Дипломатичний скандал. Давайте порівняємо досягнення українських послів у ФРН

Сьогодні зранку дипломатичне та експертне середовище України було шоковане заявами екс-посла України у Німеччині Андрія Мельника. Гучні заяви від Мельника давно вже нікого не дивують, але його інтерв'ю, яке він дав виданням групи Redaktionsnetzwerk Deutschland виглядала як істерика, навіть для робітників МЗС, які звикли до того, що Мельник часто діє як фрік, а не дипломат.

В своєму ганебному інтерв'ю Мельник звинуватив нового посла України Олексія Макєєва в тому, що він «розтоптавши все, що його попередник створив потом і кров'ю». А потім додав «Йому слід підняти свій зад, нарешті заговорити на повен голос і досягти результатів у таких життєво важливих питаннях, як німецькі винищувачі і військові кораблі, а також вступ до НАТО». Гучні заяви. Але гучні слова стрясають лише повітря, а гучні дії змінюють історію.

Давайте краще порівняємо досягнення послів. Вже скоро сім місяців, як в Німеччині новий посол. Так чого ж він досягнув за цей час? Те, що німці називали ще у жовтні «червоною лінією» – постачання «Леопардів», «Мардерів», «Патріотів» – раптом поїхало. При Мельнику про це навіть не хотіли розмовляти. І навіть гучні промови та визначення «ліверна ковбаса» по відношенню до Шольца не рушило це питання. А після зміни посла змінилася і ситуація. Приїхали вже 18 «Леопардів-2», 40 «Мардерів» та «Патріот», а леопарди 1 вже готуються до відправки. Чомусь при Мельнику цього не було. Хоча проблема була не лише в ньому. Але в Бундестагу всі визнають, що покращення стосунків почалося саме після зміни посла. Але це ж дрібниці, так?

Може для когось і дрібниці, але при Мельника про це не можна було навіть мріяти. Саме тому і замінили посла. До речі, чомусь Мельник забувся про те, що він повинен працювати не на піар та Банкову, а працювати в інтересах громадян. Про що мова? Українці зверталися до нашого посольства про створення паспортних сервісів, але Мельника це було не дуже важливо. Макєєв навпаки відреагував на запит громади та допоміг паспортному сервісу відкрити центри у Берліні і Кьольні. Це показує, хто робив, а хто виключно базікав.

Ще треба згадати Голодомор. Макєєв теж не писав в твітері із закликами проголосувати, а разом з командою звів за столом партії коаліції та опозиції, залучив усіх ключових гравців і тихо до роковин Голодомору вийшов на резолюцію Бундестагу, яка була одноголосно проголосована. Мені декілька осіб, які приймали участь у тих подіях, казали, що після Мельника були щиро здивовані тим, як системно, наполегливо, тихо та без піару український посол досягнув результату.

А може Мельника пригадає, як з ним відмовлялися контактувати представники німецької влади через його недипломатичну модель поведінки? Я неодноразово чув про це і в нашому МЗС і від німецьких політиків. Макєєв має вхід і контакт з усім Урядом та Бундестагом, зустрічається з премʼєрміністрами, виступає перед ландтагами. А ще він дає постійні інтерв‘ю ключовим ЗМІ та виступає без папірця перед аудиторіями. І це непогано просуває Україну у Німеччині. Дивлячись на все це стає зрозумілим чому лише після зміни посла ми почали отримувати важку зброю від Німеччині.

І остання вишенька на цьому торті. Пам'ятаю, як Мельник вимагав від Німеччини літаки «Торнадо. Бо йому хотілося. При цьому наші військові їх не просили. Я це стовідсотково знаю, тому що був тоді залучений у кампанію по створенню умов для надання нам зброї. Але для Мельника це було не важливо. Історія була яскравою тому і вимагав. Але я хочу нагадати інше – надання німцями за добу згоду на постачання поляками для нас колишніх німецьких Міг-29. Це було узгоджено за участі посла Макєєва. Швидко. Позитивно. За добу. Бо не через твітер як це було з «Торнадо». Так кому тоді було треба підіймати зад? Але ж піаритись Мельнику подобається більше, ніж працювати в дипломатичній службі України. Що він і далі робить.

Я запитав у своїх знайомих в МЗС через що могло з'явитися це інтерв'ю? Пояснили. Він зараз трохи... не при справах. Йому дали напрямок, але Мельника він не приваблює. Це південноамериканський напрямок. Там працювати треба. Піару там немає. А ще, фантомні болі людини, яка була послом у найважливішій для України країні, а зараз... Простий чиновник. «Слава, коли він повертався, то так облизував Банкову, що бачив себе міністром або знову послом. Зараз він заступник. Це місце для робочої конячки. А йому хочеться під світло софітів та проголошувати гучні заяви орієнтовані на українську аудиторію. Натомість він вимушений працювати. А душа хоче свята», – сказала мені людина, яка добре знається на всьому, що відбувається у МЗС.

Тож, хочеться порадити Андрію Мельнику пригадати, що він все ж дипломат, а значить щоб поводився відповідно. Порадити можна. Але маю сумнів, що почує. Фантомні болі роблять свою справу. А всім нам треба пам'ятати, що стиль поведінки дипломата повинен викликати повагу, а не огиду. Але це – якщо ми хочемо отримати справжній результат, а не гучні порожні заяви.