Іран пішов по північнокорейському шляху

Не дивлячись на тиск американського президента Дональда Трампа, Іран випробував ракету Khoramshahr, дальність дії якої становить 2 тисячі кілометрів.
Після цього випробування президент Ірану Хасан Роухані заявив, що Іран збільшить свою військову міць «в якості стримуючого фактора». Однак схоже, що в США не вірять в те, що ядерний договір з Тегераном є стримуючим фактором іранської ядерної програми.

Так президент США Трамп наголосив, що випробувальний запуск Іраном ракети нового середнього діапазону ставить під сумнів знакову ядерну угоду зі Сполученими Штатами та іншими світовими державами.

Та сумніви щодо цієї угоди виникли не тільки в лідера Америки. Президент Франції Еманюель Макрон вважає, що ядерна угода 2015 року потребує прийняття нових заходів, щоб забезпечити ядерну безпеку в рамках іранської атомної програми. Особливо враховуючи нестабільність у регіоні.

Коментуючи висловлювання президента Франції щодо іранської ядерної угоди, офіційний представник МЗС Ірану Бахрам Касемі заявив, що «Спільний всеосяжний план дій (СВПД) не підлягає перегляду і знову відкривати досьє щодо ядерної програми Ірану не можна. СВПД або збережеться в тому ж вигляді, або не збережеться».

Зі свого боку, державний секретар США Рекс Тіллерсон наголосив: «Президент Трамп вирішив, що деякі частини угоди є неприйнятними, і тому ми вважаємо необхідним проводити подальші перевірки. Ми будемо приділяти пильну увагу всім технологічним і військовим досягненням тегеранської ядерної програми, щоб переконатися, що вони не є загрозою як американським інтересам, так і безпеці та стабільності в регіоні. Президент Трамп мав на увазі представлення списку питань, які будуть розглянуті разом з усіма сторонами, котрі беруть участь в угоді».

Водночас Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні бачить цю ситуацію іншим чином. На її думку, Міжнародне співтовариство не може дозволити собі розірвати угоду про іранську ядерну енергетику, яка працює і дає результати. Бо «Іранська ядерна угода не належить якійсь країни чи шести країнам, вона належить міжнародному співтовариству. Немає жодної країни, яка могла б її розірвати тому що це резолюція Ради Безпеки».

Таким чином явно проглядається патова геополітична ситуація. Якої можна було б уникнути, якби Тегеран не пішов  по північнокорейському шляху і не ризикнув збільшити своє протистояння з Америкою.

Але і Вашингтон також опинився перед дуже нелегким для себе вибором. Адже, як показує негативний досвід багаторазових домовлять з КНДР, ніякої остаточної відмови від наміченої ядерної цілі подібні країни для себе не передбачають. І навіть, коли продовжують в черговий раз домовлятися та підписувати угоди, дотримання ними яких викликає багато сумніву.

Тим більше, що європейські політичні романтики, котрі хочуть бачити стосунки з Іраном тільки в «рожевих кольорах», можливо ніколи й не чули про концепцію «героїчної гнучкості», що її висунув декілька років тому верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, яку повинні проявляти посадові особи під час переговорів. Що в дійсності означає не що інше, як маневри в рамках можливих домовленостей, нібито поступаючись публічно тактично, при цьому не змінюючи стратегії режиму щодо його ядерної програми.

Саме тому в Тегерані погодилися на угоду, бо це давало їм деякий санкційний перепочинок, перед тим, як усе знову може повернутися на кола свої.

Коли колишня американська адміністрація Барака Обами підтвердила свою прихильність до СВПД, це виглядало як ймовірність інтегрування Ірану у світову економіку, можливість тримати офіційні канали зв’язку з Тегераном відкритими і шанс для цієї країни вийти з міжнародної ізоляції.

Проте скориставшись цим послабленням іранський режим і не думав відмовлятися від традиційного спонсорування тероризму, намагання свого силового домінування на Близькому Сході і тісних стосунків з Росією.

Як вчить північнокорейський досвід, ті, хто націлені на отримання ядерної зброї, здатні лише на імітування відмови від своєї заповітної цілі, і то на дуже незначний термін. Тому сьогодні Білий дім опинився перед дуже поганим вибором. США можуть вибрати відмову від перегляду угоди і цим забезпечити обіцяне полегшення санкцій для Ірану.

Але якщо вони оберуть відмову від угоди, то це спричинить нагнітання ядерної загрози з боку Ірану і буде провокувати напруженість навколо близькосхідних регіональних питань.

Перший вибір означатиме тимчасове призупинення поширення ядерної зброї на Близькому Сході, але не активне прагнення до неї Тегерану. Другий приносить ризик провокування конфлікту між Іраном і США у той же час, коли цей конфлікт розвивається між Америкою і Північною Корею. І тут варто згадати про перше правило війни: ніколи не бери участі у силовому протистоянні одночасно на двох напрямках.

Ідея, що КНДР і Іран можуть бути об’єднанні в одну «вісь зла», виходить ще з часів президентства Джорджа Буша-молодшого. Тепер же ці дві загрози для інтересів США набувають нового виміру. Оскільки Ірану, виступаючи разом з Росією спонсором пролонгації президенства Башара Асада і продовження затяжної війни у Сирії, вдалося збільшити свою сферу впливу у близькосхідному регіоні. А Пхеньян, підтримуваний Москвою, вже давно перейшов всі межі у нагнітанні конфронтації з Америкою.

