Країна наступного дня

Після надривно-святкового Дня Незалежності приходять наступні, буденні дні, і коли спадає градус патосу, починається ота тиха рутинна реконструкція країни. Мене не полишає відчуття роздвоєності, коли 24 серпня ми є небесно-високою країною нескорених – а 25 серпня вертаємся назад у приземлено-лісову країну безкарних трухіних чи лазурно-морську країну батальйону Монако.

У «країні наступного дня» їм можна все, якщо вони свої. «Я зараз тихенько піду в ліс», – сказав тоді патрулям бухий слуга народу. Натомість у ліс вони послали всю країну, яка «наступного дня» вернулася в звичні корумповані будні. Де льогко можна присудити 850 грн штрафу за найскандальніше ДТП з розбитими двома машинами і 6-ма тілесно постраждалими. І це нічого, що вся країна бачила на відео, як депутат пропонує поліцейським «150 тисяч бонусу», які лежать у багажнику, щоб його оформити як пасажира. Це – країна наступного дня.

І ніхто нічого не зробить із Батальйоном Монако. Бо 84 пестунчиків долі належать до тієї самої касти. А де мають бути всі ці богообранці з награбованим? Хтось чекав чогось іншого? Вони завжди розцінювали Україну як інструмент захмарного збагачення в оці самі рутинні будні.

І це лише Монако. Це лише 84. А взяти інші країни Європи й деякі султанати – там будуть не батальйони віп-біженців, а цілі дивізії, бригади й курортні армії нардепів, забудовників, суддів, банкірів, олігархів, топ-правоохоронців, партійних бонз, інвесторів більшості політпроєктів, маловідомих для загалу прізвищ тендерної, будівельної, юридичної мафії. Це – жива інструкція для всіх наступних у списку. Заробляй і звалюй на Лазурне узбережжя. Це лише перша, пробна хвиля безкарного звалу.

Після 24 серпня в робочому порядку треба конче займатися «країною наступного дня». Бо непочатий край роботи.