Карантин у Франції: тривога літає в повітрі

Париж

– Це ще в нас тут усе спокійно і чемно, – каже мені продавець мого супермаркету, – у п’ятому районі і навколо тобто…

(Окреслює руками уявний периметр убік Нотр-Даму і Маре, хірургічна маска недбало теліпається на одному вусі).

– А от там, де я живу, у банльйо (передмістя – ред.) – там народ саботує карантин по повній програмі. В магазини не проштовхнутися, бо це ж єдині відкриті місця тусовок. Борошна на полицях нема, макаронів досі. Це ви тут зрозуміли, що дефіциту не буде, а там – одночасна паніка про зникнення харчів і повна зневага до заяв уряду про безпеку. Ніхто не тримає дистанції, а якщо побачить тебе в масці – то тикають пальцем, наче в інопланетянина…

Ми з чоловіком посміхаємося, бажаємо продавцеві bonne courage – сили і сміливості (бо праця продавців у продуктових крамницях у ці дні не менш важлива й небезпечна за працю лікарів) і продовжуємо ґрунтовний шопінг. Мета – купити продуктів стільки, щоби не заходити в закрите приміщення хоча би два наступних дні.

Люди «в цих районах» і справді спокійніші, антропологічні спостереження продавця цілком вірні. Рантьє, експати, артисти, бізнесмени і просто бо-бо, вся ця наша довколишня богемна буржуазія і справді встигла забути, що таке боротьба за виживання. Звісно ж, у перші дні жителі «благополучних районів» Парижа теж піддалися були паніці – скупили макарони, борошно й славнозвісний туалетний папір. Але відтак збагнули, що прийом товару в магазині відбувається за звичним графіком, і заспокоїлися. Все-таки Франція – друга за потужністю економіка Європи.

Ті, хто довіряють уряду, зітхають із полегшенням, слухаючи кількагодинний прямий ефір прем’єр-міністра Едуарда Філіпа з теле-відповідями на запитання стурбованих громадян: «Як добре, що при владі – серйозні люди з мозком». Бо урядовці в курсі останніх цифр, динаміки й результатів лабораторних і клінічних досліджень. Бо карантинні заходи таки впливають на кількість нових захворілих. І навіть якщо є сумна підозра, що карантин у Парижі продовжиться за межі обіцяного 15 квітня – що ж, нехай, раз того вимагає загальна безпека.

Але більшість уряду не довіряють. Це несподівано аж 70% французьких громадян, які вважають, що уряд… бреше їм про коронавірус. Одним словом, ті ж самі «детективи» про недостачу масок, про «всесвітню змову», про боротьбу китайського й американського ринків, що й у нас.

Тривога літає в повітрі. І не лише у «неблагополучних» передмістях. Компанії закриваються, штати скорочуються, навіть трастові допомоги малим підприємцям у розмірі 1500 євро – це як мертвому припарка з огляду на те, які втрати прибутку і рахунки за повсякденне життя, які ніхто не відміняв. Єдине, що хоч якось радує – це розквітлі на вулицях вишні, чисте повітря і неймовірного кольору вода в Сені. Ще трохи, сміємося ми, і збудеться обіцянка Жака Ширака, дана в кінці вісімдесятих, що у 2000 році в Сені можна буде купатися…

Щовечора сусіди з обох будинків, об’єднаних нашим двором-колодязем, відкривають вікна і плескають. Такий от ритуал о восьмій вечора – інколи ще з келихом, перекинутися кількома словами. Якщо на початку всі були йому дуже раді, то зараз, відчуваю, багато хто силує себе «виходити у світ». Наш новий інтровертний спосіб життя потроху нас змінює. Особисто мені ці «смол токс» вартують великого зусилля, а ще ж два тижні тому я збиралася влаштувати вечірку й запросити всіх сусідів на шампанське. Що ж, і це пройде. (Я про роздратування).

Бо люди самі по собі прекрасні – оно сусідка навпроти надрукувала на своєму 3-D принтері основу для медичної маски. Має вийти щось подібне на маску зварщика чи просто верхньої частини скафандра з фільмів про епідемію. Це якщо знайти до цієї основи шматок прозорого пластику, який закриє обличчя. Власне, цей пластик жінка і шукала по сусідах: хто має таку цупку прозору папку-файл?.. «Креслення» вона знайшла в інтернеті. Зробить таких зо п’ять штук – віднесе у сусідню лікарню, там не вистачає.

На даний момент у нас захворів один 76-річний родич у Парижі й один 50-річний – у Нью Йорку. Американець наш працює парамедиком, підозрює, що заразився на роботі. Паризький дядько наразі вдома, госпіталізація – на розсуд сімейного лікаря. За останніми новинами, йде на покращення.

Останній суспільний хайп – дебати вчених про ефективність застосування хлорохіну у боротьбі з коронавірусом. Частина експертів наполягає на тому, що воно помічне у більшості випадків, якщо починати лікування на ранній стадії, при появі перших симптомів, поки легені сильно не уражені. Інша ж частина категорично проти викидання препарату на ринок, доки не буде проведено достатньої кількості досліджень. «Але ж ми втрачаємо час!» – сплескують руками перші. «От ви зараз доведете людей до дурного самолікування, й буде тільки гірше!» – супляться другі.

Тим часом у Парижі – дощ. Нарешті менше людей виходитиме на вулиці – байдуже, на джоґґінг, із собакою чи погуляти в магазин.

Сьогодні дідугани не виноситимуть зі своїх зачинених антикварних крамниць старих крісел і не сидітимуть на сонці. Зачинені набережні виглядатимуть так, наче на них просто ніхто не хоче вийти, через сіру мряку. Ще більше людей залишаться вдома, навчаться пекти пироги і навіть не верещатимуть на дітей за ненависне домашнє завдання, бо ж нарешті почалися канікули.