Якби ж ми були як Словенія!

Лідер фракції монобільшості «Слуга народу» Давид Арахамія у Давосі заявив (а так і хочеться написати – ляпнув) таке: «Багато сусідніх країн тиснуть на нас, схиляючи до так званої «гармонізації законодавства». Однак, я вважаю, що для України це неправильно. Якщо слабша економіка об’єднується із сильнішою, то завжди залишатиметься слабшою, граючи за однаковими правилами. Ці слова можуть бути не популярними у Європарламенті чи деінде, але ми мусимо зайняти якесь унікальне місце, поки не станемо сильнішими, й вже тоді можемо синхронізуватися. Якщо ми гармонізуємося, то можемо стати найслабшою економікою у ЄС, чимось на кшталт Словенії. Будучи величезною державою, ми матимемо дуже малий вплив, оскільки правила гри вже існують».

Поки більшість коментаторів аналізує цю заяву з точки зору євроінтеграційних потуг України, я хочу сконцентруватися на іншому. На Словенії. Адже голова парламентської більшості мимоволі принизив цю країну (цікаво, чи не сплутав він її зі Словаччиною? Знаючи постійні географічно-геополітичні ляпи й помилки його шефа, це цілком можливо).

З його необдуманих слів можна виснувати, що Словенія – аутсайдер Європи, дно Євросоюзу, з якою ніхто не рахується і яку ніде не хочуть чути. Вочевидь, пан Арахамія прогулював уроки з міжнародної політики в Трускавецькій академії «Слуги народу», тому й намолотив сім міхів гречаної вовни.

Бо я, наприклад, дуже б хотів, щоб Україна була як Словенія. Заможною й процвітаючою, членом ЄС і НАТО. Взагалі Словенія – одна з найкрасивіших і найгостинніших країн Європи. Недарма саме про цю країну кружляє старий анекдот: мовляв, Бог розділив усім країнам землі, а про словенців забув. А коли ті нагадали про себе, сказав, що віддає їм те, що лишив собі. Тобто рай. І не просто так цю країну називають sLOVEnia. У цю країну неможливо не закохатися, і автор цих рядків – промовистий тому приклад.

Почнімо з того, що це найбагатша й найуспішніша слов’янська країна. Про словенців кажуть, що слов’яни вони тільки в гостинності, а от у праці й дисциплінованості – німці. Як би я хотів, щоб ВВП на душу населення в Україні було таким же, як у Словенії, щоб українські зарплатні й пенсії не тільки в міністрів були такими ж, як у середньостатистичних словенців!

Словенці – народ, який також протягом століть зазнавав утисків від сильніших сусідів (австрійці, італійці, хорвати, угорці), але зберіг свою національну ідентичність і культуру, поважає її, розвиває, промує в світі й інвестує великі кошти в її розвиток. У столиці Словенії на вулицях розмовляють словенською, а якою мовою говорять українські найбільші міста? Ех, я б хотів, щоб Україна була як Словенія!

Словенія вийшла зі складу Юґославії майже неторкнутою, війна за незалежність тривала всього десять днів і не забрала тисячі життів. Як би мені хотілося, щоб і Україна могла так само легко здобути справжню незалежність у війні з Росією!

Словенія – дуже гарна, прекрасна країна, тут високий рівень інфраструктурного й економічного розвитку не пішов на шкоду природі, екології. Бачили б ви словенські села й містечка, луги й виноградники, стежки в лісі і морські узбережжя! Та це казка, а не країна! Вона ніби намальована – і в кожну пору року неймовірно красива. Як би мені хотілося, щоб і наша країна виглядала так!

І останнє. Євросоюз утворений на засадах рівноправності й партнерства, і нешановний пан Арахамія мав би знати, що в Словенії там такий же за вагою голос, як і в Німеччини та Франції. Про це треба думати, коли виступаєш на міжнародних форумах і мимоволі ображаєш таку країну. Давос – це не Трускавець!

А взагалі я був би щиро радий, якби ми у своєму розвитку рівнялися на Словенію. Прекрасна країна!