Ахметов йде з телебізнесу. Карфаген мусить бути зруйнованим!

Отож, перший пішов!

Я про те, що один із стовпів сучасного українського медіапростору більше не підпиратиме основи олігархічної держави під назвою Україна.

Держави, яка з отриманням Незалежності одразу ж почала злочинно розбазарювати свій медійний простір – найбільший стратегічний ресурс, який тільки можна собі уявити. Бо саме від нього залежало, якою буде Україна в найближчі десятиліття.

І ми незабаром побачили цю країну в новому її форматі. Бо перше, за що взялися нові власники медіа – вони зачистили весь культурний медійний простір країни. З нього повністю зникли артисти і митці, що уособлювали вірність культурним традиціям свого народу. Їм було оголошено жорстку анафему і обмежено доступ до теле і радіо ефірів.

Ефіри провідних телеканалів, які існували на той час, повністю змінили свій топ-менеджмент, оскільки у нових власників стояли зовсім інші завдання і функції.

Ми пам'ятаємо, як це було – на зміну старій гвардії топ-менеджерів, які повністю підкорялися партійній номенклатурі, прийшли молоді і зелені, якими керували напряму фінансово-промислові групи або певні структури інших держав.

Ми побачили на свої очі це інформаційне розшарування: одні телеканали почали цілодобово транслювати в ефірах найпопулярніші американські блокбастери тих часів та концерти західних поп-рок-ідолів, інші зосередилися на ідеалізації недавнього минулого СРСР та популяризації та героїзації працівників силових структур наших сусідів.

Екрани густо запістрявіли ментами, бандитами, прокурорськими, десантурою і спецпризначенцями сусідньої держави та мильними серіалами цієї ж країни. У нас навіть з'явилися свої «філіали» для виготовлення подібної медійної кінопродукції, яка мала заповнювати ефір країни.

Паралельно з цим «найпрогресивніші» канали почали активно імплементувати в нашу дійсність нових «героїв» сучасності – транс***тів, г*їв, травесті, панків, готів, модних жигало і повій – розтатуйованих і запірсінгованих, розфарбованих у всі кольори райдуги.

Вони були, немов яскраві новорічні іграшки на ялинці, вигравали яскравою формою, не несучи в собі жодного змісту.

Деякі з цього покоління – найефектініші і найкмітливіші були обрані сильними світу цього в якості «зірок» для нового покоління і одночасно «агентів впливу», вони мали розказувати юрбі, що і як потрібно співати, на кого орієнтуватись, що любити, як себе поводити на людях і як вдягатися.

Їх до всього посадили в жюрі усіх популярних музичиних телешоу – аби вони виховували і тренували наступні покоління манкуртів. Цей десяток одіозних облич ви могли бачити на всіх телеканалах, куди б не переключилися. На їх підтримку потужно працювали таблоїди: кожен крок, кожен факт біографії ставав джерелом пліток і скандалів – так створювався в країні потрібний інформаційний шум, крізь який не могло вже пробитися ніщо по справжньому суттєве, вартісне і талановите.

Потрапляючи іноді в подібні «телепроекти» я почувався як на іншій планеті – довкола волали, кривлялися і самостверджувалися, якісь дивні створіння, в яких було дуже важко розгледіти людей.

Так було до останніх років, аж поки не стало ще гірше. Цей сяючий і безликий «конгломерат» вибрав нового gрезидента України – і вже перший концерт, присвячений Дню Незалежності «нової» України показав рівень нашого морального падіння і культурної деградації.

Гнітюче враження від усього посилювала ганебна телереклама нескінченних позичальників грошей – усіх отих Містер Кеш, Манівео, Кредитмаркетів та Асісілонгів, де наші «топ оф зе поп» пропонували гроші, а на додаток ще гроші... Викликало здивування те, як наше телебачення, прогресуючи за формою і якістю картинки, деградувало за змістом, за контентом і наповненістю програм. Це вже був справжній культурний апокаліпсис.

Комусь може здатися, що я згущую фарби. О ні, – в реальному житті довкола себе я ще бачив нормальних, талановитих, обдарованих молодих людей, яким «не світило нічого» у цій аморальній, наскрізь корумпованій і маніпульованій країні зі згвалтованою культурою і мутованим інформаційним простором, в якому було присутнє абсолютно все, окрім справжньої України з її культурним і духовним світом, її глибокою і самобутньою культурою.

І ось війна. Здавалось би все має змінитися радикально і одразу. Але ж ні! Ми й досі можемо бачити, як відчайдушно бореться за своє життя весь цей штучно створений олігархами інформаційний простір – як терміново перевзуває і вдягає у вишиванки вчорашніх українофобів і влаштовує колективні піснеспіви патріотичних пісень. Але не знаю, кого можна цим обдурити? Напевно вже нікого.

Матриця дала збій – і наймогутніший і найрейтинговіший її телеканал і загалом медіахолдинг заявив, що іде з медіаринку.

Власне, і сам весь наш медіаринок доживає свої останні часи.

Я хотів би, щоби він був зруйнований вщент. Як зруйнована «Азовсталь». Тому що шкоди від цього медіаринку було більше, аніж користі. Медіапростір, в якому повністю відсутня мораль і етика, де реклама набуває потворних форм, де політичні шоу відрізняються особливим цинізмом і є просто інструментом боротьби за владу – він не повинен існувати в нашій країні!

У мене немає ілюзій щодо швидких змін у нашому медіапросторі. Однак, впевнений, гірше, аніж було, вже не буде. Наші олігархічні канали вмиратимуть один за одним, бо немає комерції і реклами, на якій можна добре заробляти, немає навіть політичного сенсу в них, бо політичні свободи і вільні вибори повернуться в нашу країну не скоро.

Я сподіваюсь, що скоро залишаться без роботи всі ті, хто ще вчора облизував і розважав у своїх програмах олігархів та весь цей морально здеградований «бомонд» – і ніякий публічний ребрендинг та зміна образу не допоможе їм. Можливо тоді вони зрозуміють, як воно – коли історія перегортає сторінку, відправляючи у небуття всіх тих, хто ще вчора був «на коні». А це неодмінно має статися!

Годі вже цих фальшивих «ура-настроїв» і пустопорожніх балачок. Скільки можна за допомогою нашого інформпростору розказувати ворогу, куди ми збираємось наступати і яку зброю маємо отримувати!

Натомість, в нашому інформаційному просторі не завадив би якісний і незаангажований ніким конкурс патріотичної пісні. А також якась якісна мистецька платформа, де б ішлося про сучасну творчість, що відповідає потребі дня. Бо мистецтво це потужна ментальна зброя – її не заміниш ані балачками про мову, ані перейменуваннями вулиць.

Нинішній інформаційний простір, пори його видимість, є ворожим по відношенню до України – її суті, її душі, її майбутнього. Карфаген мусить бути зруйнованим.

Вовкам не жити в овечих шкірах!