Як Україна мала б відповісти на «геноцид русскоязычных»

Порушення Слідчим комітетом РФ кримінальної справи щодо «геноциду російськомовного населення», як усі розміють, є продовженням політики блюзнірства та цинічного знущання з міжнародного права та здорового глузду. Не маю зараз часу і натхнення пояснювати у деталях: якщо ви хоч трішечки знайомі з міжнародним кримінальним правом, абсурдність цієї справи для вас лежить на поверхні.

Утім, зустрічне порушення Генпрокуратурою України кримінального провадження «проти керівництва Слідчого комітету РФ» є адекватним кроком лише у плані "троллінгу". Змістовна відповідь має полягати у іншому:

1) повномасштабне розслідування компетентними українськими органами всіх фактів, які дають підстави говорити про вчинення міжнародних злочинів усіма сторонами збройного конфлікту на Донбасі - якщо потрібно, із залученням іноземних експертів та слідчих;

2) регулярне інформування української та світової громадськості про перебіг розслідування;

3) ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду та додаткове визнання його юрисдикції щодо всіх подій на території України - від початку російської агресії і до моменту набрання чинності Римським статутом щодо України.

Це - єдино можлива відповідальна стратегія. Кожен згаяний день - це внесок у безкарність винних у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних на території нашої держави.