Володимир Макеєнко: До 6 липня ми дамо 226 голосів за скасування недоторканності

Бажання нардепів «наблизитися» до простого народу перед кожними виборами набуває особливих кольорів. Депутати, здається, вже і не знають, чим саме можна привернути на свою сторону вимучених економічною та політичною дійсністю виборців. Незважаючи на те, що тема недоторканності – вже давно не першочергова, а в її скасування не вірять і самі народні обранці, в березні цього року Партія регіонів все таки воскресила відповідний законопроект Януковича і Лавриновича.

З одного боку, регіонали добре фантазують на тему, як можна залучити опонентів до голосування й нашкребти потрібні 300 голосів. Дехто розповсюджує чутки, що триста голосів вже є – когось купили, комусь пообіцяли посади (заступника міністра, голови адміністрації). Та з іншого боку, і народні обранці, і прості люди розуміють: посади посадами, а недоторканність - окремо. Імунітет є чи не головною цінністю й стимулом йти в Раду, витрачаючи мільйони гривень. З недоторканністю і бізнес можна лобіювати, і прокуратури не боятися.

На фоні арештів і вироків, винесених Тимошенко і Луценко, така гарантія безпеки стає ще більш актуальною. Та й самі регіонали останнім часом потрапляють під прес правоохоронної системи, а тому навіть обіцяні за голосування проти недоторканності посади в тюрмі стануть не потрібними. В цей же час і комуністи, і литвинівці відкрито саботують ігри з недоторканністю.

Як за таких умов Партія регіонів збирається виконувати свою нову обіцянку ще до парламентських виборів «Главкому» розповів голова комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради Володимир Макеєнко.

Питання недоторканності по суті є передвиборчою ідеєю. Багато років напередодні виборів про неї згадують, активно на ній піаряться, а після – забувають. Цього року стара «фішка» знов має на меті зіграти на почуттях виборців?

В тому, що ви кажете, є доля правди. Питання недоторканності піднімається перед виборами.

Але давайте трошки поринемо в історію. Двадцять два роки існувало питання депутатських пільг. Всі про це говорили: на виборах, перед виборами. За якістю ті послуги, які надавались депутатам, вже не були їм потрібні. Тому що депутати вже іншого матеріального складу. Але в той же час були депутати, що не хотіли від цього відмовлятися. Ми зробили хитрий хід. В останній передвиборчий рік внесли це в порядок денний, внесли в Закон про бюджет. А в бюджеті є цікаві рядки у кожного, наприклад, для округа лобістські. Зав’язали все це в одне коло і голоснули. Ніхто не вірив також, що фракція Партії регіонів це зробить. Всі думали, що поговорять і все. А я казав: ми це зробимо, коли прийде час. Якби ми це почали робити на початку свого скликання, нічого б не вийшло. Ми загнали всіх в пастку: треба проголосувати за бюджет. Ну от як за бюджет не проголосувати? Це ж передвиборчий рік. Що ти будеш розповідати виборцям, коли ми в пресі надрукуємо, що ти не голосував. От і голоснули. Так само і з недоторканністю. Це передвиборчий рік!

Але ми це робимо не тільки, щоб набрати балів у виборців (хоча і це є, давайте відверто), але й для того, щоб надати цьому масовий характер, щоб депутати не зіскочили.

Тобто ви дійсно вважаєте, що за законопроект хтось проголосує? Навіть Єфремов сумнівався, що вдасться назбирати потрібну кількість голосів…

Одні проголосують по принципу «а я вже не буду депутатом, мені все одно». Інші проголосують по принципу «а я ж іду в округ». У нас же змінилася система, змішана тепер. А що виборцям казати? Вони ж хочуть це бачити – і на Західній, і в центральній Україні, і на Сході. Але ж можна їм показати, що ти голосував «за».

