Сергій Борщевський Письменник, дипломат, експерт Центру дослідження Росії

Що то за організація така, Amnesty International

За свою історію Amnesty International потрапляла в чимало скандалів

Треба терпляче пояснити збуреному суспільству нульова значущість закидів Amnesty International

Звіт Amnesty International збурив суспільство і викликав цілком адекватну реакцію української влади.

А тепер поміркуймо, що то за організація така, що не просто критикує дії Збройних сил України, а звинувачує їх у порушенні норм міжнародного гуманітарного права. Утворена на початку 1960-х з добрими намірами (якими, як відомо з Біблії, вимощена дорога до пекла) Amnesty International у правозахисній сфері поступово перетворилася на те саме, чим у сфері музики є популярне серед мільйонів людей «Євробачення», себто на попсу.

Та обставина, що 1977 року Amnesty International удостоїлась Нобелівської премії миру, не повинна бентежити. По-перше, серед лауреатів премії були і такі, м'яко кажучи, сумнівні персонажі як Міхаїл Горбачов, а по-друге, що важливо, це сталося ще на зорі діяльності Amnesty International: відтоді минуло 45 років.

За свою історію Amnesty International потрапляла в чимало скандалів, через які наражалася на критику окремих держав та міжнародних організацій. Згадаймо, свого часу Amnesty International звинуватила очолювану США коаліцію в Сирії в тому, що та «не змогла вжити необхідних заходів для захисту мирних мешканців». У відповідь США звинуватили Amnesty International в низькому рівні роботи та недостовірності її джерел». Тобто Amnesty International не звикати.

Були в Amnesty International і детективні сюжети, найгучнішим з яких є смерть Гаетана Муту. У травні 2018 року в паризькому офісі Amnesty International вкоротив собі віку багаторічний співробітник організації, маврикійський правозахисник Гаетан Муту. У передсмертній записці він звинуватив керівництво Amnesty International. В одному з розслідувань з цього приводу зазначалося, що Amnesty International «має токсичну робочу культуру», а знущання, приниження, зловживання владою є звичною практикою керівництва Amnesty International.

В середовищі Amnesty International смерть маврикійського правозахисника вибухнула скандалом. До жовтня 2019 року п'ятеро з семи членів вищого керівництва Amnesty International, серед них і старший менеджер Гаетана Муту, тобто його безпосередня керівниця, росіянка Анна Нейстат, (тепер вона працює в іншій правозахисній організації і час від часу виникає в українському інформаційному просторі) звільнилися з посад. Щоправда, ніхто не був покараний, усі перед звільненням одержали чималу грошову винагороду.

Зрештою, подав у відставку (звісно ж, за станом здоров'я і тодішній генеральний секретар Amnesty International Кумі Найду з ПАР. Нині цю посаду обіймає француженка Агнес Калламар, яка активно захищає скандальний звіт. У цьому зв'язку варто пам'ятати, що свого часу ця пані в іпостасі спецдоповідача ООН звинуватила США, кваліфікувавши як порушення міжнародного права військово-повітряну операцію, в результаті якої загинув іранський генерал Касем Сулеймані. Саме так: Агнес Калламар звинуватила США у вбивстві військового злочинця, командувача силами спеціального призначення, відповідального за воєнні дії Ірану в Сирії та Іраку.

Коли знаєш усе це, стає зрозумілою і нульова значущість закидів Amnesty International та її керівниці. Що і треба терпляче пояснити збуреному суспільству.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів