Парламентські вибори в Україні. Яка система є оптимальною?

Зараз у парламенті є більше десятка законопроектів, які стосуються виду виборчої системи до ВР України, прохідного бар'єру для політичних партій та доцільності існування виборчих блоків.

Хочу висловити своє експертне бачення щодо зазначених питань.

1. На мою думку, найбільш вдалою для України виборчою системою до ВР України є чиста пропорційна виборча система із преференціями (відкритими регіональними списками) з огляду на такі моменти:

а) пропорційна система у порівнянні із мажоритарною передбачає вищий рівень репрезентативності виборців своїми депутатами у парламенті. Для прикладу, на виборах 2012 року лише 44% виборців є представленими депутатами, за яких вони голосували у мажоритарних округах, натомість у пропорційній частині ця цифра становить 91%;

б) в умовах парламентської чи змішаної моделі як форми державного правління вкрай важливою є необхідність політичної структуризації парламенту для формування парламентської більшості (коаліції) для подальшого формування уряду. Натомість, в умовах президентської або суперпрезидентської моделі цей чинник не має істотного значення. натомість, мені можуть закинути, що в Британії парламент обирається за чистою мажоритаркою. Це правда. Проте, сильні політичні партії там формувались десятки років, а у нас із вами стільки часу нема, правда?

в) в умовах окупації частини території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь), а також фактичної відсутності контролю офіційного Києва над окремими місцевостями Донецької і Луганської областей вбачається дивною можливість обрання депутатів відразу у десятках мажоритарних округів. Чи правильним буде формування парламенту у не конституційому складі 450 депутатів? Так отож. Натомість, пропорційна складова цю проблему усуває;

г) на відміну від пропорційної системи закритого типу "відкрита пропорціоналка" дає можливість виборцю безпосередньо впливати на черговість кандидатів у списку політичної партії.Звісно, мова йде про регіональні списки. Тому це серйозний удар по позиціях прихильників мажоритарної системи;

д) на відміну таких країн як Нідерланди чи Ізраїль, Україна є великою державою як за територією, так і за кількістю населення. Відтак, є можливість врахувати регіональні інтереси виборців в тому числі.

2. В переважній більшості держав Європи, які застосовують пропорційну систему або пропорційну складову, прохідний бар'єр до парламенту для політичних партій встановлений у розмірі від 3% до 5%. Як показує світовий досвід, бар'єр нижчий від 3% перестає виконувати свою природну роль - відсіювання несерйозних проектів одноденок. З другого боку, якщо бар'єр перевищує 5% він стає дискримінаційним і суттєво знижує рівень репрезентативності виборців своїми депутатами, що є основною привабливістю "пропорціоналки". Чисто суб'єктивно схиляюсь до прохідного бар'єру до парламенту у 3%.

3. Можна як завгодно критикувати виборчий закон, за яким проводились вибори до парламенту у 2012 року, проте однією із його переваг є відсутність виборчих блоків політичних партій як суб'єктів виборчого процесу. До речі. не погоджуюсь із тезою про те, що виборчі блоки партій передбачені Основним Законом. при цьому посилаються на положення статті 81 Конституції. Хочу нагадати, що стаття 81 стосується підстав для дострокового припинення повноважень депутата. Зокрема, у разі невходження до фракції партії (блоку) або виходу із фракції партії (блоку). Але тут необхідно звернути увагу, що Основний Закон не покликаний визначати, які самі суб'єкти виборчого процесу мають бути як такі. Мова йде лише про одну із підстав для дострокового припинення повноважень народного депутата України. Натомість, базовими статтями щодо політичних партій є 36 і 37. Зокрема, стаття 36 чітко зазначає, що "політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах". Натомість, заборони, які містяться у статті 37 Основного Закону, стосуються знову ж таки лише політичних партій.

Уже багато говорилось про те, що виборчі блоки ускладнюють життя не лише виборчим комісіям і політичним партіям, але і самим виборцям, оскільки часто вводять в оману виборців, ускладнюючи їм можливість зробити вільний поінформований вибір. Багато хто може мені зробити докір, посилаючись на досвід існування блоку ХДС/ХСС у Німеччині. Як сказав б з цього приводу герой Квітки-Основ'яненка Шельменко:"Ваша правда трішечки щербата". Адже за всю історію парламентаризму в Україні жодний виборчий блок не залишився у незмінному вигляді. І це в кращому випадку.

Відтак, вважаю, що треба розвивати політичні партії, а не ховати їх на виборчі блоки.

Вважаю, що на потенційних позачергових виборах до ВР варто востаннє застосувати добре знайому і просту пропорційну виборчу систему закритого типу, оскільки часу для навчання членів виборчих комісій для правильного підрахунку голосів виборців і складення протоколів не залишиться. Інакше прогресивна виборча система із відкритими списками буде дискредитованою на довгі роки в очах нашого суспільства. Може, в когось і є така мета, як гадаєте? Натомість, треба також прийняти виборчий закон про пропорційну виборчу систему із відкритими списками і ввести його в дію наступного дня після початку роботи ВР нового скликання, обраної на позачергових виборах. І в ЦВК буде можливість повноцінно підготувати потенційних членів виборчих комісій для застосування нового виборчого закону.

На завершення. Мої думки із цього приводу не відображають і не можуть відображати офіційної позиції Центральної виборчої комісії із цього приводу, а є лише позицією одного із членів ЦВК як експерта.