Чи справді США втомились від війни в Україні?

Хочу поділитися враженнями від своєї нещодавньої поїздки до Америки. Я була в Каліфорнії, куди мене запросив Університет Каліфорнії в Берклі, аби поговорити про ситуацію в Україні зараз.

Там я зустрічалась з американцями – дві великі публічні події, а також окремі зустрічі зі студентськими групами та викладачами. Після кожного виступу отримувала нові запрошення: для мене це підтверджувало, наскільки для людей важливо мати можливість поспілкуватись безпосередньо з українцями й українками та особисто дізнатись про події в нашій державі.

Нам здається, що війна всеохопна, але насправді, у більшості випадків, люди мало розуміють, чого саме ми потребуємо, окрім загальної підтримки.

А ще важливо пам’ятати, що в демократичних країнах політики відображають інтереси громадянського суспільства і чують звернення від виборців. Отож надзвичайно важливо організовувати такі зустрічі – університетські спільноти дуже політично активні, і вони готові щось робити. Проте все ж таки іноді потребують маленького поштовху до дій.

Також я мала зустрічі з конгресменами та конгресвумен у Вашингтоні.

Після формування більшості республіканцями в Конгресі підтримка нас не знизилася. Зростає рівень підзвітності та прозорості, але це стосуватиметься не питань зброї, а макрофінансової допомоги. Вони хочуть розуміти, на що та як ми витрачаємо кошти.

Американці дуже сильно панікують через погрози ядерним ударом – хотіли дізнатись, наскільки серйозно українці ставляться до цього.

Питали й про мирні переговори, але заперечували, що США їх вимагають: тут треба чітко просувати думку, що навіть якби ми й погодились, то жодна людина у світі не гарантує дотримання встановлених зобов'язань pociєю. Ця теза працює на аудиторію більше, ніж будь-які моральні аргументи.

Питали й про ситуацію з енергетикою, у Вашингтоні я обговорила цю тему з конгресменами та представниками уряду. Передала запити від Міненерго по потребах відновлення, але для звичайних громадян це теж важливо доносити та проговорювати.

Американці розуміють, що танки Леопарди підходять нам більше, ніж Абрамси з міркувань логістики, технічних характеристик та тривалості навчання. У США не хочуть публічно тиснути на німців як на своїх близьких партнерів. Хоча й на останньому Рамштайні німців прямо закликали до передачі Леопардів. Можливо, США все ж схилять німців до передачі танків. Маємо продовжувати тиснути.