Під Орбаном горить земля. Санкції Києва розхитують його прем’єрство

Віктор Орбан натворив багато дичини останніми тижнями, намагаючись додати собі ваги під прикриттям головування Угорщини у Раді Європи. Однак все сталося навпаки, та й усередині країни його рейтинги тріщать по швах. Чому?

Режим угорського прем’єра Віктора Орбана зіткнувся з можливо найбільшою кризою за увесь час свого існування. Україна запровадила санкції, що блокують транзит до Східної Європи нафти, яку продає найбільша приватна нафтова компанія Москви «Лукойл». Метою є перекриття одного з основних джерел доходів для поповнення витрат Кремля на ведення війни в Україні.

Паливна криза, що нависла над Угорщиною, легко може перерости у кризу політичну. І угорський диктатор розуміє, яка загроза зависла над його режимом. Адже українські санкції можуть створити дефіцит поставок – Угорщина на 70% залежна від імпорту нафти з Російської Федерації, а «Лукойл» дає половину цього обсягу. Як вважають угорські експерти, їхні співгромадяни можуть зіткнутися із захмарними цінами на енергоносії та дефіцитом електроенергії всього за кілька тижнів, якщо не буде знайдено рішення.

Угорщина, як і Словаччина, сильно підсіла на нафтогазову голку Москви, проте замість того, щоб позбутися цієї наркотичної залежності від російських енергоносіїв, Віктор Орбан і його голова МЗС Петер Сіярто, починають волати на увесь світ про неприпустиму політику України, яка, мовляв, цим своїм рішенням смертельно підставляє Угорщину.

Майже два з половиною роки з початку Великої війни Угорщина отримувала від Росії дешеві енергоносії, замішані на крові українців. І для Будапешта не мало жодного значення, звідки і як вони беруться. Фактично це було паразитування на трагедії України, проте для Віктора Орбана найголовніше – отримати нафту і газ за найдешевшими цінами.

Здавалося б, країна, котра давно вже є членом Європейського Союзу, мала б прагнути стати самодостатньою та назавжди позбутися критичної залежності від московських енергоресурсів. Однак ні, дешеві енергоносії за довгі роки стали одним зі стовпів стійкості орбанівської влади. Висмикни їх з-під фундаменту режиму – і він легко посиплеться. Тому найближчими тижнями Орбан робитиме все можливе, щоб хоч якось вирівняти ситуацію з російськими енергоносіями, адже без них може настати крах всієї тієї системи, яку він вибудував за довгі роки свого правління.

Варто зауважити, що коли до припинення постачання до Угорщини з Росії в цій країні була критична економічна ситуація, то після прийняття рішення з боку України – вона може стати катастрофічною. Реальність така, що російські носії, які так довго підтримували режим Віктора Орбана на плаву – тепер можуть поховати його політичну кар’єру. Було б дивно, якби Орбан погодився з такою сумною долею – тож він почав діяти на випередження: в Угорщині запустили опитування проти санкцій Європейського Союзу.

Уряд Угорщини почав терміново попереджати про санкції проти Росії у своїх рекламних роликах і плакатах. Мотив плакатів підсумовує меседж: бомба, на якій жирним шрифтом написано «Sankciók» – санкції. Ця політична кампанія заохочує взяти участь в так званих «Національних консультаціях» в Угорщині, які щойно розпочалися в формі необов’язкового опитування. Одночасно Угорщина хвалиться тим, що вона єдина країна в Євросоюзі, яка консультується зі своїми громадянами щодо санкцій.

Але питання у такому опитуванні сформульовані досить своєрідно. Для прикладу: «Підвищення ціни на природний газ також зробить значно дорожчою сільськогосподарську продукцію. Зростання цін на продовольство в країнах, що розвиваються, збільшує ризик голоду. Це призведе до ще більших хвиль міграції, ніж раніше, і таким чином посилить тиск на зовнішні кордони Європи. Чи підтримуєте ви санкції, які підвищують ціни на продукти харчування?»

Орбанівський режим б’є в найбільш болючу точку сприйняття угорців, так заляканих нашестям емігрантів з країн третього світу, що вони ладні на все, щоб тільки уникнути такої «страшної» для себе долі.

Віктор Орбан втягнув Угорщину в енергетичну залежність від Росії, і він тепер багато чим зобов’язаний Путіну. Саме тому угорці купують газ не в Норвегії, а продовжують його закуповувати у Російської Федерації. Парадоксальність ситуації погіршує й те, що така залежність рано чи пізно призводить до того, що покупець буде представляти інтереси свого постачальника. Власне це і проглядається у поведінці офіційного Будапешта на світовій арені, коли мова заходить про інтереси Росії. Після нападу РФ на Україну Будапешт ще більше зміцнив свої енергетичні зв’язки з Росією.

