Путін на колінах. Чому українці повелись на відвертий фейк

Можливо, я забагато хочу від людей, але масово поширювати фантазійний мем, створений нейромережею, та ще й із серйозним виглядом прицмокувати на тему «путін припав на коліна перед Сі» – це дебілкувато досить. Збиткуватися над ворогом – безсумнівно, захоплююче заняття, але відрізняти віртуал від реалу – ознака критичного мислення, і якраз воно відрізняє зріле суспільство переможців від сопливого натовпу інфантилів.

Можливо, в такий спосіб групова психіка вводить собі наркоз. Бо ця китайсько-російська здибанка нічого доброго не віщує. Сам факт рукостискання двох ядерних імператорів – то є зле. Візит триватиме аж 3 дні. Запобігаючи імовірним наслідкам, Захід максимально ускладнив цей вояж пекінського до московського. Передусім – ордером на арешт путіна. Для Сі це фактично обертається ультиматимумом: будь-яка форма військової допомоги тягне на співучасть.

Критично важливі речі вирішуються нині-завтра. Сподіватимемося, все-таки спрацюють превентивні заходи Заходу щодо недопущення китайської допомоги путіну. Бо якщо це станеться, то нейромережа намалює не одну апокаліптичну картинку.

Найкращий варіянт – аби Китай не вийшов за рамки «миротворця». Аби Сі сказав: «Ти сам поліз в Україну – сам і вилазь». Бажано з дедлайном. Яко варіянт – Китай почне шантажувати США на предмет: ми не підтримуємо путіна, а ви не підтримуєте Тайвань.

Купа сценаріїв, проте нема сенсу фантазувати. Дасться чути завтра-післязавтра.