«Титанік» імені Зеленського

Логіка кадрових змін у Зеленського проста. Кандидати мають бути, по-перше, лояльними до самого Зеленського, по-друге, медійно цікавими, аби брати на себе увагу та негатив у разі неминучих «зашкварів».

Це під час виборчої кампанії Зеленський закликав владу до відкритих конкурсів, аби вільним голосуванням призначати посадовців. Але після перемоги на виборах всі призначенці – це або вихідці 95 Кварталу, або – з оточення Коломойського.

Специфіка кадрової політики України:

Немає відкритих кадрових конкурсів з кількома кандидатурам, навіть якщо ці конкурси передбачені законом.

Немає публічного звіту за роботу жодного відставленого чиновника.

Міністри не презентують жодної програми дій – з конкретними показниками, датами та цифрами

Самої програми уряду, яку би підтримав парламент, теж немає. Вже другий уряд Зеленського, а програми – немає!

По суті, на посади у Кабмін у нас призначають людей без розуміння, яку роботу вони мають виконувати.

Єдина робота, яку точно повинні взяти на себе слуги Зеленського, це брати на себе у разі потреби негатив – грати «поганих бояр», аби на своєму контрасті показувати, що «цар – хороший» (Звідси такі дивні кадрові знахідки у слуг як Верещук, Тищенко або Арахамія)

Про професійну логіку та здатність проводити реформи у Зе-владі ніхто ніколи не говорить. Про кадрову політику Зеленського треба мислити як про кастинг – на роль чергових медійних корабельних сосен на Титанік імені Зеленського.