Голодування Олега Сенцова: світ байдужий до такого максималізму

    • Семен Глузман

      Правозахисник, президент Асоціації психіатрів України

    • Розсилка
    <span>Олег Сенцов у російському суді, Ростов на Дону, 25 серпня 2015 року</span> - Голодування Олега Сенцова: світ байдужий до такого максималізму
    Олег Сенцов у російському суді, Ростов на Дону, 25 серпня 2015 року

    Молода людина прагне справедливості. Він не розраховує перемогти або умилостивити Путіна

    Мовою оригіналу

    Сумна, гірка новина: Олег Сенцов оголосив голодування в зоні. Дивна реакція публіки – байдужість. Втім, не дивна. Коли я в сімдесяті минулого століття двічі серйозно голодував у політичному таборі, один раз – 112 днів, другий – 114, природно, з примусовим годуванням, абсолютно бузувірською процедурою, я не добивався звільнення. Я протестував проти нахабно посміхаючого зла! Так, я все ще хотів справедливості.

    Розумію Сенцова. Це емоції. Молода людина прагне справедливості. Думаю, він не розраховує перемогти або умилостивити Путіна. Та й я тоді не сподівався перемогти Брежнєва. Так вели себе в неволі далеко не всі радянські політичні в’язні. Я – закипів, не зміг втриматися в межах розуму. Перемогли емоції.

    Чи хотів я жити? Дуже хотів. Кожен день вранці в камеру штрафного ізолятора, де я на самоті думав про минуле (майбутнього у мене не було), заходив дебіловатий замполіт зони капітан Китманов і з гнилою посмішкою виголошував одну і ту ж фразу: «Голодуєте? Ну і голодуйте собі на здоров’я!»



    Одного разу я відчув наближення смерті. Швидкої смерті. І я припинив голодування. Дуже хотілося жити. Я важив тоді трохи більше від 40 кілограмів. Але Брежнєва я не переміг.

    Ніхто з радянських громадян не стояв біля паркану зони, де я повільно випускав дух. Але я вижив. Через три роки знову голодував, 114 днів. Таким, з вагою 42 кілограми мене етапували на заслання. Вижив і тоді. Молодість і густі емоції. Тоді – емоції ненависті і презирства до ворога.

    Сподіваюся, виживе і Сенцов. У чужій країні, на її далекій півночі. Думаю, і його будуть примусово годувати. З руками в наручниках за спиною і руйнують зуби роторозширювачем.

    Не біда, виживе – вставить нові зуби.

    Йому гірше, ніж було мені. Йому відомо, що про його протести знає весь цивілізований світ. І наші недоцивілізовані українські політики. Тоді, в повній ізоляції, я був наодинці зі своїми думками. Сенцову гірше, у нього є надія на зовнішню підтримку. Так голодувати важче. Надія оманлива, світ байдужий до такого максималізму. Світ живе розумом, а не емоціями.

    Джерело: Радіо Свобода

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Олексій Арестович
    Олексій Арестович

    військовий експерт

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