І не лише щодо нафти, а й щодо газу Угорщина продовжує покладатися на Москву, яка ще з радянських часів постачає в цю країну більшу частину енергоносіїв. Сьогодні загалом 85 відсотків угорського енергоспоживання все ще припадає на Росію. А за дешеві газ і нафту Віктор Орбан продовжуватиме плазувати перед Кремлем. Таким чином, не лише енергетично, але й політично Угорщина віддана на милість Російській Федерації. Наркотична енергетична залежність втягнула Будапешт і в геополітичну залежність, й з цього в посторбанівський період виходити буде куди важче, ніж з нафтогазової залежності.

Після санкцій російський експортний дохід від енергоносіїв різко впав. При цьому не кількісно, а вартісно експорт російських викопних енергоносіїв дуже серйозно скоротився. Багато в чому це пов’язано з енергетичними санкціями Європейського Союзу, в яких беруть участь майже всі країни-члени. Але минулого року, після Китаю, Індії та Туреччини, Угорщина стала четвертим найбільшим покупцем російських енергоносіїв.

Угорського прем’єра роками критикували за розмивання демократії в його країні, і він докорінно розходиться з Брюсселем у таких питаннях, як міграційна політика та підтримка України. Орбан хоче грошей Європи, а не її цінностей. Йому не потрібні цінності та правила Євросоюзу, на основі яких Брюссель зараз затримує 20 мільярдів євро, поки Будапешт не відновить повне верховенство права. Орбан нападає не на ЄС, а на Брюссель. Продає своєму населенню санкції проти Росії, як справжню причину зростання цін в країні. Хоча причини є внутрішніми – через неправильний курс економічної політики.

Крім того, прем’єрміністр постійно змушений постачати олігархів замовленнями. На сьогодні ці замовлення здебільшого співфінансуються ЄС. Підтримка цих людей і присутність їх в економіці Угорщини є вирішальними для партії Орбана Fidesz. І тому угорська економіка також страждає від того, що цим олігархам потрібно платити за лояльність.

Корупційні дії простежуються в діяльності орбанівського режиму у багатьох напрямках, і громадяни Угорщини обурені корупцією. Плата олігархам за лояльність означає, що вони отримують вигідні державні контракти, навіть якщо держава зараз не може собі їх дозволити. А розплачуватися за подібні незаконні дії будуть пересічні угорці, яких немає кому захистити.

Та Віктор Орбан професіонал, який знає на які кнопки потрібно натискати, щоб виграти вибори. До 2020 року це було багатство, яке угорці накопичували рік за роком. Поки в країні було добре, угорці пробачили йому багато чого: ерозію свободи преси, зламану систему охорони здоров’я, розгул кумівства, пропаганду проти меншин та мігрантів. Але зараз угорці відчувають проблеми економіки країни у своїх гаманцях. Орбан побачив, що більшість більше не підтримує його, коли його партія Fidesz зазнала поразки на європейських виборах на початку червня. Колишній член Fidesz і новий опонент Орбана Петер Мадьяр отримав відразу сім місць, з якими він уже став частиною великої групи Європейської народної партії в Європарламенті.

З цього реально цілком може початися поступове, але невідворотне падіння режиму Віктора Орбана. Петер Мадьяр є серйозним опонентом, адже знає про всю діяльність Fidesz зсередини, і зможе перетягнути з часом частину прогресивістів з цієї партії на свій бік. А якщо Мадьяр об’єднає ще й свої зусилля з опозиційним до Орбана мером Будапешта Гергелем Корачонем, то можна буде говорити про формування в Угорщині дієвої опозиції, яка на чергових виборах зможе усунути від влади промосковського довічного прем’єра.

У цьому контексті не виключене й дострокове закінчення головування орбаніської Угорщини в Раді ЄС. Тут може приплюсуватися все: «миротворчість» Орбана, його неприкрита робота в Євросоюзі на інтереси Москви, і бажання забрати собі чужу територію – українське Закарпаття.

Хай там як, але нині з’являється шанс викинути з влади диктатора, який націлився правити Угорщиною довічно. Цей шанс реальний, і політичне об’єднання Петера Мадьяра і Гергеля Корачоня може стати першим кроком до просування по цьому шляху. Тим більше, що в Європейському Союзі вже відхилили скарги Орбана і щодо транзиту російського газу. Угорщина планує з цього приводу подати на Україну до суду. Ситуація з Угорщиною вкотре загострюються. Постійно дотаційна Угорщина дедалі більше віддаляється від Євросоюзу. Однак ніде не сказано, що нафтогазовий транзит через Україну має тривати вічно.