У Путіна все вийшло з-під контролю

Введення Путіним воєнного стану показує, що він не здатний впоратися із ситуацією у звичайних умовах у звичній системі управління і всі процеси вийшли з-під контролю. Більше того, як би в Кремлі це не хотіли б визнавати, але ми спостерігаємо початок кінця Росії. Зараз поясню чому та що відбувається у Запоребрику.

Бачачи, що всі процеси давно йдуть не за планом, а ситуація з війною виходить з-під контролю, Путін намагається капсулізувати країну, боячись спонтанного виплескування протесту. А протест сьогодні в РФ можливий більш ніж будь-коли. Тривожність населення зростає, впевненість у завтрашньому дні падає, мобілізація впустила рейтинг влади, а швидкі похоронки після мобілізації налякали багатьох росіян. Все це сьогодні запускає в Росії турбулентність, з якою Кремль самостійно впоратися не може.

У результаті Путін вирішив делегувати повноваження до регіонів, переклавши відповідальність на губернаторів і зробив їх феодалами. Цікаво те, що Кремль багато років відбирав у губернаторів повноваження, а сьогодні змушений їх повернути. При цьому, боячись втратити контроль і над губернаторами Путін запустив процес прийняття рішень через регіональні штаби. Російський політолог Кирило Рогов чесно визнає «Обсяг адміністративного хаосу зросте. Ідеал нормальності життя, про збереження якого Кремль дбав у перші місяці проведення «СВО», остаточно піде в минуле, на його місце прийде прописаний тепер указами, переліками та розпорядками ідеал ненормальності життя». Рівень ненормальності стає ніби прямим обов'язком регіональних штабів і губернаторів.

Найцікавіше, що тепер мобілізація називатиметься так само «частковою», але стане постійною. Тільки тепер це буде не путінська мобілізація, а... губернаторська. Все за принципом – Цар добрий, а бояри погані. При цьому новий режим військового стану не має чітко прописаних правових норм і не має жодних правових підстав у чинному законодавстві. Це означає, що за фактом жодних обмежень і норм, окрім тих, які вигадуватимуться на ходу, влада не матиме. А влада в Росії яка завгодно, але точно не складається з альтруїстів та безсрібників. Значить, все буде вигадуватись під інтереси влади, а про холопів дбатимуть за залишковою ознакою – щоб не здохли. У таких умовах губернатори стануть справжніми феодалами нової формації зі своїми васалами та холопами. А значить їм знадобляться сили, які захищатимуть їхню владу. Так з'являться малі особисті армії, які набиратимуться під маркою мобілізації, але діятимуть у тому регіоні, де вважатиме за потрібне губернатор.

Марина Литвинович, російський політик, політолог і правозахисниця пише «Проблема військового стану в тому, що це дуже незрозумілий правовий режим, він погано прописаний юридично і не дуже зрозумілий як для громадян, так і для влади. Це означає, що в регіонах влада почне діяти на свій розсуд, прикриваючись режимом «готовності», що тільки посилить безлад».

А якщо додати до всього, що в Росії починається серйозна економічна криза, то все буде, як у старому жарті «Всіх багато, а грошей мало. І грошей на всіх не вистачає». Російський Центробанк, за умов цензури та обмеження інформації, публічно визнає, що ситуація погіршується. «У вересні відновлення економічної активності загальмувалося, і до кінця місяця тенденція почала трохи погіршуватися. Зміна споживчих настроїв на тлі невизначеності, що зростає, може тимчасово стримати відновлення споживання на початку четвертого кварталу. Домогосподарства переходять до форми максимальної економії».

При цьому Путін так і не наважився оголосити війну Україні. Для цього є безліч причин, але основними є три причини:

Перша, це те, що оголошення війни Україні показує помилку Путіна в оцінці ситуації і в ухваленні рішення розпочати вторгнення оголосивши спецоперацію.

Друга, це сам факт оголошення війни. Величезна ядерна держава, яка оголошує війну маленькій Україні, виглядає смішно і вбого. При маленькому зрості Путін має величезне его і навіть не хоче думки припускати, що може виглядати смішно. Культ Путіна побудований на мачизмі, а мачо не може бути посміховиськом.

Третя причина – те, що оголошення війни – це пряме порушення статуту ООН з усіма наслідками. При цьому Путіну нема чим з Україною воювати. Вся контрактна армія перемолота ЗСУ, проблема із заміною стволів в артилерії, дефіцит середнього та молодшого командного складу, хоча б із базовим досвідом, в армії, помітна неможливість компенсувати використаний арсенал новими ракетами, снарядами чи передовою технікою. У промисловості РФ, яка перебуває під санкціями, немає можливості для масового виробництва військової продукції. А варіант воювати ядерною зброєю чи завалювати супротивника мільйонами трупів російських військових та кидати проти новітньої західної техніки старі зразки радянського військовопрому – це для Кремля не варіант.

У результаті Путін загнав себе в ситуацію, коли кожен його крок чи дія лише погіршує його становище. У цій ситуації він вдався до останнього козиря, який готував на осінь – обстріл енергосистеми України з метою її знищення. Цим він хоче змусити українців вимагати від влади миру та капітуляції.

Кремлівський дурень не розуміє, що його надії не здійсняться. Але нічого іншого він уже зробити не може. Тому воєнний стан, який Путін запровадив у Росії, лише дає йому невелику відстрочку, але не вирішує проблему. При цьому погіршення життя населення, зростання кількості похоронок та багато іншого можуть призвести до бунту, який буде схожий за передумовами та підсумками з тим, що був у жовтні 1917 року в Росії. А ще з великою впевненістю можна сказати, що передача влади губернаторам в умовах Росії призведе до появи реальних місцевих царів, які рано чи пізно захочуть остаточно вийти з-під контролю Москви. І цілком можливо, що зі слоганом «Досить годувати Москву» Російська Федерація перетвориться на Російську Феодальщину. А там недалеко і до відокремлення суб'єктів, які запустять процес розвалу Росії. І я проти цього процесу не проти.