І як би там не було, підтримка договору СВПД з Іраном Бараком Обамою змогла забезпечити тільки невелику затримку для ядерних прагнень Ірану. Послаблення, які він приніс, дозволяють Тегерану протягом максимум 5 років створити свою ядерну зброю. Не говорячи вже про шанс купити її в готовому вигляді у різних можливих постачальників, якщо він вже цього таємно не зробив.

Ядерна угода дала іранській владі бажаний перепочинок, під час якого вона має змогу розвивати технології ракетобудування і підпільно продовжувати роботу над своїми ядерними проектами.

Угода СВПД переживає найбільш турбулентний момент з часу її підписання. Що загрожує стати поворотним пунктом у відносинах між США та Іраном, в яких може бути перейдена точка неповернення.

Можна припустити, що президент Америки Дональд Трамп тому так категорично негативно ставиться до цієї угоди, бо володіє інформацією, джерела якої він не може оприлюднити через можливість засвітити її носіїв, котрі знаходяться у ворожому середовищі.

За відомостями, які отримали з конфіденційних джерел американські експерти, існує «ядерний симбіоз» між Північною Кореєю і Іраном. Діючи в обхід ядерної угоди з Заходом, Тегеран таємно вклав мільярди доларів в КНДР в обмін на «ключеві розробки ядерної зброї». Таким чином Іран, формально дотримуючись положень угоди СВПД, не робить ядерні дослідження сам, оскільки для нього цю роботу виконують північнокорейці.

Прослідковується «ядерна вісь» між Північною Кореєю та Іраном, і вони допомагають один одному. Разом вони складають надзвичайно небезпечний дует, тому вирішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу.

Як повідомив на слуханнях у Комітеті з питань збройних сил Сенату голова Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США генерал Джозеф Данфорд, Іран дотримується своїх зобов’язань щодо ядерної угоди, але збільшив свою діяльність в інших областях. Генерал Данфорд підкреслив: «Іран проектує згубний вплив на Близькому Сході, загрожує свободі судноплавства, водночас підтримуючи терористичні організацій в Сирії, Іраку та Ємені».

Ситуація навколо Ірану розвивається таким чином, що якщо до 15 жовтня президент Трамп не підтримає повторно угоду СВПД, то в Конгресу буде 60 днів для того, щоб вирішити, чи слід знову вводити санкції щодо Тегерану, які було призупинено відповідно до цієї угоди.

Це б дозволило Конгресу, який контролюється Республіканською партією, прийняти ефективне рішення стосовно цього договору. І хоча лідери Конгресу відмовляються повідомляти, чи будуть вони прагнути знову ввести санкції щодо Ірану, але республіканські законодавці були єдині в своїй опозиції до угоди, досягнутої в часи колишнього президента-демократа Барака Обами.

Очевидно, що в США не сприймають ядерну угоду з Іраном у її нинішній формі і хочуть переглянути певні елементи цього міжнародного договору, а то й можуть і повністю вийти з СВПД. Якщо ж це станеться, то буде здатне дуже підірвати позиції президента Ірану Хасана Роухані в середині його країни і підготувати ґрунт для реваншу ісламістських сил.

Коли президент США Трамп представить своє остаточне рішення, то, швидше за все, в ньому крім всього буде вимога аби Іран змінив свою політику стосовно Сирії, Іраку і Лівану.

Розуміючи до чого це може призвести, Роухані заявив, що угода була як будівля: якщо ви витягнете елементи з її підмурівку, то обрушиться все. У будь-якому випадку виглядає, що іранське керівництво не готове змінювати регіональну політику так легко.

За чим можуть відбувати довготривалі переговори у поєднанні з подальшими санкціями США. Невдачі на міжнародній арені лише призведуть до подальшого зниження показників розвитку іранської економіки і збільшення потужності впливу радикалів.

Хасан Роухані, президент держави з населенням в 80 мільйонів чоловік, опинившись під перехресним вогнем змушений буде маневрувати між вимогами Дональда Трампа і радикалами у себе в країні. Весь час закликаючи Європу виступити у ролі посередника.

Суперечки навколо ядерної угоди з Іраном і північнокорейський конфлікт загрожують підірвати крихкий мир у всьому світі. Закінчення Холодної війни зовсім не означало кінець гонки ядерних озброєнь.

Утримувати ситуацію в стані паритетного протистояння між Сходом і Заходом стає все важче. Виявилося, що світоустрій може бути більш небезпечним, ніж за часів розумно функціонуючого балансу страху.

Світ наближається до межі, за якою глобальне і регіональне ядерне стримування може вже не спрацьовувати. А це провокує подвійну ядерну кризу, яка пагубним чином загрожує миру і міжнародній безпеці.

На думку колишнього глави британської зовнішньої розвідки МІ – 6 Джона Соерса: «Ядерна зброя знову на порядку денному. Ризик того, що вона буде використовуватися сьогодні більший, ніж в будь-який час починаючи з шістдесятих років».

Надвисокі ризики, які несуть ядерні демарші Північної Кореї і Ірану, стають викликами не лише для США. Чи готовий на них правильно відреагувати Захід великою мірою залежить від продуманої позиції президента Дональда Трампа.
При цьому він і його радники повинні врахувати те, що мають справу з провокативними діями з боку неадекватних політичних акторів, які провокують Білий дім на поєдинок в стилі Дикого Заходу.

Імпульсивні дії у відповідь лише наближатимуть людство до Судного дня. Тому з такими хворими персонажами краще діяти у стилі Першої Холодної війни: холодно, розважливо і адекватно тим ризикам, що постають перед всім людством. Адже кожен неправильно зроблений крок може виявитися катастрофічно фатальним.