Керченський міст в окупованому Криму - типовий колос на глиняних ногах

Путєн, застрибуючий у новенький КАМАЗ з інтершумом «Поехали!» — це с*ка ефектно. Після ранкової стрічки біля фельдшерського пункту нашого очільника із монологом про геополічні перемоги і героїчну боротьбу з агресором — особливо.

Мощно, помпезно — це як колосса на глиняних ногах порівняти із олов’яним солдатиком.

А тепер поясню, чого Керченський пост типовий колосс на глиняних ногах.

1. Не було жодного сумніву, що цей самий міст добудують і відкриють. Авральні темпи «будівництва століття», понти і потужна реклама — Кремлю просто була необхідна нова пропагандистська акція для легалізаціі умикненого клаптя землі.

2. У 2014 російські ЗМІ потужно висвітлювали тотальне десантування вежливых людей і результати референдуму заради ностальгуючих «умереть в России» гомо совєтікус. Нині потрібно було цей ізольований Крим морально і механічно доєднати до великої землі і показати, що вони там ріал хазяї. Бо те, як у 2014 російські бойові вертольоти героїчно приземлялись у Бельбеку і брали під контроль військові частини — банально призабулось у своіх же обивателів.

3. Економічно Крим нікому нафіг не потрібен: токсична територія із зайвим людським баластом. Бізнес туди не піде. Але військова база хоч куди — і існування моста певною ціною виправдано.

4. У російських ЗМІ були коментарі експертів і замітки їх же журналістів, що міст був зроблений по-швидкому і без норм, в сейсмічно небезпечному регіоні. Не виключено, що цей самий міст спіткає доля кіношного колеги із «Дня виборів—2».

5. Українська влада мала би волати про екологічні наслідки для Азовського моря, про додаткові збитки і можливе відшкодування РФ за самобуд. Чи розвалять оце кремліське лего, якщо півостров буде знову украінський — чиїми силами і за які кошти? Невміння пояснити очевидні речі, які уже сталися — роблять ведмежу послугу для тих, хто обіцяє, що Крим буде знов наш. 

PS. Не подобається назва «Кримський міст». Це скоріше Кремлівський міст в поцупленому Криму.