Навіщо Гройсман літав в Америку?

Володимир Гройсман злітав у США. Так нівроку повноформатно злітав - і Вашингтон, і Нью-Йорк. Скрізь зайшов, з усіма поговорив.... Хотів ще й в Канаду, але канадці здивовано подивилися у ясні українські очі і запитали: візит Вашого прем»єра в Канаду за тиждень до заздалегідь запланованого візиту в Україну Трюдо - це як і навіщо? Ну, нічого, на хворобу «берем, - заверніть два» при підготовці візитів закордон перехворіли, здається, усі наші прем’єри. Це минає. Зараз про інше.
Велика кількість зустрічей в рамках програми - свідчення хорошої роботи Посла, посольства і служби протоколу.
Але пішли публічні звіти та інформація про усі ці зустрічі від кабміну і членів делегації, і, на жаль, аж занадто очевидним стає, що програму візиту (велику кількість заходів) нам знову хочуть «продати», як успіх.
Натомість з повідомлень неможливо зрозуміти і виловити жодної конкретної цифри, жодного підписаного документу. Довжелезні повідомлення про зустрічі з американськими чи міжнародними посадовцями виглядають шаблонно сумовито: прем’єр розповів про усі вже зроблені реформи, що хоче їх ще більше зробити, а йому у відповідь дякували і підтримували. Як підтримуватимуть і чим, власне, найважливіше про ці зустрічі, залишилося поза кадром.
Будемо сподіватися, що повернувшись до Києва, Володимир Гройсман і його інформаційні служби розкриють таємницю таємниць - про що домовилися, і що підписали (бо усні схвалення, як і стурбованості, як відомо, до справи рідко коли підшити вдавалось).
А може бути і таке, що ніяких таких домовленостей немає. Гройсман просто дуже хотів потрапити в Вашингтон і Нью-Йорк (щоб прем’єрство даремно не пропадало), себе, так би мовити, показати, на людей подивитися - і йому формально таку можливість створили (хто ж такому чарівному прем’єру-реформатору у бажанні злітати в США відмовить?)
А коли щось робиться без належної ретельної підготовки, то і виходить, що злітали розказати про реформи, про які ті, кому цікаво, в США можуть і з газет та повідомлення посольства в Києві почитати. А у Вашинттона прохачів - половина Азії і вся Африка. Тому якщо хтось прилітає розказати про зміни до Конституції, які заклали фундамент реформ, йому обов’язково вічливо відповідають: «Йа, йа, Вальдемар, зер гут!».
І ось ще одне - пора змінити «козу» прем’єрських тез на виступі перед американським бізнесом. Перспектива, що прем»єр кожного інвестора буде за руку водити - ними вже давно сприймається, як частина нашої корумпованої вдачі. Їх не потрібно індивідуально за руку водити. Їм просто треба створити умови. Для усіх однакові. А оце - я крутий пацан і гарантую вам особисто, так ім, ще раз нагадаю, пів Африки і пів Азії розповідають.

А ось на зустрічі з організаціями української громади прем’єр-міністр був оригінальним: він зауважив, що цього року відзначатиметься 25-та річниця Незалежності України, «до якої ми підходимо з найвищою цінністю - у нас є держава». Ну, і щоб ніхто не сумнівався, додав: «Ми не маємо у жодному разі втратити почуття відповідальності до держави. Я вважаю, що прийшов той час, коли потрібно демонструвати нові принципи, нові підходи і нову відповідальну проукраїнську політику всередині України. Це наше з вами завдання». Тобто 25 років найвищої цінності - держави у нас не було. А тепер з’явилась, і це наш обов’язок йому, державі-Гройсману, допомагати. Теж глибоко неоригінальна теза. Щось подібне нещодавно і щодня розповідає Порошенко.
Але візит відбувся і українські платники податків ощасливлено видихнули.

Джерело: Facebook