Чому це ще потрібно робити? Іноді пишеш законопроект чи читаєш законопроект свого колеги. Думаєш: що ж вони там написали? А потім: а, це ж мене не стосується, в мене недоторканність. А потім до мене, як до голови Регламентного комітету, приходять колишні депутати з попередніх скликань і кажуть: «Проблеми, я попав». А що ж ви писали такі законодавства? Для людей – одне, для себе – інше. Так, спочатку вони були недоторкані. Але коли екс-депутат опиняється в житті конкретному, він хапається за голову зі словами: «Блін, ось яке воно, реальне життя». Треба, щоб ми всі були в одному законодавчому полі: і я, і ви. Тому що рано чи пізно все це закінчується: у когось раніше, у когось ні.

І от ви будете дуже здивовані, але ми обов’язково на цій сесії проголосуємо за цей законопроект як мінімум 226 голосами.

Але ж недоторканність – норма конституційна. Для початку 226 голосів вам вистачить, а як набрати потрібні триста?

Питання трьохсот голосів, звісно, є. Але, якщо проголосують 226 депутатів, хай інші тільки спробують не проголосувати.

Я впевнений, що одразу за законопроект буде не 226 голосів, а під триста. Голосувати будуть навіть ті, хто проти. Саме триста – це вже питання другої сесії.

І хто вже точно буде голосувати?

Партія регіонів, звісно.

А ще? Одними регіоналами вам голосів не назбирати. Та й то не відомо ще, чи всі «ваші» проголосують.

А що, комуністи не проголосують? Проголосують.

Більш того, опозиційні фракції теж не зіскочать. Вони теж повинні будуть голосувати. Не всі, звісно. Але вони повинні будуть звертатись до виборців: так, ми теж голосували, а оті і ті, що не проголосували, вони не увійдуть у список, ми їх не будемо підтримувати. Вони повинні будуть підіграти цьому. Так, триста голосів одразу вони не дадуть – дадуть 226. Але потім наберемо і більше. Куди їм діватись?

Тобто, якщо все пройде за планом, ви все ж плануєте вирішити питання до виборів? Бо є така думка, що навіть, якщо за законопроект проголосують опозиціонери, самі регіонали можуть його провалити…

Відкриваємо календар. Третя сесія у нас починається 4 вересня і закінчується 7 грудня – я знаю графік, який ще не є опублікованим. А вибори у нас коли? 28 жовтня.

Ну і можна ж просто «не встигнути» розглянути це питання?

Встигнемо. З 4 вересня до 28 жовтня аж два місяці! До того ж, є різні стимулюючі речі. У влади одні, у опозиції – бажання завтра стати владою. Всі вважають, що всі переможуть.

То буде час – вересень і жовтень – якраз пік передвиборчої кампанії. І я хочу побачити депутата, який, не важливо по партійних списках він йде від опозиції чи від влади по мажоритарці (там теж «розривають»: «от ви для себе окреме життя будуєте, для нас – окреме»), не буде голосувати. Можна не ходити, взагалі, до виборців, якщо ти не проголосуєш за цей законопроект. Всі будуть боротися за більшість в майбутньому парламенті, за кожен голос, за кожен округ. А такі речі, як «голосував чи ні», - показові. Це передвиборчий рік і це передвиборчий момент.

Ви постійно говорите про те, що ця тема нібито турбує виборців. Але ж у списку пріоритетів пересічного українця відміна недоторканності – питання настільки ж важливе, як і розклад польотів на Марс у якомусь невідомому всім році. Думаєте, якась бабуся у селі, що ледь знаходить гроші собі на хліб, буде звертати увагу на ваші спроби позбавити себе імунітету?

Але ж окрім бабусь у селах є міста. Я вам кажу, що недоторканність – це питання номер один. Завжди! Бо це ментальність українця: бажати для влади таких самих умов, в яких він живе сам.

Бабуся – це одне. А ви підійдіть до людини в Харкові, Чернігові, навіть у невеличкому місті Борисполі. Там це питання дуже серйозно стоїть.

