Потішний бунт «вихідного дня»

«Кухар» путіна Євгеній Пригожин підняв заколот, який міг змінити історію сучасної Росії, але, мабуть, не розрахував свої сили і «злив» його. Чому це сталося, благодатна справа для конспірології. Версій буде багато – від «постановних дій» до «родини у заручниках». Єдина інтрига на даний момент, як голова ПВК «Вагнер» закінчить свій життєвий шлях. Така образа «вседержателю всієї русі» безкарною не залишиться.

Але і це не має значення, Росія, як держава, пішла траєкторією «пікуючого бомбардувальника». Заколот Пригожина було визначено заздалегідь. ПВК у Росії плодилися як гриби після дощу і питання стояло тільки в часі, коли вони «стрільнуть». Адже так спокусливо грати у «політику на багнетах». Тим більше, російське суспільство її нормально сприймає. «Вагнеровців» у Ростові зустрічали чи не як визволителів.

Чи закінчиться тренд на цьому? Навряд чи. Гайки, звичайно, закручуватимуть. Найбільш «гарячі голови» з найманців буде ліквідовано, решту розформовано та перепідпорядковано лояльному Міноборони. Це стосується не лише «Вагнер», який зішлють знову в Африку, а й банд, які собі настворювали олігархи, губернатори та держкорпорації. Монополію застосування зброї всередині Росії Кремль постарається собі повернути. Чи вийде? Не факт.

Путін, швидше за все, найближчий час присвятить зачисткам свого оточення. Якщо вже «кухар» наважився підняти руку на самодержця, то чого чекати від інших. Не знаю, чи дійде справа до репресій аля 37 рік, але «прилетить» усім. І тим, хто колони найманців пропускав без жодного пострілу, і тим главам регіонів, чиновникам та депутатам, які свою лояльність не висловили. А таких більшість. З близько 100 російських регіонів, публічно про підтримку президента росії заявили не більше десятка.

Крім цього, з фронту заберуть якусь кількість перевірених боєздатних військ, здатних захистити диктатора, на випадок, якщо спроби заколоту повторюватимуться. Поліція, ФСБ та інші «спецпідрозділи» росіян показали свою неспроможність у протистоянні з добре навченими найманцями. З огляду на те, що «Вагнер» фактично прибрали з театру бойових дій в Україні, шанси на успіх літнього контрнаступу ЗСУ значно підвищуються.

Особливо враховуючи високу ймовірність ротацій у Міноборони та Росгвардії, які довели ситуацію до збройного повстання та нічого не змогли йому протиставити. Лава запасних у кремлівського диктатора закінчилася. Він усю війну тасував колоду військовоначальників. Після Шойгу та Герасимова, у руля, напевно, стануть люди більше лояльні до кремля, ніж професійні на полі бою. Що, у свою чергу, знизить бойовий дух російської армії, який і так прагне нуля.

Як не дивно, але режим закручування гайок може призвести до абсолютно не тих результатів, на які розраховує кремль. Так, його регіональна політика ґрунтується на страху перед престолом. Але... страх має чимось підкріплюватися. Шантажувати репресіями можна, поки ти їх не почав. А всі побачили, що для взяття Москви досить 4 тисячі бойовиків, а щоб контролювати велику територію – тисяч двадцяти.

Посилення репресій може відтворити «ефект Пригожина». Він, напевно, тримав заколот як один із варіантів і готувався до нього. Але рішення було ухвалено на емоціях і несподівано для всіх. На такий поворот не чекав ніхто ні в Росії, ні в Україні, ні на Заході. Що заважає губернатору, загнаному в кут спробувати таку ж фронду, але з урахуванням виправлення помилок, допущених Пригожиним. Десь на Далекому Сході, до якого кремлю тягнуться далеко і де ситуація, в принципі, вже розігріта центральною владою до потрібної температури. А далі «Байден введи війська» і таке інше.

Стежка бунтівників «кухарем путина» вже прокладена і спокуса піти по ній досить велика, враховуючи те, що грошей через санкції на покупку лояльності всіх вже не вистачає, а боєздатних військ на території Росії немає, «срочнікі» і «мєнти» не беруться до уваги. Зупинити від такого кроку регіональні еліти може лише щира відданість режиму, якої немає. А потенційними репресіями її взагалі зведуть нанівець. А без них також ніяк. Не може цар пробачити такого приниження.

Плюс, спроба Пригожина, так чи інакше, спонукає регіональний сепаратизм. Національні рухи колоній Росії отримали підтвердження, що заколот, в принципі, можливий. Вони, звичайно, поки що слабкі та розрізнені, але у них з'явилася надія, яка є основним двигуном повстань. Угода з Пригожиним загнала Путіна у zugzwang, кожен наступний його крок буде погіршувати становище, що склалося.