Українська енергетика перебуває у перманентному стані гасіння пожеж

Через тривале «споживацьке» відношення до української енергетики (як постачальника дешевого енергоресурсу для промисловості та населення) ця ключова галузь знаходиться у стані постійного гасіння пожеж.

Найбільш ключові з них зараз – підготовка до зими, запуск нової моделі ПСО, заходи із синхронізації з ENTSO-E…

На жаль, в таких умовах поза увагою лишаються інші нагальні завдання, вирішення яких увесь час відкладається. Бо нам постійно бракує часу, грошей, людських ресурсів...

Але саме ігнорування цих викликів у середньостроковій перспективі гарантовано призведе до порушення безпеки постачання електричної енергії. І найголовніше: якщо згаяти час, виправити ситуацію потім буде неможливо!

Про що конкретно йдеться? Насамперед про виникнення дефіциту власної генеруючої потужності в енергосистемі. До речі, не лише високоманеврової, яка необхідна вже зараз і про яку я неодноразово згадувала, але й напівпікової теплової, а з часом – і базової.

Ключові причини дві.

Перша – тотальне зношення основного генеруючого обладнання! Середня кількість годин, яку напрацювали всі енергоблоки ТЕС, вже перевищує 270 тисяч годин (при граничному парковому ресурсі до 200 тис. годин). І фактично на кожній електростанції (окрім Ладижинської та Вуглегірської ТЕС) значна частина енергоблоків «перейшла» рубіж у 300 тис годин. Звідси й перманентні аварійні ремонти енергоблоків та регулярна робота енергосистеми на межі доступних резервів потужності.

Здавалося б, при встановленій потужності ТЕС на рівні 21,8 ГВт та АЕС на рівні 13,8 ГВт і зимовому максимумі споживання в 23-24 ГВт, про який дефіцит може йтися?! Але віднявши потужності залишених на окупованих територіях Старобешівської та Зуївської ТЕС, а також низку знятих з експлуатації чи законсервованих енергоблоків, максимально доступна потужність на ТЕС на сьогодні складе не більше 13-14 ГВт. При цьому, відповідно до щоденних даних НЕК «Укренерго», більша частина з них перебуває або в плановому ремонті, або в аварійному, або ж недоступна через відсутність палива. Як наслідок, реально працюючими є 5-6 ГВт теплової генерації (нагадую, з майже 22 ГВт!)

Інша причина – необхідність виконання тепловою генерацією Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок. Цей план передбачає амбітні і загалом правильні цілі – суттєве скорочення викидів на теплових енергоблоках відповідно до європейської 75-ї Директиви. А саме: пилу – на 97 %, діоксиду сірки – на 95 %, оксидів азоту – на 72 %. Проте після скасування в рамках нової моделі ринку інвестиційної складової ціни на електроенергію ТЕС реальних механізмів фінансування таких масштабних заходів із реконструкції/модернізації теплових енергоблоків наразі немає (в прийнятому НПСВ фінансові інструменти взагалі не були передбачені) …

Наразі Україна дотримується графіку скорочення викидів і не порушує взятих перед ЄС зобов'язань, але така ситуація триватиме лише до 2024 року. Як наслідок, починаючи з 2025 року, фактично єдиним доступним способом дотриматись обсягів викидів відповідно до встановлених НПСВ показників буде виведення енергоблоків ТЕС із експлуатації.

За інформацією НЕК «Укренерго», для ОЕС України до 2035 року необхідно зберегти не менш як 10 ГВт напівпікових потужностей теплової генерації. Внаслідок скорочення теплової генерації для виконання НПСВ вже у 2025 році очікується дефіцит понад 3 ГВт генеруючих потужностей! А до 2030 року цей дефіцит зросте до майже 9 ГВт, що неприпустимо для безпеки постачання електричної енергії ОЕС України.

Покрити такий величезний дефіцит потужності навіть із залученням максимального імпорту електричної енергії буде неможливо. Як наслідок, будуть широко застосовуватись графіки обмеження потужності та графіки аварійних відключень споживачів…

Як запобігти такому сценарію?

• забезпечити стабільне ціноутворення на ринку, не вводити нові адміністративні обмеження;
• передбачити економічні механізми виконання НПСВ, у тому числі – введення плати за доступність резерву генеруючих потужностей;
• переглянути додатки НПСВ в частині термінів та блоків, які мають виводитись із експлуатації чи проходити екологічну модернізацію;
• оголосити конкурси на будівництво нової генеруючої потужності, необхідної енергосистемі.

І часу на «розкачку» вже немає!