Як повертати українських біженців

Радник президента України з економічних питань Олег Устенко у статті для Los Angeles Times, що була написана спільно з британо-американським економістом Саймоном Джонсоном, запропонував три варіанти повернення біженців до України:

1. Біженці повертаються в Україну, але ЄС виплачує їм допомогу ще протягом шести місяців.
2. Біженці повертаються, а кошти видаються українському уряду, щоби була можливість платити людям заробітну плату.
3. Надання всім українцям базового доходу за рахунок коштів, отриманих від ЄС.

Усі варіанти поєднує одна мета: повернути біженців та отримати «європейські гроші» для їх утримання.

Чому я вважаю, що ці варіанти неправильні.

Ну, суто технічно, дивно виглядатиме, коли один українець, який повернувся з-за кордону до рідного Львова, отримуватиме €300 у гривневому еквіваленті, а інший, який залишався в Миколаєві під обстрілами, – нічого.

Якщо «розмазати» європейські виплати на всіх, вони зменшаться у 6-7 разів, і замість €300 євро вийде €40-50, тобто копійки.

Можна платити лише безробітним, але тоді ніхто не захоче працювати з огляду на те, що зараз зарплата в Україні скоротилася у багатьох на 40-70%.

Модель безумовного базового доходу (ББД) – це концепція багатих країн із профіцитним бюджетом. Вводити таке під час війни, а тим більше з величезним бюджетним дефіцитом – значить формувати колосальні фінансові ризики. Крім того, сама постановка питання – «ми заберемо своїх людей, але платіть їм гроші» – також докорінно неправильна і дає негативні меседжі як самим мігрантам, так і нашим європейським партнерам. Все ж таки в ЄС такий підхід до планування їхніх грошей не дуже вітають.

На мій погляд, економічна думка в Україні має працювати у напрямку того, як створити ефективну модель розвитку, що працює, з двома фазами: етапом мобілізаційної економіки на період війни та етапом відновлювальної економіки на період після війни.

Наші біженці починають повертатися лише тоді, коли буде вирішено проблему робочих місць (навіть на тлі невирішеного питання безпеки та відновлення інфраструктури). Якщо вибирати, де отримувати європейську допомогу, то біженець обере отримання виплат в ЄС, а не в Україні. Єдиний формат, який почне поступово вирішувати проблеми міграції з країни, – це система державної гарантії роботи на час війни та створення нових робочих місць після.

Робота не лише соціалізує, а й формує статус людини. Вона почувається учасником важливих для держави процесів – так у США під час Другої світової функціонував внутрішній Трудовий фронт. Сьогодні українці також мають бути об'єднані або військовим, або трудовим фронтом. А після війни створення нових робочих місць має стати наріжним каменем нової моделі економічного зростання.

Війна обнуляє багато процесів, у тому числі й неефективні рішення минулого. Саме тому зараз кожне нове рішення має бути в «десятку». З прицілом на максимально можливе збереження потенціалу під час війни та новий економічний ривок після.