Що робити з табуретом і пультами? Вплив телебачення на українців

Колись російський політик і медіамагнат Борис Березовський сказав: «Дайте мне пульт от телевизора, и через полгода я сделаю президентом табуретку». От тільки не уточнив, що потім робити з таким табуретом…

Вперше в історії України президентом став телепродукт. Він це зробив і за власним бажанням, і за бажанням володаря пульта. Вже третій рік живемо при Володимирові Зеленському, а я досі не можу усвідомити, як архаїчне суспільство з консервативними поглядами обрало коміка. Не Голобородька, бо це просто одна з масок, а лідера «95 кварталу», українського Шико. Комік-президент після трьох майданів під час війни став Верховним Головнокомандувачем… Він змінив сцену: шоубізу на політичну. Тут не порегочеш від душі і не поскиглиш, бо ти надія людей і того «пульта».

Президенти прагнуть мати побільше пультів. Їм здається, що так вони сильніші і заходять з новинами щовечора у кожну хату. Наче зустріч з виборцями за вечерею, але без живого погляду в очі і на незручні запитання відповідати не треба.

От тільки володарі пультів люблять змінювати іграшки і завжди у пошуці нового «табурету». Звісно, якщо сам Президент – не медіа-магнат.

Діджиталізація поступово ховає телебачення. Може пультами хіба що будемо забивати маленькі цвяшки?

Хто буде президентом якщо соцмережі народять свій продукт? Уявляєте цю владу більшості? Креативні рупори, Інстакрасуні, тіктокери-мільйонники.

Історія вже мала яскраві сторінки: Інцитат, улюблений кінь Калігули, був призначений ним в римський сенат. Може нам потрібні якісь «улювлювачі» людського ідіотизму: табуретів, коней, крокодилів?