Управління енергосистемою за принципом «авось» не спрацювало

Жовтень – традиційно перший місяць ОЗП в Україні та місяць, коли все таємне в енергетиці стає явним. Здається, головні принципи керування енергосистемою – «авось» і «саме вирішиться» виявилися неефективними.

Запаси вугілля на складах скорочуються

На початок жовтня на складах знаходилося 851 тис .тонн вугілля, на кінець 648 тис. тонн.

За місяць склади українських ТЕС та ТЕЦ скоротилися на 203 тис. тонн. Це мінус 24%!

Минулого року на початок листопада цей показник складав 2,6 млн тонн, у 2019 – 1,8 млн тонн, у 2018 – 1,9 млн тонн.

Наприкінці місяця стало відомо про припинення постачання вугілля з РФ, що скорочує постачання вугілля в Україну на 300-400 тис. тон щомісяця. Для багатьох компаній постачання вугілля з РФ було єдиним можливим каналом постачання з огляду на те, що поточні прайскепи на електроенергію покривають лише вартість такого вугілля. Під ризиком зупинення опинилися антрацитові енергоблоки ТЕС «Центренерго», Слов’янська ТЕС, Луганська ТЕС та Чернігівська ТЕЦ, Дарницька ТЕЦ (Євро-Реконструкція) в Києві.

Імпорт електроенергії. Закордон нам допоможе?

Ні для кого не секрет, що однією з основних ставок на проходження ОЗП був імпорт електроенергії з Білорусі та РФ. З цього меседжу починав свої виступи на нарадах до підготовки до ОЗП навіть чинний Міністр.

Усе, як здавалося, йде за планом, коли «Енергоатом» виграв за 383 млн грн 885 МВт перетину з Білорусією. Але ні 1, ні 2 листопада імпорт електроенергії з Білорусі не було розпочато.

Скоріш за все, імпорт з Білорусі відбудеться наступного тижня, під егідою приватних компаній з викупом перетину в «Енергоатома» за ціною, близькою до 0. Чергове буденне фіаско. Очікуваний обсяг 400 МВт.

Тему про імпорт електроенергії з РФ на тлі газової та вугільної блокади обговорювати зайве. Надії українських топчиновників на те, що Москва побіжить заробляти в Україні копійки, нехтуючи грою у велику політику, не справдилися.

Чому ТЕС та ТЕЦ не закупили достатньо вугілля?

У 1–2 кварталі 2021 року ТЕС та ТЕЦ працювали в глибокий збиток. Керівники компаній державної та приватної форми власності оббивали пороги Регулятора з пропозиціями щодо приведення правил та прайскепів до європейського формату та описували ризики цінового регуляторного віджимання генеруючих компаній.

Наприкінці липня Регулятор почав лібералізовувати ціни. Але на світовому ринку темпи змін перевищували динаміку рішень регулятора.

В результаті ціни на оптовому ринку електроенергії в ОЕС України в 2 півріччі проти першого півріччя зросли на 49%.

При тому що ціни на газ у 3 рази, на вугілля – 2,2 рази, а спотові ціни на електроенергію у східній Європі – 197 євро/МВтг (жовтень), що в 2,4 вище цін ОЕС України.

Виявилося, що за поточних цін на електроенергію опція виробництва на газі недоступна (минулого року Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 та Харківська ТЕЦ-5 несли навантаження в ОЗП в середньому 1200 МВт), і світовий ринок вугілля доступний тільки тим, хто свідомо готовий нести збитки.

Як наслідок на 1 листопада 7931 МВт потужностей в ОЕС України декларують відсутність палива.

Що далі?

Очевидно, що єдиним сценарієм незалежної збалансованої роботи енергосистеми є змішане виробництво електроенергії на вугіллі та газі. Треба встановити прайскепи таким чином, щоб у Київських та Харківських ТЕЦ була можливість виробляти електроенергію. Державна ГК «Центренерго», якій критично бракує вугілля, повинна перейти на спалення міксу вугілля та газу.

Українське вугілля має коштувати стільки, скільки коштує імпортне. В іншому випадку вугілля буде видобуватися де завгодно, але не в Україні.

І наостанок зведення по заборгованостям на ринку електроенергії:

• Борг із зарплати перед шахтарями державних шахт – 2 млрд грн.
• Борги «Укренерго» перед учасниками балансуючого ринку – 11,2 млрд грн.
• Борги Гарантованого покупця перед ВДЕ – 27,6 млрд грн, а перед АЕС та ГЕС – 4,1 млрд грн.
• Борг «Укренерго» перед Гарантованим покупцем становить 33,2 млрд грн.