Навіщо Путіну взагалі проводити «вибори»? Адже результати наперед зрозумілі, як і в СССР

В Росії у вересні відбудуться «вибори» до Державної Думи. Це подія знаходить широке висвітлення в російській і міжнародній пресі. Хоча усім наперед зрозуміло, що їхні результати давно наперед визначені, як і в колишньому комуністичному СССР. Для тоталітарного путінського режиму вони є просто політичним ритуалом, котрий покликаний створити враження, що в Російській Федерації справді відбуваються вибори, хоч звісно і проблемні.

Насправді в Росії ніяких виборів немає. Існує певний, вироблений за часи диктатури, ритуал подання голосів, що мусить надати Путіну і його злочинній камарильї вигляду легітимності продовження і незмінності влади пітерських.

Тому саме на часі знайти абсолютно інше визначення цим «виборам», щоб термін дійсно відповідав політичному дійству, яке періодично запускається Кремлем. Адже це не що інше, як «імітація виборчого процесу з наперед визначеним результатом».

Про що взагалі можна говорити, коли не існує конкуренції і змагання політичних сил, опозиція фактично офіційно заборонена і ліквідована в 2021 році, жодного доступу до ЗМІ для непровладних політиків немає, а про свободу слова, коли за лайк на Фейсбуці дають тюремні вироки, мови йти не може.

Путін просто здурів від вседозволеності і безкарності. «Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно», – ці слова англійського історика і політичного діяча Джона Актона якнайкраще підходять до того, що зараз робить з Росією довічний диктатор.

Імітація виборчого процесу в Росії потрібна Путіну для того, щоб шляхом шахрайства, фальшування і підробок отримати наперед визначений Кремлем результат.

Діюча система не допускає наявності конкурентів і опонентів владі, тому пародія на вибори цілком відповідає багатовіковим стандартам та традиціям царизму, комуністичного самодержавства і путінського тоталітаризму.

Нинішній режим робить усе для того, щоб шляхом зомбування через телевізор постійно переконувати росіян, що їм немає чого заздрити західним суспільствам. І ця пропаганда падає на сприятливий ґрунт.

Очевидно, що більшість населення Російської Федерації і близько не визріло до того, щоб прийняти ліберальну демократію в західному розумінні.

Та хоча молоде покоління, переважно не підтримує правління довічного диктатора, його майбутнє поки що визначають їхні батьки та дідусі з бабусями. Великі протиріччя в поглядах і політичних смаках різних поколінь росіян тут очевидні.

Основна маса населення РФ, котра живе під путівізором, відчуває себе добре захищеною від вільних думок і західних впливів, а меншість, котра не збирається сповідувати путінізм, безсила переломити ситуацію, яка більшість цілком влаштовує.

І поки корумпована та злодійська кліка навколо Путіна зможе продовжувати відмивати свої брудні гроші на Заході, купувати нерухомість в Парижі й Лондоні, грати в казино у Монте-Карло, кататися на лижах на гірськолижному курорті Куршевелі, швартувати свої суперяхти в Барселоні, вони будуть продовжувати брехати, красти та грабувати власний народ.

Лише наглухо перекривши всі можливості для задоволення російськими нуворишами своїх «потреб» в Європі, конфіскувавши їхні маєтки та фінансові накопичення в європейських банках, анулювавши всі їхні мальтійські і кіпрські паспорти, можливо почати впливати на путінські «еліти».

У такому разі, відпочивайте на магаданських і воркутинських пляжах та насолоджуйтесь широкими бульварами Магнітогорська.

Економічний колапс в Росії, котрий визріває, наочно демонструє наскільки слабим і неефективним є Путін керівником країни.

Путінська імперія наближається до свого краху під вагою геополітичних амбіцій диктатора і його планів конвертувати «національну гордість» росіян в захоплення територій сусідніх суверенних держав.

Масована дезінформація і відверта брехня, що оплачується Кремлем за найвищими ставками, вже нездатна прикрити комплекс політичної неповноцінності Путіна, який все більше почав проявлятися в постійній потребі відчувати своє виняткове місце і особливу роль в новітній історії.

Звідси і страх не виграти вибори навіть усунувши заздалегідь всіх можливих реальних конкурентів. Й він ніколи не допустить проведення вільних і чесних виборів, бо це могло б стати тотожним втраті ним посади, до якої Путін прикипів намертво.

Зараз путінські штатні пропагандисти активно переконують населення РФ у тому, що воно найбільше має цінувати «стабільність», уособленням якого є Путін, міністр закордонних справ Лавров і прем’єр-міністр Мішустін.

А західні демократичні витребеньки глибоко чужі російському менталітету і національному коду. І саме тому в них немає жодних шансів закріпитися в Російській Федерації.

Реальність є такою, що бідною країною Росією управляє мафія, яка ні перед чим не зупиниться, включно з вбивствами відомих політиків, журналістів, інакомислячих і дисидентів.

Вся головна інтрига вересневих «виборів» полягає в тому, з яким результатом «виграють» пропрезидентські сили. А враховуючи недавнє соціологічне опитування Левада-Центру, яке зафіксувало, що майже половина населення РФ вважає, що Росія йде по неправильному шляху, для Путіна буде досить проблематично приписати собі перемогу в 90 чи 83 відсотка голосів, як це роблять його колеги – диктатори Башар Асад і Лукашенко.

Тому, скоріше за все, цього разу путінській партії «Єдина Росія» намалюють не більше, ніж 60 з лишком відсотків, мотивуючи це тим, що могло б звичайно бути куди менше, але в останні декілька тижнів владі таки вдалося мобілізувати прихильний до неї електорат.

Цього разу фальсифікація підрахунку голосів може бути куди більш очевиднішою, ніж зазвичай. А не зовсім задовільний результат усіх зусиль влади, стане показником зменшення авторитету Путіна серед номенклатурної бюрократії.

Водночас, на своєму третьому десятилітті існування, путінська система стає все більше параноїдальною, і її крім самозбереження вже мало що цікавить.

Тепер на зміну бутафорській демократії і напівсвободі, які Москва намагалася демонструвати для зовнішнього вжитку, приходять відверті репресії проти тих, хто ще має сміливість виступити проти режиму.

Мислячих і порядних людей заганяють у своєрідне гетто, з якого у будь-який момент вони можуть бути «висмикнуті» в місця позбавлення свободи.

Трагічний курс Росії на найближче майбутнє гранично ясний: диктатура постійно посилюватиметься, на державу чекатиме національний занепад і економічна стагнація.

Все призведе до того, що, врешті-решт, це зруйнує путінський режим, адже клептократи не здатні ефективно керувати економікою, а Захід може перестати в такій кількості закуповувати російські енергоносії.

Російський владний «Титанік» швидко наближається до смертельного для себе айсбергу піку протистояння з західною цивілізацією, яке у нього немає жодних шансів виграти.

Путінізм – це найбільший ворог Росії, але більшість росіян зможуть це усвідомити тільки тоді, коли щось змінити вже буде неможливо.

«Вибори» в Росії – це фальшивий театр, результат дійства в якому трагічно визначений.

Але більшість з тих, кому доручено фальсифікувати голоси виборців, переконані у тому, що й цього разу їм за це нічого не буде.