Велет і пігмеї. Хто зірвав пошанування поета Дмитра Павличка

Моя перша публікація в журналі «Всесвіт» датована 1973 роком. Отже знайомство і спілкування з його тодішнім головним редактором Дмитром Павличком тривало щонайменше пів століття. А вперше я побачив Дмитра Васильовича років за десять перед тим, коли він, молодий і натхненний, виступав перед нами – тодішніми старшокласниками, учасниками першого літературного семінару авторів-початківців, яких Спілка письменників і Міністерство освіти зібрали з усієї України.

Я міг би багато що згадати. Приміром, спільний, разом із двома зарубіжними письменниками, похід на концерт, де ведуча об'явила «Два кольори» як народну пісню, і хтось намагався пояснити гостям, що це не так, що ось автор слів, а Дмитро Васильович не дав: адже це найвище визнання, коли твою пісню називають народною.

Міг би згадати наші розмови 1977 року в Ірпені, коли Дмитро Павличко перекладав поезії Хосе Марті, а я сидів над «Осінню патріарха». І роботу з Хуаном Луїсом Ернандесом Мільяном, кубинським перекладачем поезій Дмитра Павличка. І моє відрядження до МЗС Польщі, коли Дмитро Васильович був послом України у Варшаві.

Міг би згадати, як разом із Дмитром Васильовичем розглядав видану 1966 року в Аргентині книжку про УПА, яку привіз із Буенос-Айреса, і той, наче поринув подумки в свою юність, коментував уміщені у виданні фотографії та військові схеми.

Але сьогодні я хочу згадати інше. Неприємне. 4 грудня 2019 року в Національній опері України мав відбутися ювілейний вечір з нагоди 90-річчя Героя України, видатного письменника і громадського діяча Дмитра Павличка. Я мав запрошення на той вечір не тільки для себе, а й для українського письменника з Польщі Тадея Карабовича, який з цієї нагоди планував приїхати до Києва й замешкати у мене.

Вечір не відбувся. Його скасували. Раніше я не ризикував писати на цю болючу для Дмитра Васильовича тему. Але тепер, коли Дмитро Павличко відійшов у вічність, я хочу знати, хто тоді зірвав пошанування Поета. Хто скасував вечір, хто дав вказівку його скасувати. У зла завжди є імена та прізвища.

Ці люди і зараз при посадах? Вони осквернять прощання своєю присутністю?

Прошу редакцію надіслати цей допис як офіційний запит до міністерства культури та інформаційної політики України.