Путін обрав небезпечний сценарій, США вже відповідають

Росія за допомогою договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД) намагається шантажувати Захід. А президент РФ Володимир Путін веде зі США ігри на межі війни.

Почну з того, що договір не дотримувався, принаймні, російською стороною. Росія сформувала і удосконалювала ракети - ці самі «Іскандери», які в нас постійно сміються. Що, загалом, було заборонено договором про РСМД. А пояснювали це тим, що США розгортають комплекси протиракетної оборони. І по суті - це теж ракети, які в будь-який момент можна переробити на ракети «земля-земля».

Це досить штучна конструкція, але вона використовувалася для того, щоб з російського боку не дотримуватися обмежень, які накладаються цим договором. США на це заплющували очі. Справа в тому, що і в Сполучених Штатах, і в Росії розуміють, що обмін навіть не ядерними, а просто ракетними ударами між умовними Заходом і Сходом виключений. Наступний крок - це вже міжконтинентальні ядерні ракети. Саме тому ніхто не робитиме цей крок ні з того, ні з іншого боку.

Тому договір про РСМД був, скоріше, символічним знаком або, з точки зору Росії, механізмом шантажу Заходу. Сучасна війна - гібридна. Ми ніби ні при чому: воюють не США, а хтось інший, але американською зброєю; не збройні сили Росії, а якісь ПВК, найманці або якісь взагалі абсолютно незрозумілі люди без імені, роду і племені...

Тим часом війна йде. І саме так це й триватиме. Тому що країни занадто великі, і у них накопичилося занадто багато серйозної зброї, щоб дозволяти собі військові операції. У гібридній війні дуже велику роль грає взаємне залякування. Коли ситуація загострюється, США згадують, що Росія порушувала договір про РСМД. Путіну це теж корисно, тому що треба загострювати відносини зі США, щоб мобілізувати внутрішню громадську думку. Тобто бачимо одночасно і гібридну польову війну (ПВК «Вагнера»), і гібридну інформаційну війну.

Логіка така: «Якщо ви хочете, щоб ми повернулися до обговорення миру на Сході України, зробіть це і це, прийміть наші умови щодо поведінки у сірій зоні та розміщуйте миротворців тільки уздовж кордону (мається на увазі лінія розмежування між силами АТО і бойовиками та росіянами на Донбасі, - «Апостроф»)». Ці ігри - на межі війни. Вони, як припускають в Кремлі, переможні для Путіна. Тому що мобілізують свою громадську думку і лякають Захід. А Захід лякливий. Уявлення Заходу про допустимий рівень втрат сильно відрізняються від російських: умовно кажучи, якщо загине п'ятеро морських піхотинців США, то для Трампа це буде серйозною проблемою. А для Путіна - ще п'ять орденів дадуть, ще п'ять разів по три мільйони родичам виплатять, і все буде чудово... У цьому сенсі Путіну набагато легше маніпулювати громадською думкою на межі війни. Він це розуміє і експлуатує.

Путіну зрозуміла ситуація нагнітання конфлікту, але незрозумілі асиметричні відповіді. Вірніше, він не знає, що з ними робити. США, насправді, знають, що Путін побоїться завдати удару цими ракетами. Тому і думають: виробляєш - ну виробляй, а ми ще на дві поділки затягнемо поясок санкцій. Ось приблизно так виглядає ситуація. Мені здається, Володимир Володимирович Путін і його команда, які намагаються реалізовувати звичайний радянський сценарій залякування і ескалації, недооцінюють той досвід, який накопичився в аналітичних службах США - вони розуміють, що їх лякають, і лякають тим самим місцем, яким зазвичай лякають їжака.

І це дуже небезпечно, тому що Путіну для серйозності намірів, можливо, прийде в голову щось таке утнути. Сподіваюся, що це йому в голову не прийде, але тоді всі його зусилля будуть марними, тому що їх не сприймають всерйоз.