Донець прийме усіх: як рашисти намагаються оточити ЗСУ на Луганщині

Зараз ворог намагається зайти в Сєвєродонецьк, атакує з боку Пурдівки, Сиротиного, а також Боровеньок, але міст через річку Борову у Воєводівці підірвали, тому агресор шукає інші шляхи, щоб підійти до міста. Водночас два угрупування російських військ намагаються проводити операцію по оточенню підрозділів ЗСУ. Одне з них діє з Попаснянського напрямку, інше, північне, намагається вийти на широкому фронті до Сіверського Донця, форсувати його і вдарити по Сіверську.

Росіяни підтягують підкріплення, які у них є під рукою. У згаданих напрямках кинуті в бій достатньо вагомі сили: на одному з них діють 15-17 ворожих батальйонних груп, на іншому – до 20.

Попаснянське угрупування зараз з півдня намагається прорватися через Василівку і Комишуваху у північно-західному напрямку, тримає під вогневим впливом трасу Бахмут-Лисичанськ, підійшовши до неї на відстань 5-6 кілометрів. Також ворог з боку Володимирівки атакує Яковлівку, через яку проходить згадана дорога Лисичанськ-Бахмут, і рветься з півдня на Василівку, Білогорівку і Берестове.

Очевидно, що призупинення наступу попаснянського угруповання в районі Володимирівки у бік Соледара та Яковлівки, а також у напрямку на північ через Комишуваху, було викликане не лише значними втратами у її передових підрозділах, понесених у попередніх 3-денних боях по прориву до Бахмута і Комишувахи, але й цілою низкою факторів. Наприклад, вогневим нальотом по потужній колоні постачання супротивника, нанесеним українською артилерією в перший же день прориву, як тільки колона виїхала з Первомайська. Крім того, вже через добу після прориву, ЗСУ завдали в районі Комишувахи короткий контрудар, який фактично і зупинив поширення прориву супротивника на північ, стабілізувавши ситуацію на цій ділянці.

Принаймні командування військ противника активно поповнювало і перегруповувало свої передові підрозділи в районі Попасної, намагаючись змінювати напрями та ділянки введення їх у бій найближчим часом. Так, наприклад, досить очевидними стали плани командування попаснянського угруповання військ противника прорватися між Комишувахою та Золотим на північ, з метою вийти у фланг нашим підрозділам, що обороняють Гірське, а також остаточно зайняти Тошківку.

Північне угруповання веде бої південно-західніше від Ямполя і на південних околицях Лиману. Одночасно з боку Дробишевого і Ставків наступає фактично ще одна група, намагаючись притиснути наші війська в районі Лиману до Сіверського Дінця і розгромити їх.

Втім, основним напрямком для ворога залишається Сіверськ, адже це дає можливість вийти до Верхньокам'янки і замкнути коло оточення наших військ у Сєвєродонецьку та Лисичанську. Але їм треба форсувати Донець, захопити широкий плацдарм, утримати його – попередня спроба зробити це в Білогорівці, як відомо, повністю провалилась.

Зараз противник розглядає можливість форсування Дінця на ділянці приблизно від Дронівки до Шипилівки. Інформації про те, що агресор почав активні дії в цьому напрямку - поки немає. А без цього прориватися до Сіверська йому буде важко. Але підкреслю, що форсування річки, створення та утримання плацдарму на правому березі – не буде самоціллю військ противника. Головне його завдання – вийти до Сіверська та Верхньокам'янки. У разі часткового успіху північного угруповання у спробі форсування Сіверського Дінця, попаснянська група військ противника обов'язково спробує прорватися через Василівку на Берестове, щоб надати допомогу. Тому, найближчим часом слід очікувати синхронізації дій північного і попаснянського угруповань військ противника.

Загальна ситуація у всій Лугансько-Донецькій операційній зоні складна. Супротивника вдалося тимчасово зупинити і навіть місцями за допомогою артилерії та коротких, раптових контр-ударів – стабілізувати ситуацію. Але темпи поповнення та посилення двох згаданих ударних угруповань російських військ явно забезпечують їм нарощування рівня боєздатності, причому навіть в умовах відносно високих втрат…