін в інфраструктурі?

Питання складне. У нас децентралізація. Багато податків лишається тепер на місцях. В середньому місцеві бюджети збільшилися на 35%. Це великі гроші, їх суттєво більше, ніж раніше. Проблема в іншому. Тарифи збільшилися, більші ціни, інфляція. Але надходження до місцевих бюджетів значно зросли.

Я думав, що буде паніка, коли ми в цьому році почали фінансувати школи через субвенцію. Однак паніки немає. Тут є дві причини. Або місцева влада має план, як і що вони будуть оптимізовувати. Або у них достатньо грошей, щоб не звертати на це уваги, і вони продовжують фінансувати ті школи, які немає сенсу втримувати. Нам треба зібрати більше інформації. Міністерство і уряд будуть допомагати через загальнодержавні програми. Але ключовий момент в тому, що дітям потрібна якісна освіта. Тому якісь школи треба буде закрити.

Це значить, що певна кількість вчителів залишаться без роботи.

Є інша проблема: кількість учнів зменшилась за останні роки, кількість вчителів залишилася та сама. Економічно так не може тривати довго. Тому треба дбати про іншу роботу для вчителів, про перекваліфікацію.

Хто мусить і, головне, хто буде про це дбати?

Дбати має держава. В чомусь – Міністерство освіти і науки, в чомусь - Міністерство соціальної політики.

Є ще одне питання, яке доволі гостро постало перед вчителями та викладачами – чоловіками. Мобілізація. Відомий приклад, коли в Буковинському медичному університеті повістку отримали більш ніж 150 викладачів. Аналогічна ситуація склалася з Івано-Франківським медуніверситетом. Виходить, що люди, які отримали військову освіту, сидять в штабах, а на реальну війну посилають вчителів, яких просто легко «спіймати» на робочому місці, вручити повістку та виконати план з мобілізації.

Ми ініціювали обговорення цього на РНБО і досягли необхідних домовленостей. Будемо конкретно вирішувати це питання. Як в цілому по певних категоріях людей призового віку (призиватимуться лише ті викладачі й науковці, у спеціальностях яких є нагальна потреба), так і в різних окремих випадках. Тобто ті люди, від яких залежить життєдіяльність навчальних закладів та академічних дослідницьких установ, призиватися не будуть.

-- «Ніякі документи від терористів ми не визнаємо»

Скільки навчальних закладів залишились в Криму? Що це за заклади?

В Криму залишилось 16 вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та 6 ВНЗ 3-4 рівні акредитації (університетів).

Які наукові інституції залишились на півострові?

Із наших МОНівських наукових інституцій залишилось в Криму чотири. А саме: Національна академія природоохоронного та курортного будівництва; Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського; Севастопольський національний технічний університет; Науково-дослідний інститут «Кримська астрофізична обсерваторія», що є структурним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єкти НДІ «Кримська астрофізична обсерваторія» складають 26 телескопів, серед яких 7 віднесено до об’єктів, які становлять національне надбання, та розміщені на території 116 га землі. Майновий комплекс оцінюється у 108 млн. гривень. Наукова база дозволяє здійснювати астрофізичні та космічні дослідження світового рівня та заключати відповідні договори. Із наукових установ НАНУ в Криму залишилось 8, а галузевих Аграрної академії – 6, серед них Нікітський ботанічний сад.

Скільки ВНЗ було евакуйовані з Донбасу? Скільки залишилось на непідконтрольній території?

На непідконтрольній українській владі залишились більше 200 закладів (1-2, 3-4 рівня акредитації).

Всі найкращі переїхали. Провідні університети – Донецький національний університет, Луганський національний університет ім. Шевченка, Східноукраїнський національний університет ім. Даля, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського та ін. Ці ВНЗ користуються власними ліцензіями. На окупованій території вищих навчальних закладів не існує.

Ми евакуювали 16 університетів і 10 науково-дослідних інститутів.

А що з обладнанням?

Це найбільша проблема. Воно лишилося на окупованій території.

У міністерства є дані щодо того, скільки науковців переїхало з окупованої частини разом із своїми інституціями?

Точних даних про загальну кількість науковців, що переїхали з окупованої території, немає. Влаштовувались по-різному: хтось – разом з інститутами, хтось – індивідуально. Але можу назвати наукові установи, що перебралися в Україну чи залишаються на нашій території Донецької та Луганської областей. Установи ці різного підпорядкування, не тільки МОН, а також відносяться до Національної академії наук України, до галузевих академій.

Це Інститут проблем штучного інтелекту, що є у нашому спільному підпорядкуванні – МОН та НАНУ, він переїхав з Донецька до Києва. А загалом станом на 1 квітня 2015 року із зони АТО переміщено 12 наукових установ Академії наук України та 7 установ, що належать до галузевих академій.

А щодо учнів та студентів, які виїхали з окупованої частини Донбасу і продовжують навчання на українських територіях?

Станом на 1 вересня понад 30 тисяч учнів почали навчальний рік у школах в інших регіонах України. Стосовно студентів – це неможливо підрахувати. Є студенти, яких ми спочатку переводили на вільні місця, потім, коли вільних місць не стало, ми зобов’язали університети приймати їх як вільних слухачів. Тобто за ними спочатку не прийшли їхні гроші з тих університетів, де були визначені відповідні асигнування. Це тривало протягом першого семестру, до початку 2015 року.

Відмовляти можна було письмово тільки у випадку, якщо максимальна кількість студентів у групі перевищувала максимальну кількість більше, як на п’ять осіб. Після нового року студенти мали визначитися, чи вони хочуть навчатися в тих закладах, куди вони перевелися, чи хочуть повернутися в ті, в яких вчилися раніше, і які були евакуйовані. Частково вони навчаються дистанційно, тому порахувати точну кількість неможливо. Те саме стосується викладачів.

У так званих «ДНР» та «ЛНР» також продовжують працювати школи. Як дітям, які з тих чи інших причин там навчаються потім вступити в український ВНЗ? І, відповідно, як студенту, який цей рік навчався в закладах на окупованих частинах Донбасу перевестись в український ВНЗ чи взагалі отримати диплом про вищу освіту?

Можна скласти потрібні іспити екстерном. МОН завжди йде назустріч. Те саме стосується випускників шкіл. Всі, хто захоче, можуть одержати українські атестати і скласти ЗНО або дипломи про вищу освіту. Але для цього потрібно докласти певних зусиль. Ніякі документи від терористів ми не визнаємо.

Першу частину читайте тут: «На основі всіх технікумів, коледжів і ПТУ в кожній області буде створено лише один навчальний заклад»