Тільки воюючи, у нас є реальний шанс на Перемогу

Чому Путін знову повертається до стартового ультиматуму Україні? Адже якщо навіть уявити, що він досі не знає про реальний масштаб втрат своєї армії, очевидним є остаточний провал його задуму з швидкого і легкого опанування України.

Путін повертається до первинних вимог, щоб хитати нас зсередини у розрахунку на те, що серед нас може виникнути спокуса обговорювати суть його забаганок, торгуючись за умови їхньої реалізації.

Коли з нашого боку почнеться розмова про те, на яких умовах і як у деталях ми готові погодитися на позаблоковий статус, демілітаризацію, денацифікацію, деукраїнізацію і таке інше.

Кремль наполегливо штовхає ці сутнісно неприйнятні вимоги, щоб тут почалася дискусія, яка у перспективі може перерости у протиріччя. Обов‘язково з‘являться голоси ззовні, які схилятимуть до компромісів, тільки б закінчилися війна.

Що маємо робити ми? Просто стояти на правдивій основі. Вимоги Росії є несправедливими, вигаданими, а тому не годяться навіть для обговорення. Пообіцяти росіянам можна лише те, що Україна не буде загрожувати Росії у міжнародно визнаних кордонах.

Росія має припинити війну, піти із захоплених територій і відшкодувати збитки Україні. Все інше – це внутрішні справи нашої держави.

Немає різниці, як нас хочуть убити: зброєю чи неприйнятними вимогами. Воюючи, у нас є непоганий шанс перемогти. Пішовши, на поступки, нас точно знищать.

Повільніше, але з ганьбою.