Переслідування волонтерів. Влада серйозно ризикує

Розграбовану державу взагалі не має гребсти ніщо, пов’язане з волонтерами. Взагалі ніщо.

Бо волонтер, на відміну від слуг, не має жодного стосунку до держбюджету. Волонтер із ним не контактує. Тому правоохоронні апендикси нехай контролюють чиновництво, яке своїми жирними хоботами сидить у держказні – а не волонтерів, які за НЕдержавний кошт рятують висмоктану хоботами державу.

Волонтер має справу з приватними пожертвами приватних осіб. Коштообіг волонтера завжди має публічну звітність – те, чого не роблять хоботи про розтрату держкоштів. Спочатку варто було би прозвітувати про бюджетну пилораму – а тоді турбувати приватних волонтерів із публічною репутацією, які за людські донати роблять те, що не під силу цілій раті ратицеподібних «начальників» із просторими кабінетами й широченькими кишенями.

Владу не має хвилювати, як громадяни використовують свої же кошти. Зате кожен Громадянин має право контролювати, як упаковані в модні бренди чинуші використовують кошти платників податків. Влада ж бо не має своїх коштів – вона володіє лише коштами громадян. Цю істину кожен держпосадовець має прибити собі на видному місці.

Напористі намагання влади угробити волонтерство, яке замінило собою бюрократів-імпотентів, може скінчитися тим, що волонтери заморозять всі фонди, а замовлення з передової перескерують на Міноборони. Хай видатні полководці забезпечать джипами всі в/ч і оснастять кожен батальйон дронами-тепловізорами. Буде чим зайнятися в перерві між великим крадівництвом.

І, що характерно, наїзд на індивідуальне позадержавне волонтерство яскраво співпадає з тріумфом індивідуального державного покровительства наводчиків і корегувальників рос.ракет. Не встиг вщухнути шторм від «волонтерського» перетину кордону в один кінець Портнова-молодшого – як можемо салютами привітати наводчицю Аллу Душкіну з успішною евакуацією в привітну Угорщину.

Ціна зеленого світла на втечу – 500 тисяч грн. Корегувальниця заплатила пів мільйона застави – і да свіданія, страна лохов. Таке враження, держава опублічила ціну втечі для всіх наступних: 500 тисяч застави – й насолоджуйся пішими шпацерами проспектом Андраші на лівому березі Дунаю.

І будуть нам влаштовувати привселюдний волейбол безвідповідальністю - а тим часом на табло блимає реальний стан справ. Безперешкодно звалили всі: і регіонали, і медведчукісти, і забудовники, і впливові чоловіки призовного віку, і сини, і племінники, і брати, і генерали наумовні, і придворні музиканти навіть – усі, хто заслужив у системи право на щасливе життя поза нею.

Бо є дві реальності. З кожним днем вони все менше перетинаються.