Як ми всі попалися на вудочку російської провокації

Я про так званий санкційний список. Ми ж зараз робимо саме те, чого від нас очікували й на що нас спрямовували. Десь трохи підчепили й мене, але врятувало те, що не встиг уважно прочитати весь список фізичних осіб, тому коментував переважно санкції проти осіб юридичних, тобто бізнесу. Там хоч якась елементарна санкційна логіка зберігалася. А от з персоналіями списку фізосіб такої логіки й у споминку нема, а є лише пропаганда та провокація.

Трошки детальніше поясню, що маю на увазі. Найперше – що таке санкції? Це обмежувальні заходи проти осіб, які мають (можуть або хочуть мати) власний інтерес у країні, яка ці санкції накладає. А ще ці особи чимось загрожують цій країні або визнані нею такими, що скоїли неприпустимі дії проти тих принципів або інтересів, які стараються захистити за допомогою санкційного тиску. І навіть коли іноді вводилися санкції проти окремих лівих осіб (наприклад, європейські санкції проти діячів «ДНР/ЛНР» чи кримських сепаратистів, інтереси яких у Європі тоді видавалися малоймовірними), то й це буває лише при термінових діях запобіжного характеру, коли наявність таких інтересів не було складно спрогнозувати, а санкції ж мають нести упереджувальний характер.

Тому повторюся: санкції проти юридичних осіб мають хоч якусь логіку, хоча з реальними санкційними принципами ніяк не корелюються. Там переважають ті бізнес-структури та галузі, які конкурують з російським бізнесом та створюють йому загрозу. Таким чином РФ, грубо порушуючи принципи СОТ, неринковими методами усуває бізнес-конкурентів. Зверніть увагу: там є галузі металургії, аграрного виробництва тощо, але не помічаю тих підприємств енергетичних чи машинобудівних секторів, які нині потрібні Росії як поставники комплектуючих чи вигідні покупці.

Що могло б бути простішим та ефективнішим, ніж, наприклад, нанести удар по нашій ядерній енергетиці (а отже, по всій системі енергопостачання) та ввести санкції проти Енергоатому? А нема. Бо з 15 наших реакторів 6 (точність не гарантую) вже отримують паливні стержні зі США. Інші ж тримаються російського твелівського контракту лише через жорстку угоду, підписану Азаровим. Односторонній розрив її тягне колосальні штрафи та безумовний програш у міжнародних судах. Якби Росія ввела санкції проти Енергоатома (читай: припинила контракт), уже ми би отримали право на відшкодування, а головне – змогу повністю перейти на американське постачання. За рік американці готові забезпечити виконання такого контракту. А на станціях якраз на рік зберігається обов’язковий запас ядерного палива. Тому Енергоатому в списку нема. От вам і вся принциповість російських санкцій! Приблизно те саме маємо щодо багатьох машинобудівних підприємств.

А тепер про фізичних осіб. Ви там багато бачите персонажів, які регулярно їздять до Росії, мають там активи, бізнес, інтереси? Якраз ті, хто мають, до списку й не потрапили. Уважно прочитайте список. Його можна розділити на три нерівні складові:

Спрямована на російського обивателя, тобто чистої води російська пропаганда. Це переважно люди, яких десь колись згадували в пропагандистських програмах на Гебельс-ТВ. Он Володимир Арієв, Ірина Геращенко, Борислав Береза та інші потролили російську пропагандистку, відповідно свіжі в пам’яті «рускіх лапшеносців», то ласкаво просимо в список. Ті, хто давніше попадали в поле зору російських пропагандистів або можуть стати потенційними персонажами їхніх сюжетів, також у списку. І це зовсім не залежить від значимості й реальних настроїв даних осіб.

