Культура важливіша за політику

Моніторячи вітчизняний теле та радіоефір, спостерігаю за тим, як ідея «деолігархізації» українського медійного простору набирає все більшого обговорення.

Те, про що я писав ще 8-10 років тому, зокрема і тут, у Фейсбуці, сьогодні є предметом уваги самого Президента України. І це тішить, – нарешті і на державному рівні взялися за життєво важливі для держави сфери.

Але й тут нема повного розуміння всієї глибини піднятого питання. Адже Офіс Президента і найближче оточення гаранта хвилює перш за все відчутний вплив олігархів на політичне життя країни та формування її порядку денного. Це, гадаю, в першу чергу. А в другу, напевно, вони розуміють, що вітчизняний медійний простір давно вже перетворився на своєрідний потужний прокатний стан для політиків, які набувають саме того профілю, який потрібен замовникам.

Якщо б у нас з'явився сам Вашингтон, Де Голль чи Валенса – без широкої і послідовної медійної підтримки їх шанси дорівнювали б нулю. Більше того – ЗМІ створили б їм негативний рейтинг, якби олігархія вела до влади свого кандидата. Тому зрозуміло, чому політичний аспект цього питання хвилює Банкову в першу чергу.

Гадаю, що мені докладно не варто зупинятися і на економічних аспектах олігархічного впливу на свідомість людей, на те, які тренди тут формуються і активно просуваються, яка пропагується модель економіки, - паразитивної по відношенню до своєї держави, яка підтримується всіма інформаційними засобами. Але нехай про це міркують економісти, яких в нашій країні чимало.

А от що мене особисто тривожить і непокоїть – це те, що в обговоренні питання деолігархізації медійного простору повністю ігнорується культурний аспект проблеми. Поясню докладніше. Планується, зокрема, обмежити вплив олігархів на формування новинного контенту, а також на формування політичного порядку денного української держави. Але при тому дозволяється олігархам і далі утримувати канали культурного спрямування.

Тут усе не так просто! Тобто, якщо якщо, приміром «Світ навиворіт» з Дмитром Комаровим або, «Орел чи решка» -це досить нейтральні і позитивні програми, то є програми і канали, які викликають багато питань.

Візьмемо, приміром, Канал М1 – хтось може мені сказати, яку задачу виконує цей дорогий будуарно-гламурний канал, якщо відкинути його основну функцію – культурне обслуговування розбещеного великими і легкими грошима паразитичного бомонду. А до всього він ще задає у молоді певні тренди і стандарти, які до музики, і до мистецтва (а канал себе позиціонує як музичний!) мають вельми опосередковане відношення. Це шоу-бізнес чистої води, який навіть не пахне мистецтвом.

Зрозуміло, що я не виступаю саме проти телеканалу М1, в цьому сегменті схожих на нього працює кілька. І вони позиціонують себе як музично-розважальні. Але мені чомусь здається, що ці канали існують в такому глибокому асоціальному вакуумі, що якби на Київ почали сипатися бомби чи епідемія скосила всю країну (не дай Боже!!!) вони б продовжували все так же брутально жартувати і веселитися.

Можливо, я свідомо трохи згущую фарби, але загалом, я впевнений – лише сліпий не помічає протягом останніх десяти років олігархічного впливу на культурний контент провідних каналів із постійним культом сексизму, збоченості, зірковості та епатажності. Всюди панують попса і гумористичні шоу. Натомість практично витіснені цілі пласти світової культури і практично уся традиційна українська культура. Більше того – саме під олігархічні тренди заточені деякі новітні формати телеканалів – так званого, світського життя, зіркових доль, холостяків, селянок-панянок тощо. Адже володарям цього світу потрібен зручно керований людський конгломерат, позбавлений моральних принципів, єдиними мотиваціями для якого залишаться гроші і зірковий успіх.

Ось тому я й думаю, невже в цьому Генеральному Прибиранні нашого спільного дому, оголошеному банковою, планується прибрати лише на кухні і в приймальні, а у спальні, душовій і в туалеті й надалі пануватиме сморід і бруд!? Виходить, що так, бо жоден із політиків чи суспільних діячів не піднімає питання культурного аспекту проблеми!

А варто було б подумати одразу і над тим, що буде тоді, коли значно обмежиться можливість створення одіозних політично-пропагандиських шоу. Адже звільниться купа ефірного часу.

Чому б, приміром, взагалі не вийти з цієї, – нав'язаної олігархами – ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗВАЖАЛЬНОЇ парадигми нашого телебачення і не перейти до кардинально іншої – КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ! Адже саме вона переважає в більшості країн Європи. Зокрема, там ви не побачите у прайм-таймі загальнонаціональних некодованих каналів ані сексистських шоу, ані брутального і цинічного гумору, ані шокучих і кривавих кримінальних хронік, що смакують злочини.

Тож, панове можновладці, якщо ви дійсно хочете мати культурну, толерантну, некримінальну і стабільну країну, то будьте послідовними – доведіть цю справу до кінця!

Культура важливіша за політику!