Річниця ПЦУ. Єднання – це ключ до успіху і перемог

Єднання – це основа, це найкращий початок для доброї справи, це ключ до успіху і перемог. Цю істину підтверджують і цих п’ять років якісно нового буття Української Церкви. Адже почалося воно саме з об’єднання – з історичного Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року, де з трьох гілок до того тривалий час поділеного українського православ’я було утворено єдину Помісну Українську Православну Церкву.

На правильному ґрунті постала наша Церква. Відкрита, правдива, близька до кожного, рідна – такою вона є і буде. Православна Церква України почала свій шлях з єднання, і не лише архієреїв та священнослужителів, а й мільйонів вірян, які прагнули духовної незалежності і соборності. Неможливо забути ті щирі почуття добра, єднання, вдячності й підтримки, які вирували в той знаковий грудневий день на Софійській площі. Тоді тисячі людей кілька годин у молитві очікували позитивних новин від рішення Собору. І Господь дарував всім нам справдження цієї мрії.

Саме єдність дозволила нашій Церкві утвердитися, збільшитися і зміцніти. За цих 5 років ми досягли багатьох добрих плодів. Але найважливіше те, що Православна Церква України утвердилась як відкрита Церква українського народу. Церква, яка з народом і в дні перемоги, і в дні випробувань, в радості та в горі. Церква, яка поруч як порадник, як друг, як наставник і пастир. Церква, про яку наш мирянин, священник чи архієрей, не соромлячись, може сказати: «Це – моя Церква!».

Ми є духовним щитом нашого народу і разом з ним, єдиною потужною силою, протистоїмо нашому ворогу. Ми разом повинні і будемо долати всі виклики, як внутрішні, так і зовнішні, бо Церква є душею українського народу, без якої наша держава, як тіло без душі, не може існувати.

Тож бажаю всім нам, повноті єдиної Помісної Української Православної Церкви й надалі зберігати правдиву єдність, мати справжню однодумність між собою, «щоб усі ви – як навчає апостол Павло – говорили одне i не було мiж вами роздiлення, а щоб ви з’єднанi були в одному розумiннi та в однiй думцi» (1 Кор. 1: 10).