рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    9 Травня - не свято. І ось чому...

    • Ігор Кондратюк

      Журналіст

    • Розсилка
    9 Травня - не свято. І ось чому...

    Фактом розв’язання війни проти України у 2014-му році Росія смачно плюнула на Перемогу 1945-го

    Еволюція святкування Дня Перемоги в моїй голові

    В дитинстві для піонерів і комсомольців СРСР – а я ними був – День Перемоги був великим травневим пам’ятним днем. Ми зустрічалися з ветеранами, вручали їм квіти, вітали віршами-піснями, допомагали прибирати їхні двори, брали участь в урочистих лінійках, парадах, концертах на честь свята.

    Те, що сьогодні в Росії стало «побєдобєсієм», почалося, як на мене, зі святкування 30-річчя Перемоги, 9 травня 1975 року. КПРС зрозуміла, що СРСР починає все швидше і швидше програвати Заходу за параметром «рівень життя населення», і потрібно щось робити з головами «гомо совєтікус». І придумали фанатично відмічати День Перемоги а молодь змушували читати/вчити/конспектувати військові (а потім – і трудові) «звитяги» Генсека КПРС Леоніда «Бровеносця» Брежнєва. Це він, як ми прозріли, героїчним політруком «розрулив» бої на Тамані, що і виклав в забутому нині назавжди творі «Малая земля». Він, хто не знає – 4 рази отримав звання Героя Радянського Союзу! Перше з них – через 21 рік по закінченні війни, уявляєте ступінь маразму в СРСР!!! З відстані нинішніх днів незбагненно – як таке нікчемне і недалеке створіння керувало СРСРом! Культ Брежнєва став однією з основних причин його, «совка» кончини.

    Далі настала перебудова, і історію Великої Вітчизняної війни можна було вивчати не лише з брехливих радянських підручників. Відкривши рота, я прочитав якусь книгу Віктора Суворова («Ледокол», мабуть, не пам’ятаю). Потім – ще десяток статей, художніх творів (раніше заборонених) і мемуарів про те, що та історія ВОВ, яку я вивчав у школі – велика брехня! Брехня, цинічно побудована комуністами і кегебістами на кістках мільйонах загиблих радянських людей – солдатів і цивільних – через бездарне і злочинне так зване «командування» партією і військовими командирами-м’ясниками, на кшталт Жукова чи Ватутіна. Масовий героїзм радянських (в тому числі – українських) людей, які боролися з німецько-фашистськими загарбниками – був, проте в основі такого героїзму були бажання захистити свою землю, свої домівки, свою Батьківщину. А колосальні втрати СРСР – значно більші, ніж Німеччини - були лише через нелюдську радянську комуністичну систему!

    А ще всім нам стало відомо, що насправді тієї Перемоги без допомоги країн Заходу – в основному США – могло би і не бути саме у 1945-му році! Допомога була колосальною - продукти, техніка, зброя на мільйони доларів. Перемога над гітлеризмом, таким чином, повинна вважатись спільною перемогою багатьох країн Європи і світу. Тому чесно і порядно було відзначати її разом – 8 травня. І відзначати не перемогу у Великій Вітчизняній війні, а – перемогу у другій світовій, як це роблять всі союзники по антигітлерівській коаліції.

    Так для мене День Перемоги 9 травня доповнився Днем Пам’яті 8 травня.

    Вже майже немає тих, хто воював в окопах другої світової. Вже неможливо їх побачити на парадах Перемоги, або взяти у них інтерв’ю. Ідіотські псевдопатріотичні вистави, які розігруються на деяких телеканалах країни ніякої виховної ролі не грають, бо часто-густо оперують штампами, придуманими ще брехливими комуністами-істориками ВВВ. Тим паче, що наразі йде війна з реальним ворогом, а не тим, якого вже 75 років не існує!

    Ми всі змалку вчили і думали, що День Перемоги 9 Травня – це в тому числі день закінчення усіх війн в Європі. Проте Україна, і вся Європа помилились: у нас під боком виріс новий агресор – путінська Росія. Послідовник гітлерівської Німеччини.

    Фактом розв’язання війни проти України у 2014-му році Росія смачно плюнула на ту Перемогу 1945-го року. Виходить, Росія (на відміну від Німеччини!) не може без нових жертв і не може жити без крові! Вдумайтесь: російська анексія Криму та агресія на сході України триває вже більше 6-ти років! Довше, ніж друга світова війна!

    Російська агресія проти України назавжди переконала мене не святкувати День Перемоги саме 9 Травня. Бо це історично неточна дата (капітуляцію Німеччина підписала саме 8 травня 1945 року), і неприродньо - святкувати перемогу над колишніми загарбниками моєї Батьківщини разом з її нинішніми загарбниками.

    Віднині для полеглих в боях другої світової війни 1939-1945 років українців та інших народів залишилась у мене лише одна пам’ятна дата - День Пам’яті 8 травня.
    Українці вигнали німецько-гітлерівських фашистів – вигонять і російсько-путінських рашистів!

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Ігор Ніколаєв
    Ігор Ніколаєв

    Російський економіст

    Олег Вергеліс
    Олег Вергеліс

    Театральний критик

    Борислав Береза
    Борислав Береза

    Народний депутат 8 скликання

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