Невелика група тих, хто «за компанію/ випадково/ або для балансу». Ну, наприклад, два явно не антиросійські Мірошниченко з Оппоблоку та Йоффе з «Відродження». Якщо не припустити, що щось просто наплутали (там різних помилок багато) то ймовірно, що вишукали тих, кого не шкода, зі складу дружніх фракцій, аби ніхто в нас не сказав, що ці партії наскрізь проросійські (ми ж усе одно скажемо).
А отут найбільша підлість. Цей блок спрямований виключно на українського споживача промосковської локшини на вухах. Деякі прізвища людей, які в списку є, і декого, кого нема, були спрямовані на відверто провокативний ефект. У списку чимало дійсно патріотично настроєних депутатів, урядовців, жорстко пройшлися найближчим оточенням Президента, навіть його сина записали. Усім цим людям в комерційному чи організаційному плані від санкцій ні холодно, ні жарко – в Росії у них інтересів нема. Але, як сказав Президент, в Україні санкції з боку Москви сприймається ніби якась нагорода. От ми й клюнули. Всі почали аналізувати список, виходячи з помилкової тези Ірини Геращенко, що ті, хто в списку, мають гордитися, а ті, кого там нема, повинні задуматися, що вони зробили не так.

Але саме цього від нас і очікували, заради цього список саме так і складали: цілковита більшість так чи інакше антиросійських політиків і під цим соусом просунуто туди ж певну кількість відверто кремлівських консерв. Не Кремль, а ми самі своєю неперебірливою реакцією їх легітимізували! І перша серед них – головна консерва Тимошенко. Усю цю санкційна возню можна було починати навіть і заради неї одної! У Московії геніальних стратегів не лишилося – санкційний список почали формувати, бо Путін на Валдаї щось вякнув, а бояри ж повинні ловити кожне царственне слово й втілювати в життя. Але ідіотів там теж не так уже й багато. Не скористатися можливістю такої тупої провокації в Росії просто не могли. Вони знали, що ми поведемося і ми повелися.

Більш, ніж красномовні вчорашні ефіри на каналах медіа-холдингу олігарха Коломойського. Звернули увагу: в одному випуску новин двічі поверталися до однієї фрази (плюс ще купа анонсів перед і під час програми), де першою в санкційному списку згадують Тимошенко, після неї кількох інших, а потім єхидно заявляють, що Порошенка ж там нема. Ні, на «Плюсах», як і в Кремлі ідіотів мало. Відразу виправляються, але ж як маніпулятивно (!) – цитують кремлівського Пєскова, який так ухильно каже, що президентів країн якось так ніби й не прийнято включати в санкційні списки. Плюси не знайшли в Україні жодного зі знавців міжнародного права чи дипломатів? Тих, хто могли чітко пояснити, чому Президента України росіяни в принципі не могли туди записати, так само, як і ми не могли накласти санкції на Путіна. Але це була б чітка відповідь, якій повірять, а фраза Пєскова залишає більше питань, ніж відповідей, а ще – вірити головному кремлівському рупору – це ж себе не поважати. От вам і красивий сценарій провокації з прямим вистрілом у напрямку майбутніх виборів.

Тому коли проявляються зайві емоції, краще глибоко вдихнути й добре задуматися, пам’ятаючи, що інформація з рук ворога – це завжди провокація, не залежно, правдива вона, чи повний фейк.

P.S. Тут мені закинуть, що я не згадав про те, що й Петро Порошенко сказав подібні слова, а саме, що цей санкційний список є переліком дуже поважних людей. На щастя, добавив, що за деякими винятками. Цим уже руйнується загальна картина. Але справді, краще було б якби цих слів не прозвучало. Але згадайте контекст. Президент сам не став коментувати список, оскільки весь день був зайнятий іншими подіями й справами, найперше, візитом Ангели Меркель. Припускаю, що він санкційного списку самостійно ще не читав, мав лише коротке повідомлення. Тому не готував своїх власних оцінок. Але прозвучало питання на брифінгу. Питання, здається, від 112 каналу, зовсім не пов’язане з темою візиту канцлера. Тому відповідати було необхідно. Повторюся, добре, що згадав про винятки зі списку «дуже поважних людей».