Чому Німеччина соромиться давати нам танки

Тяганина Німеччини з наданням танків Леопард, як й іншою зброєю, має свої пояснення. Нам потрібно їх розуміти, щоб дотиснути. І я впевнений, що це відбудеться.

Німеччина воювала проти Росії у двох світових війнах, після Другої в ній склався комплекс «історичної відповідальності» по відношенню до Росії. Це призвело до виникнення в Німеччині «викрівленого» пацифізму – мир будь-якою ціною, навіть ціною поступок та жертв.

Німецьке суспільство співчуває Україні та українцям, але половина німців проти поставок важкої зброї – вони не можуть і навіть не хочуть уявити собі «німецьку зброю, що вбиває росіян». А частина німецьких політиків так само не готова і не хоче виявити лідерство і сказати, що перемога над Росією – це перемога Добра над Злом. І зрозуміло чому – тоді прийдеться пояснювати всі багаторічні зв»язки з цим режимом і бажання заробити на ньому. А матеріалів для шантажу в Москві напевно більш, ніж достатньо. Крім того, багато хто в Німеччині хоче зберегти можливість для діалогу з РФ після війни, там явно не хочуть, щоб в існуючому там «культі великої вітчізняної» Німеччину знову зробили основним ворогом.

Все це виглядає політичною казуїстикою, якщо дивитися з Києва, Харкова або Одеси, але нам потрібні танки «на вчора». Потрібно прийняти і упакувати рішення як «рішення колективного Заходу» і це можна і необхідно зробити. Різні варіанти на кшталт «танкового консорціуму» вже обговорюються, є й інші. Врешті-решт ми несемо відповідальність як за наші рішення, так і за те, чого ми не зробили. Настав час ввічливо, але чітко сказати Німеччині, що вона нестиме політичну та моральну відповідальність за те, що вона мала б давно зробити.