Оптимальна стратегія України на Донбасі – давати дзеркальну відповідь російським окупантам

Росія періодично нагнітає ескалацію на Донбаському фронті, намагаючись таким чином підштовхнути керівництво України до поступливості і капітуляції на умовах Москви. Крім того, Путін перевіряє Україну на готовність дати відсіч московським окупантам в разі спроби різкої активізації дій на російсько-українській війні.

Збільшення обстрілів з боку окупаційних російських військ вказує на те, що Кремль готовий до осіннього загострення на Донбасі, і єдине, що нині стримує його, це введення нових санкцій Заходу, якщо з Москви прийде директива розпочати наступ на позиції українських збройних сил.

Тут багато залежить від того, на скільки Путін спроможний саме тепер піднімати ставки у війні на Донбасі. Адже в Кремлі опасаються, що США і Захід таємно поставили для України зброю, надходження якої вони не змогли відслідкувати.

Для російського диктатора тут головне не втрати, яких може понести його армія і незаконні терористичні угрупування, що сформовані Російською Федерацією, а чисельність убитих російських бойовиків, кількість яких стане неможливо приховувати у Росії в разі наступу. Адже це буде здатне викликати протести в РФ.

Крім того, навмисно нагнітаючи обстановку і збільшуючи обстріли зі сторони окупованої частини Донбасу, Путін переслідує ще одну мету, – прозондувати, яку саме нову зброю США і їхні союзники по НАТО поставили останнім часом збройним силам України.

В Кремлі дуже бояться, що турецький розвідувально-ударний безпілотний комплекс Bayraktar, який ЗСУ успішно вперше застосували на Донбасі, ще далеко не все, що отримала Україна від своїх союзників і прихильників. А це, в свою чергу, означає, що в разі лобового зіткнення на Донбаському фронті російські окупаційні війська можуть понести великі втрати.

При цьому, знаковим є те, що прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков відразу ж поспішив заявити, що постачання Україні турецьких ударних дронів Bayraktar TB2 «можуть дестабілізувати ситуацію на Донбасі».

Ніби вести обстріли позицій збройних сил України з 152мм гаубиць «Д-20» і вбивство українців по декілька чоловік на тиждень – то нормально, а от знищена гаубиця і налякані цим російські терористи, це відразу ж виглядає з Москви, як дестабілізація.

Можна подумати, що російські війська з «іхтамнєтов», окупувавши частину Донбасу, принесли на ці території «стабілізацію».

Як далі може розвиватися ситуація на російсько-українському фронті, великою мірою, залежатиме від того – наскільки Путін і його злочинна кліка будуть відчувати небезпеку неминучої відповіді за провокування подальшої ескалації.

Адже Вашингтон дуже чітко пояснив Москві, що перетин нею «червоних ліній» стосовно України, загрожує Російській Федерації підвищенням санкцій до такого критичного рівня, якій вона просто нездатна вже буде витримувати. І поки що ця загроза спрацьовує.

Таким чином, найбільш оптимальною стратегією відповіді ЗСУ московським терористам на Донбасі має стати – давати дзеркальну відповідь російським окупантам.

Виглядає, що саме такий підхід України є найбільш дохідливим для Путіна і його злочинної камарильї.

Росія є принципово не переговорноздатною державою. Кремль постійно бере участь в переговорах заради переговорів, які в останні роки дають фактично нульовий ефект, але вони дозволяють таким чином зводити тиск на Москву з боку Заходу до мінімуму.

Застосування розвідувально-ударного безпілотного комплексу Bayraktar дуже збентежило російське керівництво. І в цьому є великий позитив. Подібні застосування мають стати постійною практикою на російсько-українському фронті протистояння.

А досі все виглядало таким чином, що московські терористи діяли активно, а українські війська змушені були спостерігати і лише, час від часу, давати пасивну відповідь.

Також Bayraktar дає можливість проводити активні розвідувальні дії. Майже щоденні втрати українських воїнів потрібно припинити. І як взагалі можна боротись з противником, не знаючи його точної дислокації, вогневих точок і намірів?

Хоча наміри Російської Федерації цілком очевидні – держава Україна не мусить існувати. Усе це координується з концепцією Путіна про відновлення Російської імперії.

У Путіна чудово розуміють, що держава – це соціально-економічна система. А сучасна Росія, не дивлячись на свої велетенські розміри, це штучне територіальне утворення з недостатньою щільністю населення та нестійкою системою, якій потрібні постійні територіальні загарбання.

Звідси й прагнення силою втягнути Україну, Грузію, Молдову, Білорусь та інші колишні республіки СРСР в нову імперську структуру.

Але якщо Росія не зможе окупувати Україну, то ніякої розмови про нове імперське утворення взагалі йти не може. А коли Російська Федерація не буде здатною збільшитися до розміру рівня своєї стійкості, то розпадеться. І російська влада це знає.

Тому реальність сьогодні є такою, що Росія не дасть спокою Україні доти, поки не розпадеться сама…