Але від цього показового «рівняння» люди вже втомилися. Регіонали цим законопроектом не відкрили Америку. Подібними гаслами у 2007 році вихвалялась «Наша Україна». А зараз ви просто скалькували вже колись сказане.

Ой, ну Ющенко обдурив вас. Ну що ви?

І хіба тільки в цьому? Та ж «клініка майбутнього». Ну скажіть, от що він виконав? Що він з курсом зробив? Цей банкір курс не зберіг. Люди вранці просиналися, а там: 5, 6, 7, 8, 12. Ніхто не знав, чи купувати, чи продавати. Ющенко паніку ввів. А що для цього треба було зробити? Те, що зробили ми. От відкрийте наш бюджет і відкрийте попередній бюджет Тимошенко і Ющенка. У нас завжди на першій сторінці записаний, ще з часів коли Янукович був прем’єром, курс до долара. І ніякий Нацбанк, ніякий комерційний банк не міг це змінити. Зараз – те саме. Ми тримаємо цей курс. Не може змінити не один банкір курс. А вони казали: о, це ж ринок, це таке. Та в законі все записано! Щоб змінити курс, треба було змінювати Закон про бюджет. І за рамки коридору ніхто не може виходити. Але тоді на цьому заробляли. Вони мали інформацію, що сьогодні свої банки беруть по одному курсу – по п’ять, наприклад, а через два місяці по дванадцять продають. Страждали прості люди, не я.

Але, все-таки, щодо скасування недоторканності. Тоді, коли це пропонував зробити Ющенко, регіонали погоджувалися проголосувати лише у разі одночасного скасування недоторканності депутатів, суддів та Президента. Зараз такі ж вимоги до голосування за проект Януковича і Лавриновича висуває опозиція. Але тепер «проти» регіонали. Чому ви відмовилися від своїх же принципів?

Давайте все будемо робити крок за кроком. Коли всі в парламенті будуть недоторкані, повірте, вони зразу скажуть: давайте робіть недоторканними всіх. Так само, як зараз люди кажуть: хай депутати будуть недоторканими.

Так, чому б не «звільнити» від імунітету усіх одразу: і нардепів, і суддів, і Президента?

А ви впевнені в тому, що одночасно це пройде? А ви впевнені, що у такому випадку на закон не буде накладене вето. Тим більше, що з цього питання є рішення Конституційного суду: Президент повинен мати недоторканність.

Можна, взагалі, нічого не робити. Так завжди було. От чому минула влада не позбавила депутатів пільг? В них же була більшість. Обрали ж більшістю прем’єра. От я, представник Партії регіонів, можу сказати, скільки ми, наприклад, квартир видали. Нуль! Думаєте, не було бажаючих? Скільки ми грошових компенсацій видали? Нуль! Навіть коли закон ще діяв. А можна ж поцікавитися, хто до цього отримав ці пільги при Помаранчевій владі. Офігєть можна, побачивши ті списки. Невже це не подвійні стандарти? На мене навіть в суд подавали наші депутати. І один губернатор подавав на мене в суд за те, що я йому не дав квартиру. Я завжди казав: питань нема, хлопці, заява, відкрите засідання регламентного комітету, засоби масової інформації, лідер партії, набираєте голоси. І всі зі своїми заявами одразу зникали. А тишком-нишком до мене, знаєте, скільки разів приходили! Питань нема, шановні, тільки вперед – на публічний процес. Вжик і одразу тиша!

Але у питанні недоторканності проблема не тільки в подвійних стандартах. Справа в тому, що для «грі» на почуття виборців і надалі залишаються інструменти. От перед цими виборами можна спробувати лишити недоторканності депутатів, перед наступними – Президента… На одній темі у політиків буде кілька приводів для піару.

Як говорив один політичний герой за часів Радянського Союзу: «Главное, чтоб процесс пошел». Головне поки, що є впевненість, що до 6 липня на цій сесії ми дамо 226 голосів.