Акція націоналістів проти московської церкви: є одне «але»

13 місяців тому Рада дала згоду на притягення Вадима Новінського, душечки православної, якраз за співучасть у зміні влади МП. З того часу новин щодо цієі історії повне zero. А той самий Новинський, Бойко та Вілкул регулярно торгують *бальниками то на хресних ходах, то на службах з нагоди церковних свят.

18 травня 2017 під парламентом була нечувана акція: святі отці і монахині протестували проти ухвалення двох законопроектів (№4511 та №4128), через які держава, фактично, мала отримати вплив на діяльність УПЦ Московського патріархату. Хоча автори попереджали про тимчасові безпекові заводи на час війни. На мітинг явився сам митрополит Онуфрій зі своїм офісом. Опоблок і релігійні няшки із інших фракцій швидко законодавчу тему зам‘яли і проблемне питання не піднімалося. 

Саме у той день зібрані кілька тисяч учасників мітингу/молебню показали, що мобілізаційний потенціал найбільшої у країні церкви ве-ли-чез-ний. І якщо вона почне через вулицю вирішувати свої політичні проблеми, то всі решта акцій здадуться фейком.

Ця безкарність і розгуляй не могли би продовжуватися без активного політичного лобі. Жодна політична кампанія будь-якого примітивного мажоритарника неможлива без обов’язкової участі в них аборигенного попа. Рідко яка топова е-декларація обходиться без колекції ікон і антикварного Євангеліє. Особливо збочені особи вписують мощі під ліжком і приватні церкви. 

Без батюшок не розрізають стрічки. Не відкривають лікарні і школи. Батюшок обов’язково запрошують на звітні конференції урядовців і топ-менеджерів держави.

Врешті, після того, як самого Порошенка 9 років тому приймали в диякони МП, хтозна як він насправді зараз ставиться до того, що справа злучки МП і ФСБ цвіте і процвітає. І краю тому тема. Чи не пора чітко висловитися, а н сидіти на трьох стільцях одночасно?

Окремо від себе додам, що МП зневажаю після двох давнішніх історій. Перше, коли навесні 2008 у Лаврі мені показували церковний (!!!) календар КПУ і розказали, що Петро Симоненко видатний меценат. Друге, після агресивних нападок на інфекційну лікарню, яку відкривали ще за царя за пожертви киян.

З того часу ставлюся до церкви, як до кафе. Ціную сервіс, фаховість персоналу, естетичність святого отця: охайність, відсоток жиру і правила хорошого тону. Щось пішло не так: мінус один клієнт і одиничка в рейтингу)